Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

у складі: головуючого Старовойта Г.С.

суддів Заполовського В.Й. Павицької Т.М.

з участю: секретаря судового засідання Пеклін Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року

встановила:

У лютому 2010 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом і просили стягнути з відповідача на користь кожного із них по 100 000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 квітня 2004 року з вини відповідача сталася дорожньо- транспортна пригода, під час якої батько позивачів отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 29 квітня 2004 року помер. Смертю батька позивачам заподіяно моральної шкоди.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь кожного із позивачів по 55 000 гри. на від шкодування'завданої моральної шкоди, В решті позову відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач просить це рішення суду змінити і зменшити розмір відшкодування позивачам моральної шкоди до 5 000 гри. кожному. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що позивачами не доведено ті обставини щодо завданої їм моральної шкоди, якими суд обгрунтував розмір грошового відшкодування.

Перевіривши законність і обгрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог; заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім’ї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У випадку, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її дітям.

Судом встановлено, що 27 квітня 2004 року відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ-21083 в порушення правил дорожнього руху виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2101 під керуванням ОСОБА_4 - батька позивачів. Під час цієї дорожньо- транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, від яких помер у лікарні 29 квітня 2004 року. Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2007 року зміненим ухвалою Верховного Суду України від 3 лютого 2009 року відповідача ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі і звільнено від призначеного судом покарання на підставі Закону України від 19 квітня 2007 року „Про амністію”.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої смертю їхнього батька, яка настала внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 55000 гривень кожному із позивачів, суд врахував характер правопорушення (тяжкий злочин, вчинений з необережності), глибину фізичних та душевних страждань позивачів, які на час смерті батька були неповнолітніми і позбавилися можливості отримувати подальше повноцінне сімейне виховання, що призвело до зміни звичного способу їх життя, змусило страждати через невідновну втрату - смерть батька.

Колегія суддів погоджується з розміром грошового відшкодування моральної шкоди і вважає, що суд першої інстанції визначив цей розмір відповідно до вимог ст. 23 ЦК України з урахуванням роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 31 березня 1995 року № 4.

Доводи апелянта щодо спливу позовної давності колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до ст, 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої смертю.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Підстав для зміни рішення немає.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя/підпис