КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.05.07 р. № 25/811-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача – не з’явились,
від відповідача-1 – не з’явились,від відповідача-2 - не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2007
у справі № 25/811-А
за позовом Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києва
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджетікс-УА"
Приватне підприємство "Югавара"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання недійсним усного договору
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2007р. у справі № 25/811-А в позові відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом не було з’ясовано всі обставини справи; відповідач-2 по місцю реєстрації не знаходиться, податки не сплачує, звіти не подає; свідоцтво про державну реєстрацію відповідача-2 було скасовано рішенням господарського суду; в разі скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності укладені таким суб’єктом угоди мають визнаватися недійсними на підставі ст. 49 ЦК УРСР; укладаючи спірний договір, відповідач-2 мав на меті приховування отриманих за угодою коштів від оподаткування; доказами спрямованості ПП “Югавара” на приховування від оподаткуванням прибутків та доходів є, зокрема, відсутність останнього за юридичною адресою та скасування його державної реєстрації судом; таким чином спірний договір є недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР.
Відповідач-1 та відповідач-2 заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 25.12.2006р. Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджетікс-УА” (відповідач-1); Приватного підприємства “Югавара” (відповідач-2) про визнання недійсним усного договору купівлі-продажу на суму 584 240 грн. 94 коп., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2; зобов’язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 грошові кошти в сумі 584 240 грн. 94 коп., отримані за оспорюваною угодою; стягнення з відповідача-1 в доход держави все одержане за усним договором купівлі-продажу, а саме: грошові кошти в сумі 584 240 грн. 94 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений усний договір купівлі-продажу на загальну суму 584 240 грн. 94 коп.; про укладення вказаного договору свідчать накладні № 011004 від 01.10.2004р., № 060904/1 від 06.09.2004р., № 130904/1 від 13.09.2004р., податкові накладні № 609041 від 06.09.2004р., № 130904/1 від 13.09.2004р., № 110041 від 01.10.2004р.; господарське зобов’язання, що виникло між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі вказаного договору, вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства при наявності умислу з боку відповідача-2, про що свідчить факт неподання звітів до ДПІ, факт несплати податків, факт незнаходження підприємства відповідача-2 за юридичною адресою; таким чином основною метою укладення спірного договору було приховування від оподаткування доходів, що, в свою чергу, свідчить про недійсність вказаного правочину відповідно до ст. 49 ЦК УРСР.
В письмових поясненнях по справі позивач просив суд визнати спірний договір купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 207 ГК України.
Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2007р. у справі № 25/811-А в позові відмовлено повністю.
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналіз глави 54 ЦК України дає змогу зробити висновок, що істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору, тобто зазначення товару, який передається у власність покупця, та ціна.
Оскільки накладні № 011004 від 01.10.2004р., № 060904/1 від 06.09.2004р., № 130904/1 від 13.09.2004р. містять істотні умови договору купівлі-продажу, а саме: предмет договору та ціну товару, та підписані уповноваженими представниками відповідача-1 і відповідача-2, апеляційний господарський суд вважає, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу.
За умовами вказаного договору відповідач-1 придбав товар загальною вартістю 584 240 грн. 94 коп.
На виконання умов вказаного вище договору відповідачем-2 виписано на адресу відповідача-1 податкові накладні № 609041 від 06.09.2004р., № 130904/1 від 13.09.2004р., № 110041, № 110042, № 110043, № 110044, № 110045 від 01.10.2004р. на загальну суму 584 240 грн. 94 коп., в т.ч. ПДВ – 97 373 грн. 49 коп.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вимагає визнання недійсним вказаного договору на підставі ст. 207 ГК України. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на постанову Господарського суду Луганської області від 18.07.2006р. у справі № 10/381пн, якою встановлено, що ПП “Югавара” не подає податковим органам податкові декларації та документи фінансової звітності.
Разом з тим вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Так згідно із абзацом 1, 2 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 із наступними змінами угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Іншими словами, визнання господарського зобов’язання недійсним з посиланням на ч. 1 ст. 207 ГК України можливо лише в разі, коли: 1) зобов’язання не відповідає вимогам закону; 2) зобов’язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) зобов’язання укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
Перелік підстав визнання зобов’язання недійсним в судовому порядку, наведений в ч. 1 ст. 207 ГК України, є вичерпним.
Так під невідповідністю зобов’язання вимогам закону розуміється невідповідність вказаного зобов’язання вимогам закону щодо змісту та форми останнього.
Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо. А також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом на встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як зазначалось вище, накладні № 011004 від 01.10.2004р., № 060904/1 від 06.09.2004р., № 130904/1 від 13.09.2004р. містять істотні умови договору купівлі-продажу; факт належного виконання умов вказаного договору сторонами не заперечується.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що сторонами договору (тобто відповідачем-1 та відповідачем-2) виконано всі вимоги закону щодо форми та змісту спірного правочину.
Наступною підставою для визнання зобов’язання недійсним з посиланням на ч. 1 ст. 207 ГК України є укладення вказаного зобов’язання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Вимагаючи визнання спірного договору недійсним, позивач в обґрунтування своїх вимог, зокрема, посилається постанову Господарського суду Луганської області від 18.07.2006р. у справі № 10/381пн, якою встановлено, що реєстрація ПП “Югавара” підлягає скасуванню через неподання підприємством податкових декларацій та документів фінансової звітності.
Разом з тим такий аргумент позивача не заслуговує на увагу, оскільки вказаним рішенням не встановлено факту наявності протиправного умислу ПП “Югавара” при укладенні правочинів під час здійснення останнім підприємницької діяльності. Іншими словами, факт скасування державної реєстрації ще не свідчить про факт укладання вказаним суб’єктом господарських правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що факти, встановлені Господарським судом Луганської області в межах провадження у справі № 10/381пн, не є обов’язковими для вирішення даного спору, оскільки вказаним судом не досліджувалися обставини щодо наявності або відсутності протиправного умислу ПП “Югавара” при укладенні господарських правочинів. Таким чином, наявність постанови Господарського суду Луганської області від 18.07.2006р. у справі № 10/381пн не звільняє позивача від обов’язку доведення факту наявності у відповідача-2 протиправного умислу при укладенні спірного договору купівлі-продажу.
Більш того мета є суб’єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і, як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.
Отже для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними фізичними особами ПП “Югавара” встановлений обвинувальним вироком, що набрав законної сили.
До того ж, із змісту абзацу 1 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 із наступними змінами, вбачається, що угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, - це угоди, що порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Інтерес держави і суспільства у сплаті суб’єктами оподаткування податків випливає з обов’язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.
Відтак, стверджуючи про укладення спірного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивачем має бути доведено, що такий договір був направлений на ухилення від сплати податків, і в результаті укладення та виконання цього договору державі спричинені збитки.
Відповідно до п. 1.12. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі – Закон) контролюючий орган – державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається ст. 2 цього Закону.
Контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту, є податкові органи (п.п. 2.1.4. п.2.1. ст. 2 Закону).
Згідно із п. п. “а”, “б” п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону).
Отже на доведення тверджень про порушення відповідачем-2 встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, в тому числі і за оспорюваним договором, позивач мав надати суду відповідні рішення про донарахування ПП “Югавара” податкових зобов’язань.
Допустимих доказів (актів перевірок та прийнятих на підставі їх рішень) про невиконання відповідачем-2 податкових зобов’язань за спірним договором в матеріалах справи не міститься і позивачем не надано.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що заподіяння інтересам держави збитків внаслідок укладання спірного договору матеріалами справи не підтверджується.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).
На підставі викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність у відповідача-2 при укладанні спірного договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сам по собі ж договір купівлі-продажу біжутерії (браслети, кулони тощо) не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки біжутерія не є товаром, що виключений з цивільного обігу або обмежений у ньому.
Іншою підставою для визнання зобов’язання недійсним з посилання на ч. 1 ст. 207 ГК України є порушення хоча б одним з учасників господарських відносин господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
Під зазначеною компетенцією розуміється сукупність господарських прав та обов’язків, які має суб’єкт господарювання. Іншими словами зміст спеціальної правосуб’єктності конкретного учасника господарських відносин складають його права та обов’язки, встановлені законодавством та установчими документами.
Докази виключення відповідача-2 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в матеріалах справи відсутні.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд не вбачає підстав для визнання спірного правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України відсутні, що, в свою чергу, свідчить і про відсутність підстав для застосування передбачених ст. 208 ГК України наслідків.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги адміністративного процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та декларативності не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятої місцевим господарським судом постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254 КАС України, апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районім. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 12.02.2007р. у справі № 25/811-А – без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді