Судове рішення #6648363

                                                       Постанова

                                                іменем України   №2-а-4806/2009р.                                                      

 02 листопада     2009 року       суддя Лисичанського міського суду Лугансько    області Чернобривко Л.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про поновлення пропущеного строку,  визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

                                                                     встановив:

15 жовтня 2009 року  позивач звернулася з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому зазначила, що вона має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати  ій підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки таке підвищення   не виплачується, просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати бездіяльність відповідача протиправною  у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою  їй протягом  2008 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за  2008 рік.  

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 02 листопада   2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

       Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", статтю 110 викладено у такій редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені … ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1 півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". У 2006 році Державним бюджетом України не були передбачені кошти на виплату зазначеного підвищення до пенсії. З 1 січня 2007 року було передбачено тільки дітям війни, які є інвалідами, підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише у статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом.   Позивачу проведено підвищення до пенсії з 01.01.2008 року у розмірі 10% від прожиткового мінімуму згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".  У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачу був відомий її розмір. Просив відмовити щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

     Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням. Позивач звертався до відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії, але їй було відмовлено з посиланням на те, що з 1 січня 2008 року їй виплачується  підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач  звернулася до суду 15 жовтня 2009 року.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач  дізнався із засобів масової інформації у зв`язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 9 липня 2007 року. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною  пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.  

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2008» рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з  1 квітня  -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час,  коли відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачувалися у 2008 році органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною  бездіяльності Управління ПФУ в м. Лисичанську в порушенні права на отримання підвищення до  пенсії з 15 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

 Але, оскільки  позивач звернулася з зазначеним позовом 15 жовтня 2009 року, і підстав для його поновлення суд не вбачає, то враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили, працездатність, за період з 15 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач повинен донарахувати  та виплатити позивачу  253 грн. 82 коп.    розмір не виплаченого підвищення до пенсії; у жовтні - грудні 2008 року - (498х20%) х 3=298,80 грн.-44,98 грн. 14 дн. жовтня).  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Управління  Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо  невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни  та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Лисичанську Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 15 жовтня  по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.  


На підставі викладеного, згідно  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст. ст. 2, 17, 18, 99,100,  122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

   

                                                       постановив:

Позов  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та  виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком  ОСОБА_1  та її виплати,  як «дитині війни»  за період з  15 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області  здійснити  виплату підвищення до пенсії  ОСОБА_1  як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з  15 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого у сумі 253 грн. 82 коп.  У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» за період  з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року відмовити за необґрунтованістю.

У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» за період  з  22.05.2008 року по 14.10.2008 року включно, відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду  першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

  Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.



                                                                   Суддя:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація