Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-16/726-06 Суддя –Моїсеєнко В.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
16 травня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.
при секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –Ситник О.М. –директор,
відповідача – Марченко О.О. за довіреністю №19/32/4 від 10.01.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1170 С/2) Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області на постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2007р. по справі №АС-16/726-06
за позовом ТОВ „Хімік Інвест Сервіс”, м. Суми,
до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області, м. Суми,
про визнання нечинним рішення, -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати нечинним рішення № 30 від 07.08.2006 року Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про застосування до ТОВ „Хімік Ін вест Сервіс” економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Постановою господарського суду Сумської області від 13.02.2007р. по справі №АС-16/726-06 позов задоволено. Визнано нечинним рішення № 30 від 07.08.2006 р. Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про застосування до ТОВ „Хімік Інвест Сервіс” економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Повернуто з Державного бюджету України ТОВ „Хімік Інвест Сервіс” 85 грн. витрат по сплаті державного мита.
Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 13.02.2007р. по справі №АС-16/726-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення № 30 від 07.08.2006р. про застосування економічних санкцій було прийнято в зв'язку з порушенням позивачем п.2 рішення Виконкому Сумської міської ради № 717 від 19.11.2002р. "Про тарифи на квартирну плату для підприємств, які після проведення конкурсів, отримали право на обслуговування житлового фонду", яким передбачено, що житлово-експлуатаційні організації, які працюють на єдиному податку (та відповідно не сплачують ПДВ, що закладений в тариф, до бюджету) повинні спрямовувати суму одержаного ПДВ на поточний ремонт житлового фонду. В зв'язку з невиконання позивачем в повному обсязі робіт по поточному ремонту, позивач одержав необґрунтовану виручку в сумі 14 350 грн. 00 коп.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2007р. по справі №АС-16/726-06 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження було встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області з 05.07.2006р. по 12.07.2006р. проведено планову перевірку ТОВ „Хімік Інвест Сервіс" з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., про що складено акт перевірки № 165 від 12.07.2006 року.
На підставі акту перевірки від 12.07.06 № 165 Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області прийняте рішення № 30 від 07.08.2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 14 350,00 грн., та 28700,00 грн. штрафу внаслідок порушення ТОВ „Хімік Інвест Сервіс" при застосуванні в розрахунках з населенням плати за послуги з утримання будників та прибудинкових територій (квартирної плати) за рахунок включення у вартість вказаних послуг виконаних не в повному обсязі робіт по проведенню поточного ремонту за період 01.01.2005р. по 31.12.2005р. у зв'язку з порушенням п.2 рішення Сумської міської ради від 19.11.02 № 717 „Про тарифи на квартирну плату для підприємств, які після проведення конкурсу отримали право на обслуговування житлового фонду".
Колегія суддів зазначає, що під час проведеної відповідачем перевірки додержання позивачем державної дисципліни цін, відповідач не мав права контролювати правильність справлення податків, однак ним було встановлено порушення позивачем при застосуванні в розрахунках з населенням плати за послуги з утримання будинків та прибудинкової території за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. за рахунок включення у вартість вказаних послуг, виконаних не в повному обсязі, робіт з проведення поточного ремонту, про що був складений відповідний Акт.
Як свідчать матеріали справи, обґрунтовуючи своє рішення № 30 від 07.08.2006р. про застосування до позивача економічних санкцій, відповідач виходив з того, що позивач надавав послуги з утримання будинків та прибудинкової території мешканцям м. Суми за тарифом, затвердженим рішенням Сумської міськради № 350 від 08.07.2000р. Згідно Додатку №1 до вказаного рішення квартирна плата складає: для невпорядкованих будинків - 23,0 коп. за 1 кв.м. з ПДВ, для впорядкованих будинків без ліфтів 24,0 коп. 1кв.м. з ПДВ, для впорядкованих висотних будинків при наявності складного інженерного обладнання - 24,9коп. за 1 кв.м. з ПДВ.
Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку №1819008481 відповідач є платником єдиного податку.
З акту перевірки вбачається, що за 2005р. позивач одержав 894,1 тис. грн. квартирної плати за утримання будинків і прибудинкових територій, в тому числі ПДВ - 149,0 тис. грн. Позивачем у 2005 році було сплачено єдиного податку в сумі 76,2 грн. Таким чином, за висновком відповідача, залишок ПДВ отриманого позивачем і не сплаченого до бюджету склав 36,3 тис. грн. Відповідач вважає, що суму ПДВ позивач повинен був спрямувати на проведення поточного ремонту житлового фонду згідно із структурою квартирної плати та на виконання п. 2 рішення виконкому від 18.07.2000р. № 350, та № 717 від 19.11.2002р., однак не виконав цього, а тому отримав необгрунтовану виручку в розмірі 14 350 грн. Тому, на підставі Акту від 12.07.2006р. позивачем було винесено рішення про застосування до відповідача економічних санкцій № 30 від 07.08.2006р. на загальну суму 43050 грн. 00 коп., в т.ч. 28700 грн. штрафу.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що пунктом 11 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 350 від 08.07.2000р. встановлено граничну межу вартості поточного ремонту у складі тарифу на квартирну плату від 30 до 45 відсотків.
Згідно акту перевірки позивач здійснив поточний ремонт житлового фонду на загальну суму 290,2 тис. грн., що не суперечить п. 11 вказаного рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 350 від 08.07.2000р. Щодо структури квартирної плати, в т. ч. щодо зарахування сум ПДВ, яку позивач порушив на думку відповідача, то вона не затверджена ні рішенням Сумського міськвиконкому № 350 від 18.07.200р., ні рішенням № 717 від 19.11.2002р. Змістом рішення та його додатками не встановлені окремі складові плати з утримання житлового фонду та їх розміри. Окремими положеннями рішення регулюється межі деяких складових витрат, а саме: електроенергії, поточного ремонту, утримання адміністративно-технічного персоналу.
Відповідно до п. 2 рішення Сумської міської Ради від 19.11.2002р.№ 717 встановлено, що житлово-експлуатаційним організаціям, які працюють на єдиному податку, суму податку на додану вартість, визначену діючим тарифом спрямовувати на поточний ремонт житлового фонду. Але, як встановлено колегією суддів, така структура ціни послуг, або тарифу яка б включала і відповідну суму ПДВ відсутня, не затверджена в установленому порядку, а тому неможлива для застосування.
Згідно з ч. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №746/99 від 28.06.1999р. суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків, і тому у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки по питанню використання одержаної суми ПДВ з квартирною платою.
Відповідно до статей 14, 17, 20 Закону України "Про систему оподаткування" податок на додану вартість належить до загальнодержавних зборів (обов'язкових платежів). Сплата податків і зборів провадиться у порядку встановленому цим Законом та іншими законами України. Включення податків до цін товарів (робіт, послуг) або віднесення їх до собівартості відбувається відповідно до законів. Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами. Відповідно до Закону України "Про місце самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997р. із змінами та доповненнями, зокрема ст. 28 не визначені повноваження відповідача і міської ради щодо загальнодержавних податків.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести лі обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав достатніх доказів в підтвердження законності свого рішення № 30 від 07.08.2006 року "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".
За таких обставин, постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2007р. по адміністративній справі № АС-16/726-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2007р. по адміністративній справі № АС-16/726-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Головуючий суддя
Судді