Справа № 2-171/09

                                                   РІШЕННЯ

                                              Іменем    України

17  квітня  2008  року  Краснолуцький  міський  суд  Луганської  області

в  складі:  головуючого  -  судді  Палюх  Т.Д.

при  секретарі    Лебединець  О.В.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засідання  в  м.  Красному  Лучі

справу  за  позовом   ОСОБА_1   до  ОСОБА_2  про  визнання  права  власності на  1\2 частину  квартири  та  зустрічним  позовом  про  визнання  права  особистої  приватної  власності на  квартиру,

                                                ВСТАНОВИВ:

       Позивач  ОСОБА_1  звернувся  до суду  із  позовом  до  ОСОБА_2  про визнання права  власності  на  1\2  частину  квартири,  розташованої  за  адресою:  АДРЕСА_1,  про розділ  квартири  в  натурі,  або визначення порядку  користування нею.

       Відповідачкою  був  поданий  зустрічний  позов  про  визнання  за  нею  права  власності  на  зазначену  квартиру.

       06.08.2008року позивач  змінив  позовні  вимоги, подавши позовну  заяву,  просив  визнати  за   ним   право власності  на  1\2  частину  квартини, розташованої  за  адресою:  АДРЕСА_1,  інших  вимог  не  заявляє.

       В обгрунтування  своїх  вимог  зазначив,  що  із  відповідачкою перебував  у  зареєстрованому  шлюбі  з  09.10.2004року.  У  період  шлюбу   вони  за  спільні  кошти  придбали  трикімнатну  квартиру, розташовану  за  адресою:  АДРЕСА_1,  яка  за  бажанням  відповідачки  та  її  матері  була  зареєстрована  на  праві  власності  за  відповідачкою. Він проти  цього  не заперечував, так  як  не  вважав  це приводом  для суперечок  у  молодій сім”ї,  також  він  знав,  що квартира  є сумісною власністю  подружжя незалежно  від  того,  за  ким   вона  зареєстрована,  й  кожному  з  них належить половина  цієї  квартири.  

      12.04.2007 року  рішенням   Краснолуцького міського  суду  шлюб  між сторонами  було розірвано.

       Після  припинення  шлюбних  відносин відповідач  стала  чинити   йому  перешкоди  у користуванні  квартирою, у  зв”язку  з  чим  рішенням  Краснолуцького міського  суду

від  01.06.2008року  за позовом позивача,  набравшим  законної  сили,   він  був вселений  у  спірну  квартиру. Відповідач   заявляє,  що  квартира  належить  тільки  їй  на праві  власності, оскільки оформлена  на  її  ім”я, тому   він бажає, щоб суд визнав  його  законне право  власності  на  1\2 частину  цієї  квартири.        

       28.10.2008року  відповідач подала уточнену   зустрічну  позовну  заяву, зазначивши, що  вона  змінила  своє  прізвище „ ОСОБА_2”  на  „ОСОБА_2”  у  зв”язку  з укладенням  другого  шлюбу,   просила   визнати  за  нею,   ОСОБА_2,  право  особистої  приватної  власності  на   спірну  квартиру.  

        В обгрунтування  своїх  вимог  зазначила,  що  в період зареєстрованого  шлюбу  із позивачем  26.04.2005року  між  нею  та  ОСОБА_3 І  ОСОБА_4  був  укладений  договір  купівлі-продажу  трикімнатної квартири  за вищезазначеною  адресою. Сума  грошей,  за  яку  була  куплена  квартира,  а  саме  10 000грн.,  була  їй  подарована  її  батьками -  ОСОБА_5   та  ОСОБА_6,  тому  відповідно  до  ч.3  пункту  1  ст. 57  СК України  ця  квартира, як  майно,  придбане  у період шлюбу   за  подаровані  одному  з  подружжя грошові  кошти,  є   її  особистою  приватною  власністю.

       В  судовому  засіданні  позивач  підтримав позовні  вимоги, зустрічний  позов  не  визнав.  Суду  пояснив,  що квартиру  знайшли  разом  із  відповідачкою  за   оголошенням  у  пресі,  оглянули  квартиру,  вона  їм   сподобалась,  домовились  із  продавцями  про   її  продаж  за  суму  у  2000  доларів США, що  за  курсом  валют  на  той  час  складало 10 000грн.  На  купівлю  квартири  були витрачені  гроші, подаровані  їм,  як подружжю,   на  весіллі,  а  саме: приблизно 2900грн.,  точну суму  він  не пам”ятає,  та  300 доларів  США, ці гроші  знаходились  на  зберіганні у   матері  відповідача  ОСОБА_6  Також   батьки  з  обох  сторін  дали  на   купівлю  квартири  для молодої  сім”ї  по  500 доларів  США. Квартиру  оформили  на  відповідачку,  він  їй  довіряв,  як  своїй  дружині.  На  той  час він працював на  шахті „Краснокутська”  машиністом  електровозу,  мав  достатній заробіток,  з  якого  оплачував  своє  навчання  у  гірничому  технікумі   та    життєві  потреби  сім”ї,  також  його  батьки  забезпечували  їх  продуктами  харчування  із  власного  сільського  господарства.  Навчання  ОСОБА_2 на  заочному  відділенні  економічного  факультету ХНУ  після  весілля  продовжували  оплачувати  її  батьки.

         Відповідач  ОСОБА_2  ОСОБА_2 позовні  вимоги ОСОБА_1 С.О. не  визнала  та підтримала свої  зустрічні  позовні  вимоги.   Суду  пояснила,  що на  весіллі  їм  були  подаровані  гроші – більш ніж  2000грн., точну  суму не пам”ятає,  та  300 доларів  США.

Ці   гроші  знаходились на зберіганні  у  її  матері  ОСОБА_6 На момент  купівлі  спірної  квартири у  її   батьків  ОСОБА_5   не  було грошей, оскільки  вони  придбали   нову автомашину  „Шевроле”, тому  її  батько ОСОБА_5  звернувся  до  знайомої  – ОСОБА_7,  яка позичила  йому  гроші  на  купівлю  квартири  в  сумі  10 000грн.

Ці  гроші  її   батько обміняв  у  вуличних  мінял на  2000 доларів США.  Цю суму  її  брат ОСОБА_8  передав   у  машині  продавцю  квартири  ОСОБА_3 перед посвідченням  договору  нотаріусом.   При укладенні  договору   купівлі-продажу   позивач  був присутній,   та  давав  свою  письмову  згоду, як її  чоловік,   на  укладення  договору. „Весільні”  гроші,  які  зберігались у  її  матері, були витрачені  на  її  лікування у  зв”язку  з вагітностю, також  вона  оплачувала   своє  навчання  по  150грн.  на  місяць,  а  позивач   своє  навчання  по  100грн.  на місяць. Батьки  позивача   забезпечували їх  картоплею,  овочами,  молоком.  Бабуся  позивача  ОСОБА_2  ОСОБА_9 дійсно  давала  йому  200 доларів  США,  які  були витрачені  ним   на  лікування  у профілакторії  у серпні  2005  року.  

          Вислухавши сторони,  свідків, вивчивши  письмові матеріали  справи, суд приходить до висновку,  що  позовні  вимоги    ОСОБА_1 підлягають задоволенню,  а зустрічні  позовні  вимоги   ОСОБА_2  ОСОБА_2  задоволенню не підлягають,  виходячи  з наступного.

          Свідки   ОСОБА_10,  сестра  батька  позивача -  ОСОБА_11, суду  пояснила, що їхня  мати  ОСОБА_2  ОСОБА_9  у серпні  2004 році продала за  3000 доларів  США   свій будинок по вулиці Красноармейська, 116  в  місті  Красний  Луч.   та   переїхала проживати  до  сина  ОСОБА_11,  який  її   доглядав  та  поховав  у  вересні  2005 року.  Суму, отриману  від  продажу,  мати поділила  таким чином:  1800 доларів  США  віддала  брату   ОСОБА_11,  800доларів  США віддала  їй (ОСОБА_10), решта  грошей  залишила у себе.  Коли  її  племінник(позивач  у справі)  узяв  шлюб із  відповідачкою  й постало питання   купівлі  квартири  для  молодої  сім”ї,  у  березні  2005року в  її  присутності  мати  ОСОБА_2  ОСОБА_9  передала  своєму  сину, а  її  брату  ОСОБА_11  долари США  для  купівлі  квартири  для  молодих, яку  саме  суму -  не  пам”ятає.  Після  купівлі  квартири  брат  та невістка(батьки  позивача) власноруч  зробили  в ній  ремонт (поклеїли  шпалери), вкладали в  це  свої  кошти.

            Свідок  ОСОБА_2  ОСОБА_11  суду пояснила,  що на  весіллі  її сина  ОСОБА_1  у  жовтні  2004  році  було подаровано  приблизно  5000грн.( в  гривнях  та  доларах США).  До весілля  був проданий  будинок  матері   чоловіка   за  3000доларів  США, тому  в них  були  гроші,  й коли   підшукали  квартиру  для  молодої   сім”ї,  вони з  чоловіком   передали через сина  ОСОБА_1 ( позивача  у справі ) батькам  невістки  ОСОБА_5 на   купівлю  квартири   гроші   в  сумі   500  доларів  США, оскільки вони   пояснили, що квартира коштує  2000 доларів  США  й не вистачає 1000 доларів. Вони  з  чоловіком допомагали синові  та  невістці -  щотижня  привозили продукти  харчування  з  власного  сільського  господарства.

           Свідок  ОСОБА_12,  суду пояснила,  що на  купівлю квартири  для  молодих  її  сестра  ОСОБА_2  ОСОБА_13 (мати позивача)  дала  500 доларів  США,  також  зробили  із  чоловіком  у цій  квартирі   ремонт.

            Свідок  ОСОБА_8,  рідний брат відповідачки,  суду пояснив,  що  на  купівлю  спірної  квартири    його  батько ОСОБА_5позичив гроші у ОСОБА_7  сумі  10 000грн.  та   обміняв  іх на  долари США. При оформленні  купівлі-продажу   квартири  у  нотаріуса   був  присутній позивач ОСОБА_1, який давав  письмову згоду  на  укладення договору. Суму  2000доларів  США  він(свідок ОСОБА_8) передав  продавцям  –  чоловіку  та жінці.  Договір  дарування  квартири  не  укладали,  оскільки  це  було  економічно  невигідно.

            Свідок  ОСОБА_5,  батько  відповідачки,  суду пояснив, що   у квітні  2005 року  дочка  із  зятем(сторони у справі)  вирішили  купити квартиру,  але  грошей  в  них  не було,  тому  він, бажаючи  зробити  дочці подарунок,  позичив у ОСОБА_7 гроші на  купівлю квартири   в сумі 10 000грн., на які й була  придбана  квартира.

           Свідок  ОСОБА_6, мати  відповідачки,   суду  пояснила,  що  на   весіллі  молодим  подарували   гроші: в гривнях   приблизно  3-4  тисячі та  300  доларів США, які  за бажанням   дітей  знаходились у неї  на  зберіганні.  Ці гроші  були витрачені  на  оплату   навчання  відповідачки та  на  її  лікування  у  зв”язку  з  вагітністю.  На купівлю квартири гроші  в сумі  10 000грн. її  чоловік ОСОБА_5   позичив   у ОСОБА_7  Договір купівлі-продажу квартири  у  квітні  2005року   оформили  на  дочку ОСОБА_2  (відповідача  у справі). Нотаріус їм   роз”яснив,  що для  оформлення  договору  дарування    треба   укласти  два  договора:  спочатку  договір   купівлі-продажу між  батьками  та  продавцями   квартири,  а потім  договір  дарування  ними цієї квартири  ОСОБА_2.  Тому вони, щоб зменшити  витрати,  оформили  договір  купівлі - продажу  на  ОСОБА_2.

           Відповідно до  ст. 60  СК  України  майно,  набуте  подружжям  за  час  шлюбу,  належить  дружині  та  чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності,  незалежно  від  того,  що  один  з  них  не  мав  з  поважної  причини  самостійного  заробітку  (доходу).

Вважається,  що  кожна  річ,  набута  за  час  шлюбу,  крім  речей  індивідуального  користування,  є  об”єктом   права   спільної   сумісної  власності  подружжя.  

           Відповідно  до  пунктів 2, 3  частини 1  ст. 57  ЦК  України  особистою приватною  власністю  дружини,  чоловіка  є майно,  набуте  нею,  ним  за  час  шлюбу, але  на  підставі  договору  дарування  або  в    порядку  спадкування;   майно, набуте  за  час  шлюбу,  але за  кошти,  які  належали  їй,  йому,  особисто.

           Судом  встановлено,  що спірна  квартира  набута   за  час  шлюбу  й  за  договором купівлі – продажу ( а.с.16-18).

           Позивач  не  надала  суду  достатніх  доказів  на   спростування  презумпції  права  спільної  сумісної  власності  подружжя,  а  саме, що  квартира   була  придбана  за  її особисті   кошти  в  сумі  10 000 грн.,  які   їй  подарували  батьки.

           Встановлений   судом   факт,  що  батько  відповідачки  ОСОБА_5  позичив  18.04.2004року у  ОСОБА_7 гроші  у сумі 10 000грн.,  який  підтверджується   розписками  про  їх отримання (а.с.19)  та повернення (а.с.19), свідченнями   ОСОБА_7  про те , що вона позичала  ОСОБА_5 гроші у  вказаній сумі та   при  цьому  він пояснив, що хоче  купити  квартиру  для   дочки ОСОБА_2 ( а.с.73-74) не  є   беззаперечним   підтвердженням,  що  саме  ці  кошти  й  в  цій  сумі  були  подаровані  ОСОБА_5 ОСОБА_5  особисто  відповідачці, а  не  молодому  подружжю, та  саме  за ці кошти   відповідач  придбала  спірну  квартиру. Із  показань  свідка  ОСОБА_6 підтверджується,  що батьки  відповідачки    усвідомлювали,  що  квартира  буде   придбана  у   особисту  власність  відповідачки  тільки  за  умови  укладання  договору  дарування,  про це  їм було  роз”яснено  нотаріусом.  Але  за  їхнім  сприянням  та згодою  був  укладений  договір  купівлі-продажу  спірної  квартири, на  укладенння  якого   була потрібна  згода  позивача,  як  чоловіка  дочки, що свідчило про  придбанння   квартири    у  спільну власність подружжя,  і позивач  дав  таку згоду.

            Оскільки  показання  свідків    є   протилежними,  суперечливими   і  по  суті   підтверджують   позицію  кожної  із  сторін,  від  якої    свідки заявлені,   враховуючи  те, що   допитані  у  справі   свідки  є  близькими   родичами   сторін, тобто заінтересованими  особами  у   справі,  суд  не  приймає   їх  показання  в  якості  достовірних  доказів  на підтвердження  або  спростування  стверджень  відповідачки  стосовно  факту  дарування  її  батьками  їй  особисто, а  не  подружжю,  грошей  на  купівлю  спірної  квартири.

           Інших  доказів (  наприклад,  зарахування  ОСОБА_5  ОСОБА_5  вказаної  суми  на  особовий рахунок  відповідачки в  установі  банку та  зняття  її  відповідачкою перед  укладенням договору  купівлі-продажу),  відповідач  суду  не  надала.  

           Відповідно до ст.70 СК України  у  разі поділу майна, що  є  об”єктом  права спільної  сумісної  власності   подружжя, частки  майна  дружини  та   чоловіка  є  рівними,  якщо  інше не  визначено домовленістю  між ними або  шлюбним  договором.      

          На  підставі  вищевикладеного,  керуючись  ст.ст. 10,11,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 368,372 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 57,60,61,69,70,71 Сімейного

кодексу України, суд

                                                      ВИРІШИВ:

           Позов  ОСОБА_1  ОСОБА_1  ОСОБА_1  до ОСОБА_2  ОСОБА_2 ОСОБА_2  задовольнити.

           Визнати,  що  квартира  за  адресою: АДРЕСА_1  була  придбана ОСОБА_2  за  договором  купівлі-продажу 26 квітня 2005року,  реєстровий номер 1417, посвідченого  приватним  нотаріусом  Краснолуцького  міського нотаріального  округу  ОСОБА_14 ОСОБА_2,  як  спільна сумісна  власність  подружжя  ОСОБА_1  ОСОБА_1  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2.

           Визначити  рівними  ідеальні  частки  сторін  у   спільній сумісній власності  на  вищезазначену  квартиру,  із припиненням  щодо  неї   режиму  об”єкта  спільної  сумісної  власності.              

           Визнати   право  власності  на  1\2  частину  квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка  складається  з трьох жилих  кімнат, житловою  площею  35,20кв.м., загальною  площею 68,80 кв.м., за

ОСОБА_1.  

           В  зустрічному позові  ОСОБА_2  ОСОБА_2 ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про визнання  особистої  приватної  власності на квартиру  відмовити  за  необгрунтованістю.  

           Стягнути з   ОСОБА_2 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  понесені  ним судові  витрати в  сумі 81грн.

        Рішення  може  бути  оскаржене  до  апеляційного  суду  Луганської  області

шляхом  подачи  у  10-денний  строк  з  дня  його  проголошення  заяви  про  апеляційне  оскарження  і  поданням  у  20-денний  строк  після  цього  апеляційної  скарги,  або  в   порядку ч.4  ст.295  ЦПК  України.

                                                         Суддя: