№ 2- 547/ 09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕНМ УКРАЇНИ
( вступна та резолютивна частини)
18 листопада 2009 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
головуючої судді Ларіної Н.О.
при секретарі Мінченкової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа - Кіровська районна у м. Донецьку Рада про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ :
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа - Кіровська районна у м. Донецьку Рада про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 296 ЦПК України.
Суддя:
№ 2- 547/ 09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕНМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
головуючої судді Ларіної Н.О.
при секретарі Мінченкової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа - Кіровська районна у м. Донецьку Рада про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся 06 лютого 2008 року з цивільним позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа – державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія». Зазначивши у позові, що у серпні 2003 року він за рахунок своїх матеріалів і трудових ресурсів за адресою м. Донецьк, вул. Делегатська, 12 на вільній площі де він раніше мешкав з матір’ю АДРЕСА_1 збудував гаражний бокс. Він планував у цьому боксі відкрити столярну майстерню та займатися підприємницькою діяльністю. Для зайняття підприємницькою діяльністю він склав бізнес план, уклав договір з ЗАТ «Про кредит банк» на суму 1250 доларів США. Будівельні роботи крім нього виконували ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 працю яких він оплачував за власні кошти. Коли вже він побудував вищезазначений гаражний бокс, то керівництво третьої особи – шахта «Лідієвка» державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» запропонувало передати цей гараж їх колишньому працівнику, який отримав інвалідність під час виконання трудових обов’язків, а вона замість цього передадуть позивачу у користування під столярну майстерню – складське приміщення за адресою м. Донецьк, вул. Делегатська, 12 «а». Позивач погодився з пропозицією, та у грудні 2004 року передав спірний гаражний бокс, який вважає власністю, у користування відповідача. Але ж третя особа свої обіцянки не виконав, та навпаки сприяв оформленню права власності на складське приміщення розміром 106, 7 кв. м. за адресою м. Донецьк, вул. Делегатська, 12 «а» на громадянина ОСОБА_6, що підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 02 червня 2005 року. На підставі викладений обставин позивач вважає, що отримав право вимагати повернути в його володіння та користування спірній гаражний бокс, тому він звернувся до відповідача з проханням повернути гаражний бокс добровільно, або відшкодувати його вартість. Але ж третя особа після передання гаражного боксу протягом 2005 – 2007 років ухиляється від оформлення договору оренди, та оренду за спірний гараж не сплачує, чим спричиняє матеріальну та моральну шкоду. Тому з вини відповідача після рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 червня 2005 року він не має змоги вільно користуватися своїм побудованим майном – гаражем. З вищенаведеного позивач звернувся до суду та просив зобов’язати відповідача повернути йому у володіння та користування авто гаражний бокс по вул. Делегатська, 12 у Кіровському районі м. Донецька.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2008 року позовні вимоги залишені без розгляду у зв’язку із повторною неявкою позивача.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2008 року ухвала Кіровського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2008 року скасована, справу надіслано до суду для розгляду по суті.
01 вересня 2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов’язати відповідача повернути йому у користування автогаражний бокс по вул. Делегатської у Кіровському районі м. Донецька, який розташований на північ від житлового будинку 12, та стягнути з відповідача на його користь вартість будівельних матеріалів, та витрат на будівлю спірного автогаражного боксу.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2009 року, у звязку із клопотанням позивача частина позовних вимог, а саме п. 3. п.п. 2 „про стягнення з відповідача на користь позивача вартості будівельних матеріалів, витрат на будівлю спірного автогаражного боксу” залишена без розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги, та просив їх задовольнити зобов’язавши відповідача повернути йому у користування побудований ним за його власний рахунок своїх матеріалів і трудових ресурсів за адресою м. Донецьк, вул. Делегатська, 12, оскільки вважає цей гараж своєю власністю. Додатково суду пояснив, що документі, які б підтверджували б надання йому у користування земельної ділянки в нього відсутні. Він не отримував дозвіл на забудівлю земельної ділянки, не оформлював право власності на спірний гаражний бокс, тільки має документи на купівлю деяких будівельних матеріалів, які він надав суду, інші документи у нього відсутні.
Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_8, який діє за дорученням (а.с. 22), в судове засіданні з’явився, позовні вимоги «про витребування майна з незаконного володіння» не визнав і показав суду, що відповідачу не відомо про той факт, що позивач будував гаражний бокс за власні кошти, що позивач не надав ніяких документів, які б підтверджували право власності позивача на спірний гараж, тому в позивача немає підстав для витребування спірного майна з незаконного володіння.
Представник державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія – ОСОБА_9, який діє на підставі доручення (а.с. 131), в судове засідання з’явився, позовні вимоги залишив на розсуд суду і показав суду, що позивач не підтвердив своє право власності на спірний гараж, на теперішній час земля під гаражем орендована ОСОБА_2, договір оренди продовжений на 10 років. Квитанції, які надав суду позивач не мають зазначень, що ці будівельні матеріали купував саме позивач, та й взагалі докумени на матеріали не підтверджують право власності на гараж.
Представник Кіровської районної у м. Донецьку Ради – ОСОБА_10, який діє на підставі доручення (а.с. 165), в судове засідання не з’явився, надав суду письмові пояснення позовні вимоги залишив на розсуд суду і показав суду, що з пояснень шахти „Лідієвка”, та заяв ОСОБА_1, та його матері ОСОБА_11 начебто спірний гараж будував позивач, але ж юридично позивач не визнаний власником спірного гаража.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном не обґрунтованими, не доведеними суду, та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
В судовому засіданні на підставі наданих письмових доказів було встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 виконавчим комітетом Донецької міської Ради дозволено оформлення проекту відводу земельної ділянки для експлуатації гаражного боксу по вул. Делегатської (на північ від будинку № 12) (а.с. 81 - 88 ). З договору на право тимчасового користування землею встановлено, що 03 липня 2001 року Донецька міська Рада на підставі рішення виконкому від 25 квітня 2001 року № 203/3 у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0038 гектарів згідно з планом землекористування. Відповідно до договору оренди земельної ділянки на підставі рішень виконкому Донецької міської Ради від 25 липня 2001 року № 344 „Про укладення договорів оренди землі” від 19 серпня 2003 року № 402 „Про внесення змін у рішення виконкому міської Ради від 25 липня 2001 року № 344 „Про укладення договорів оренди землі”” та від 22 грудня 2004 року № 661/3 ОСОБА_2 надана земельна ділянка на території кіровського району м. Донецька по вул. Делегатська площею 38 кв.м. строком до 22 грудня 2007 року з метою експлуатації існуючого гаража по вул. Делегатська (на північ від будинку № 12). Рішенням комісії по вирішенню питань про відведення земельної ділянки від 05 березня 2008 року № 58 договір оренди ОСОБА_2 продовжений на 10 років. (а.с. 88).
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2007 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_12, ОСОБА_8 про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено (а.с. 99-101), розглядаючи вищезазначені вимоги суд відмовив у визнанні права власності позивача на виробничю будівлю - столярний цех за адресою м. Донецьк, вул. делегатська буд. 11 – а (він же № 12 - а), який не ототожнюється з гаражним боксом по вул. Делегатської (на північ від будинку № 12) по даній цивільній справі, але ж у мотивувальній частині вищезазначеного рішення є роз’яснення ОСОБА_1, що він може звернути свої претензі до шахти „Лідієвка”, якщо таке будівництво гаража здійснив він (а.с. 101), що й стало поводом для звернення до суду із позовом.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник майна захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право розпоряджатися ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володіння певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах , встановленим законом чи договором.
За загальним правилом предметом позову в судовому процесі є матеріально – правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен постановити рішення. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння, матеріально – правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави , що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовні заяві підстави повинні підтверджувати право власності , або інше суб’єктивне право титульного володільця позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (без титульний статус його володіння). Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону, або не встановлене за рішенням суду.
На підтвердження наявності у позивача суб’єктного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази (наприклад правовстановлюючий документ на нерухомість, свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі майна, або інше), такі документи позивачем, які б підтвердили його право на гараж суду не надані протягом всього часу слухання справи, що й є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за віндикаційним позовом.
Також у процесі судового слухання справи суду недоведена незаконність володіння майном відповідача.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, аналізуючи заявлені позовні вимоги , та позовні вимоги додаткові - суд не вбачає позовних вимог про визнання права власності, тобто такі вимоги „ про визнання права власності ” суду ані при поданні позову, ані у процесі слухання справи не були заявлені взагалі . Оскільки на підставі ч. 2 ст. 11 ЦПК України „особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд ”, та у відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України „суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у розгляді справи”, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про витребування майна, але ж це не позбавляє позивача права, у разі виникнення бажання розпорядитися правом щодо предмету спору, звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спірне майно.
З вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі у звязку із недоведеністю позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа - Кіровська районна у м. Донецьку Рада про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити у повному обсязі.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Кіровського районного суду м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження
Суддя: