УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

03 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі.

Головуючого, судді   Панкова М.В. суддів   Ісаєва Г.А.

Белинчук Т.Г. при секретарі   Буровій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації про визначення місця проживання і порядку виховання дитини по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22.03.2006 року,

встановила:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі, в теперішній час шлюб розірваний, від шлюбу мають двох дітей. Місце проживання старшого сина рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 01.09.2003 року визнано з позивачем. Відповідачка ухиляється від своїх обов'язків по вихованню їх дочки - ОСОБА_3, не приділяє належної уваги її лікуванню, не може у зв'язку з недостачею грошей забезпечити необхідний рівень проживання дитини, вважає, що виходячи із даних його особи, освіти, життєвого досвіду, доходу, його житлових умов проживання дитини з ним буде корисним для неї. Просив визначити місце проживання дочки з ним, за його місцем проживання.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22 березня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_2 та її представника, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування ухваленого рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвали шлюб та відповідно до рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 01.09.2003 року визначили місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, з батьком ОСОБА_1, ОСОБА_3, з матір'ю ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Ухвалюючи рішення, суд ретельно оцінив всі надані докази і в сукупності з усіма обставинами по справі дійшов висновку про відсутність підстав для передачі малолітньої ОСОБА_3 на проживання до її батька ОСОБА_1.

Справа №22-3631/2006

Головуючий у першій

інстанції_________________ Сокол В.С.

Доповідач_______________ Ісаев Г.А,

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають вимогам закону і матеріалам даної справи.

Так, відповідач в обґрунтування своїх вимог посилався на неналежне виховання дитини відповідачем та його можливість краще виховувати і утримувати дитину.

Проте доказів аморальної поведінки на підтвердження своїх доказів суду не надано. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 показали, що відповідачка спиртних напоїв не вживає і сумлінно виконує свої батьківські обов'язки.

Судом встановлено, що відповідачка постійно буває на прийомі у лікарів з донькою, хворою на зір, крім того, незважаючи не відсутність допомоги зі сторони позивача, дитині була зроблена необхідна операція на очах.

Наявність у відповідачки боргу по оплаті за комунальні послуги не є належним доказом для задоволення вимог по справі.

Не може бути прийнятий до уваги і бути достатнім доказом висновок органу опіки і піклування, який прийнятий без належної і ретельної перевірки всіх обставин справи, без з'ясування думки відповідачки та не виходячи до місця проживання дитини, тільки на підставі заяви позивача.

Отже, відповідач не надав суду необхідних і достатніх доказів для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна викласти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, представити докази.

Доводи апеляційної скарги про наявність постійного місця роботи, доходу, матеріальної можливості позивача для надання дитині необхідного лікування не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки ніщо не перешкоджає позивачу в теперішній час надавати дитині вказані блага і місце проживання дитини не може бути перешкодою для цього.

Стосовно посилання апелянта на відмову суду першої інстанції про задоволення клопотання про допит дитини, колегія суддів оцінює його критично, оскільки нормами Сімейного кодексу України обов'язковий допит дитини при визначенні його місця проживання не передбачений, крім того, позивач не довів необхідність такої процесуальної дії.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив матеріали справи, дав належну оцінку всім обставинам, які мають відношення до спору і ухвалив рішення без порушення норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.

Головуючий: