СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 травня 2007 року | Справа № 20-7/1241-2-4-7-12 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго";
відповідача: Крочак Оксана Станиславівна, довіреність № 5/45 від 16.01.07, комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова;
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 01 березня 2007 року у справі № 20-7/1241-2-4-7-12
за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99040)
до комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова
(вул. Л. Толстого, 51, місто Севастополь, 99003)
за заявою боржника - комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова про надання відстрочки виконання рішення від 07.11.2001 в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України у справі про стягнення заборгованості у розмірі 13593002,78 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 07.11.2001 господарського суду м. Севастополя задоволено позов ВАТ “ЕК Севастопольенерго” до ДКП “Севтролейбус” в частині стягнення 13583217,93 грн.
За заявами відповідача виконання рішення ухвалами господарського суду м. Севастополя неодноразово відстрочувалось. Зокрема, ухвалою від 23.09.05 господарський суд м. Севастополя відстрочив виконання рішення до 23.09.06. Крім того, цією ухвалою замінено боржника ДКП “Севтроейбус” на його правонаступника –комунальне підприємство Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс” імені О.С. Круподьорова.
14.09.2006 відповідач звернувся до господарського суду м. Севастополя з заявою про надання відстрочки виконання рішення у справі на один рік.
Ухвалою від 25.09.2006 господарський суд м. Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) задовольнив заяву відповідача, надавши відстрочку виконання рішення у справі строком на один рік до 25.09.2007.
За касаційною скаргою позивача, постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2006 ухвалу господарського суду м. Севастополя від 25.09.2006 скасовано, справу направлено до місцевого господарського суду для нового розгляду заяви про відстрочку виконання рішення.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 у справі № 20-7/1241-4-7-12 (суддя Харченко І.А.) заяву комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова про надання відстрочки виконання рішення від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241 залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд вказав на те, що, враховуючи інфляційні процеси, які суттєво впливають на фінансове становище стягувача та факт укладення ним кредитних договорів для забезпечення своєчасної сплати заборгованості за власними зобов'язаннями, що може привести до настання для нього певних негативних наслідків в разі подальшої затримки виконання рішення судом, а тому підстав для застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України не вбачається..
Не погодившись з цим судовим актом, комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Севастополя від 01 березня 2007 року скасувати та надати комунальному підприємству Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова відстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя строком на один рік, тобто до 25 вересня 2007 року.
Підставою для скасування ухвали суду заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Основні доводи апеляційної скарги полягають в наступному:
- при прийнятті ухвали суд не дав оцінку таким обставинам справи, як ступень вини відповідача в виникненні спору, реальна можливість виконання рішення суду та питання джерел фінансування, з яких можливо відшкодування заборгованості, які заходи вживаються боржником для погашення боргу;
- суд, при прийнятті ухвали про відмову в наданні відстрочки виконання судового рішення, порушив вимоги статті 34 Господарського процесуального кодексу України стосовно належності та допустимості доказів у справі, оскільки не мотивував свій висновок про те, що стягувач знаходиться в тяжкому фінансовому стані та існування інфляційних процесів суттєво порушує його інтереси.
За розпорядженням в.о. голови суду від 15.05.200, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі суддів Горошко Н.П. та Плута В.М. та з метою дотримання графіку розгляду справ 15.05.2007, у складі судової колегії здійснено заміну зазначених суддів на суддів Фенько Т.П. та Видашенко Т.С., головуючим у справі призначено суддю Гоголя Ю.М.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 15 травня 2007 року, не з'явився, про час і місце судового засідання сторона була повідомлена належним чином. Враховуючи надані сторонами пояснення в судовому засіданні від 03.04.2007, а також те що явка сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія, керуючись вимогами, встановленими статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, визнала можливим розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю представника позивача.
Дослідивши матеріали справи в порядку статті 106 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, наданих в судовому засіданні 03.04.2007, та представника відповідача, які були надані ним в судовому засіданні 15.05.2007, судова колегія вважає, що ухвала суду, що оскаржена, підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Заявник вказує в апеляційній скарзі про те, що судом не враховані всі суттєві обставини при винесенні оскаржуваної ухвали.
Вказана ухвала винесена в порядку ст. 121 ГПК України, згідно з якою при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
З аналізу вказаної норми вбачається, що відстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Вирішуючи питання про застосування відстрочки господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Скасовуючи ухвалу суду від 25.09.2006, якою господарський суд м. Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) задовольнив заяву відповідача, надавши відстрочку виконання рішення у справі строком на один рік до 25.09.2007, касаційна інстанція вказала на те, що ухвала суду від 25.09.2006 не відповідає вимогам ст.ст. 43, 43, 86 ГПК України, які передбачають винесення вмотивованої ухвали, заснованої на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з дотриманням принципу змагальності сторін.
За висновком касаційної інстанції, при винесенні ухвали від 25.09.2006 у даній справі суд першої інстанції виходив лише зі скрутного фінансового становища боржника.
Тобто, обставини, щодо фінансового становища стягувача та можливості настання для нього певних негативних наслідків в разі затримки виконання рішення, судом не досліджувались, не надано жодної правової оцінки обсягу виконання відповідачем судового рішення протягом п’яти років з моменту його прийняття та обставинам стосовно вжиття відповідних заходів, на які посилались боржник та його власники при попередніх зверненнях з приводу відстрочки виконання рішення.
При новому розгляді заяви про відстрочку виконання судового рішення судом першої інстанції було проаналізовано становище стягувача у справі - відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго".
Стягувачем надані документи (договір № 635/01 від 31.07.2001 на покупку електроенергії ( том 4, арк.с. 41-49, договори № 22/к-05 на відкриття кредитної лінії від 26.08.2005 та № 124-В/05 від 25.11.2005, за якими позивач сплачує проценти за користування грошовими коштами (том 4, арк.с. 50-65).
Протягом п'яти років рішення суду від 07.11.2001, про стягнення заборгованості в сумі 13583217,93 грн. не виконується боржником в повному обсязі. Боржником на цей час добровільно сплачено 2897952 грн. заборгованості.
Відповідно до бухгалтерської довідки відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" його заборгованість за кредитами складає 21 160 000 грн. ( том 4 акр.с. 11).
Фінансове становище боржника також було досліджено судовою колегією, залишок заборгованості складає 10985265 грн. В даний час боржник також знаходиться в скрутному фінансовому становищі. Органами міської влади вирішується питання про списання заборгованості, оскільки виконання рішення в примусовому порядку приведе до арешту коштів на рахунках боржника, паралізує роботу міського транспорту, приведе до соціальної напруженості в регіоні. Також, у зв’язку з затвердженням Програми соціально-економічного розвитку м. Севастополя (ПКМУ №1017 від 27.07.06), у відповідача з'явилась можливість отримання додаткового цільового фінансування в межах даної програми, починаючи з 2007 року.
Неможливість виконання рішення, яке пов’язане з здійсненням пільгових перевезень, роботою про регульованому тарифу, підвищення тарифів на енергоносії, газ, воду, які виникли після формування бюджетів, та факт часткового добровільного погашення заборгованості враховано судом, однак надання відстрочки виконання судового рішення порушує і законні права та інтереси позивача, який звернувся за захистом свого порушеного права до суду та, зважаючи на інфляційні процеси в Україні, може спричинити йому несприятливі фінансові наслідки.
Дійсно, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все, при повторному розгляді заяви про надання відстрочки у даному спорі, суд повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення і не допустити їх настання,
Посилання позивача на порушення статті 34 Господарського процесуального кодексу України судова колегія не приймає до уваги, оскільки надані позивачем документи підтверджують його скрутне фінансове становище.
Наявність інфляційних процесів в України є загальновідомим фактом та підтверджується індексом інфляції, на протязі років існування заборгованості за даними Держкомстату України загальний індекс споживчих цін (інфляції) доводиться Національним банком України.
Також судова колегія вважає необхідним зазначити, що рішенням Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 у справі “Дубенко проти України” (“Dubenko v. Ukraine”) визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки є втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифіковану Законом України № 475/97 ВР від 17.07.97, згідно з яким кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувача в період виконавчого провадження порушує його право на мирне володіння своїм майном згідно вимог статті 1 Першого протоколу зазначеної Конвенції.
Таким чином, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 01 березня 2007 року не вбачається .
Керуючись статтями 101, 103(пункт 1) , 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 01 березня 2007 року у справі № 20-7/1241-2-4-7-12 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді