ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 року справа № 2а-511/10/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судці Лічевецького І.О.,
при секретарі - Левчуку A.C.,
за участю представників: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Бамперб» про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,
ВСТАНОВИВ:
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Бамперб» про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позивач стверджував, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював у 2007 робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 5 631 грн. 93 коп. адміністративно-господарських санкцій та 1 133 грн. 99 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, надіслав до суду письмове заперечення на позовну заяву. Із наданого суду письмового заперечення вбачається, що позов ТОВ «Бамперб» не визнається з тих підстав, що люди з обмеженими фізичними можливостями не можуть працювати на підприємстві, оскільки наявні в товаристві посади виключать працевлаштування інвалідів. Також, відповідач стверджував, що позивачем пропущені строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають
можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібност і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в' 21.03.91 N 875-ХІІ (надалі за текстом - «Закон N 875-ХІІ»).
Частиною другою статті 18 Закону N 875-ХІІ визначено, що підприємства, установ організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робо місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавство надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організ працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайняті та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 875-ХІІ для підприємств, устано організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалг' фізичних осіб, які використовують найману працю, та на яких працює від 8 до 25 осі установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одно робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону N 875-ХІІ зобов’язано підприємс установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організаці" інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховува кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
Таким чином, враховуючи чисельність штатних працівників ТОВ «Бамперб», відповідач зобов’язаний був створити в 2007 р. одне робоче місце для працевлаштування інвалідів.
Згідно даних акту перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати ними адміністративно- господарських санкцій від 23.10.2009 р. в 2007 р. середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 13 осіб. В порушення вимог зазначеної статті Закону №875-ХІІ відповідач, протягом спірного періоду, не забезпечив працевлаштування одного інваліда.
Суд враховує, що законодавство України обов’язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Приймаючи до уваги, що відповідачем в 2007 р. не були вчинені такі дії та не створені робочі місця для працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності, згідно частини першої статті 20 Закону N 875-ХІІ відповідач зобов’язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно- господарські санкції, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.
Строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. (Пункт другий Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»),
За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20 Закону N 875-ХІІ передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно даним зазначеного вище акту перевірки від 23.10.2009 р. середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2007 р. у відповідача складала 11 263 грн. 83 коп. (146 400 грн.: 13 осіб).
Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону № 875-ХІІ відповідач зобов’язаний був до 15 квітня 2008 р. сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 р. в сумі 5 631 грн. 91 коп. (11 263 грн. 83 коп. : 2).
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно- господарські санкції, позивачем нарахована пеня на суму недоїмки, за період з 16 квітня 2008 р. по 15 лютого 2010 р. (671 днів) в розмірі 1 133 грн. 99 коп.
Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає, що одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону № 875-ХІІ, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Це положення узгоджується зі статтею 43 Конституції України (№254к/96-ВР), відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Суд підкреслює, що за змістом статті 18 Закону N 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу полягає не в пропозиції їм буд-якої роботи, а саме в створенні робочих місць на яких вони могли б працювати з урахуванням стану здоров’я.
За таких обставин суд відхиляє посилання відповідача на ту обставину, що на підприємстві відсутні посади, на яких може бути застосована праця людей з обмеженими фізичними можливостями, як очевидно необгрунтовані.
Види адміністративно-господарських санкцій, передбачені статтею 239 Господарського кодексу України. За приписами цієї статті органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання, зокрема, адміністративно- господарський штраф.
Таким чином до правовідносин між роботодавцями та відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Вище судом встановлено, що відповідач зобов’язаний був сплатити адміністративно- господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів до 15 квітня 2008 р.
У цьому контексті суд враховує, що позов подано до суду 16.02.2010, а отже пізніш як через один рік з дня вчинення порушення.
З урахуванням викладеного суд погоджується з відповідними запереченнями відповідача і не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 99, 100, 159, 162 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви п апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційно адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 18 березня 2010 р.
Суддя І.О.Лічевецький