Справа № 2-  258 /2009

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                            заочне

        17 листопада 2009 року  Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді                                                        Свистунової О.В.

при секретарі                                                                  Жабко Ю.А.

позивача                                                                         ОСОБА_1

представника позивача                                                 ОСОБА_2

третьої особи                                                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа виконком Дзержинської районної у місті Кривому Розі ради, ОСОБА_3, КЖП № 9 про визнання  наймачем та вселення в житлове приміщення, -

                                                          В С Т А Н О В И В:

        Позивач ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу із позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа виконком Дзержинської районної у місті Кривому Розі ради, ОСОБА_3, КЖП № 9 про визнання  наймачем та вселення в житлове приміщення.

        В обґрунтування заявлених позовних вимог,  позивач ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що  він та відповідач по справі  зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, як члени сім»ї наймача.

       Ордер на вселення в житлове приміщення було надано виконкомом ради народних депутатів 16.10.1969 року ОСОБА_5 – матері позивача, як основному наймачу та членам її сім»ї з двох осіб: ОСОБА_6 - дочки та ОСОБА_1-сина, після смерті чоловіка. Позивач у вищевказаній житловій квартирі проживав з 1969 року.

        ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5 – основний наймач зазначеної квартири та мати позивача, цей факт підтверджено свідоцтвом про смерть та про народження.

         Позивач стверджує, що з квітня 2004 року йому та  його дружині було створено такі умови, що стало неможливим співіснування у зазначеній квартирі разом із відповідачем, який є сином рідної сестри позивача, його племінником. У зв’язку з чим, позивач з сім’єю був змушений виїхати із зазначеної квартири та поживати в іншому місті. Однак, маючи намір продовжити проживати у зазначеній квартирі, позивач проводив там ремонтні роботи, змінював сантехніку, фарбував та інше. Однак, у червні 2007 року відповідач змінив замок в спірній квартирі та відмовляється допускати позивача до житлового приміщення, а також відмовляється надати йому ключі.

        Своїми діями відповідач порушує житлові права позивача, перешкоджає йому користуватись житловим приміщенням де він є зареєстрованим та має право проживати. Іншого житла ні позивач ні його дружина не мають, у зв»язку з чим змушені  тимчасово мешкати у родичів його дружини, що створює значні незручності для нього особисто та його сім»ї. В спірній квартирі знаходяться його власні речі, якими він також не може користуватись.

        Крім того, незважаючи на те, що відповідач створює перешкоди в проживанні позивачу у спірній квартирі, останній сплачує частково комунальні платежі за користування газом та опаленням. Сам відповідач відмовляється спільно погашати заборгованість за комунальні послуги. Крім того, позивач зазначив, що у спірній квартирі він зробив ремонт, чим підтвердив своє бажання проживати у зазначеній квартирі. Тобто, своїми діями позивач підтвердив, що він, як член родини наймача виконує усі передбачені законодавством України обов’язки, як члена  сім’ї наймача по утриманню та користуванню житловим приміщенням.

        Крім того, позивачем було зазначено, що відповідач по справі ОСОБА_4 протягом 6-х років відмовляється провести переоформлення договору найму житлового приміщення на ім’я позивача після смерті матері, а також відмовляється скористатись правом передбаченим Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» і приватизувати спірну квартиру.

        В ході судового розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, крім того, ухвалою суду від 17 листопада 2009 року позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди на користь позивача були залишені без розгляду.

        У зв’язку з вищевикладеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги: визнати його наймачем спірної квартири, вселити його та його дружину – ОСОБА_3 в зазначену житлову квартиру  та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а також судові витрати по справі, та витрати на правову допомогу.

        Ухвалою суду від  30 жовтня 2009 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

        У судовому засіданні 17 листопада 2009 року позивач та його представник – адвокат ОСОБА_2, кожний окремо, підтримали свої позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

    Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи належним чином сповіщений, що підтверджено письмовими матеріалами справи, причини неявки у судове засідання не повідомив. У письмових матеріалах справи містяться дані щодо адреси проживання відповідача: АДРЕСА_1, за вказаною адресою проводились виклики відповідача у судові засідання. Конверти із судовими повістками про виклики відповідача до суду повертались з відмітками працівників поштового відділення про повернення у зв”язку із закінченням строку зберігання. Крім того, відповідно до вимог п.9 ст. 74 ЦПК України відповідача було сповіщено про судового засідання через оголошення в пресі. Суд розцінює факт неявки відповідача у судові засідання, як ігнорування суду та  небажання відповідача з’являтися у судові засідання.

           Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні просила позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити.

            Представник третьої особи виконкому Дзержинської районної у місті ради у судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно, причини неявки суду не повідомив (а.с.195).

            Представник третьої особи КЖП №9 у судове засідання не з»явилась, про день та час розгляду справи сповіщена належно, причини неявки суду не повідомив.

            Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.            

            Вислухавши показання позивача, його представника, третьої особи, проаналізувавши наявні письмові матеріали справи, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

             Відповідно до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу.

             Як було з»ясовано в судовому засіданні, житлову квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат спочатку було отримано батьком позивача ОСОБА_7, для проживання сім»ї. Після смерті батька, 16 жовтня 1969 року ордер на житлове приміщення було видано ОСОБА_5 та членам її сім»ї: ОСОБА_6 – дочці та ОСОБА_1 – сину (а.с.5). Що підтверджено свідоцтвами про народження (а.с.6, 70).

            ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, мати позивача, цей факт підтверджено Свідоцтвом про смерть серії І-КИ НОМЕР_1 від 02.02.2004 року, актовий запис про смерть НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.7).

           На теперішній час у спірній квартирі є зареєстрованими позивач та відповідач ОСОБА_4 – син рідної сестри позивача, його племінник (а.с.69).

           До теперішнього часу відповідач відмовляється провести переоформлення житлового приміщення на ім»я позивача після смерті основного наймача, матері позивача – ОСОБА_5, а також відмовляється  скористатись правом передбаченим Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» і приватизувати спірну квартиру.

            У квітні 2004 року позивач одружився, однак, як пояснив позивач, сім»єю відповідача, а саме його матір»ю, рідною сестрою позивача, були створені умови при яких стало неможливим співіснування за вказаною адресою і позивач з дружиною змушений був виїхати з квартири де він мешкав з дитинства.  В спірній квартирі залишились речі позивача, як особисті так і загального вжитку. До теперішнього часу позивач змушений проживати у родичів дружини. Своєю поведінкою відповідач порушує житлові права позивача, перешкоджає користуватись належним йому житлом. Як було з»ясовано у судовому засіданні ні позивач ні його дружина, як член сім»ї позивача, не мають іншого житла.

            Хоча позивач і не проживав у спірній квартирі, однак, маючи намір повернутись, здійснював в ній ремонтні роботи: замінив унітаз, мийку, фарбував та інше. Цей факт було підтверджено в судовому засіданні квитанціями на придбання матеріалів (а.с.149), а також поясненнями позивача та третьої особи, які були допитані в судовому засіданні в якості свідків..

           Наприкінці червня 2007 року відповідач ОСОБА_4 змінив замок у спірній квартирі, чим взагалі блокував доступ позивачу до зазначеної квартири, надати ключі відмовився. У зв»язку з чим, позивач був змушений звернутись до дільничного інспектора, яким було зобов»язано відповідача передати дублікат ключа, однак останній не виконав зобов»язання.

            Враховуючи вищевикладене, суд визнає дії відповідача у перешкоджанні в користуванні позивачу житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_1 - незаконними. Та задовольняє вимоги позивача в частині його вселення в житлову квартиру АДРЕСА_1.

            Статтею 64 ЖК України зазначено, що члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім»ї наймача несуть  солідарну з наймачем відповідальність за зобов»язаннями, що випливають із зазначеного договору.

           Незважаючи на ті обставини, що відповідач перешкоджає позивачу проживати у спірній квартирі, позивач продовжує виконувати покладені Законодавством України на нього обов»язки, а саме: частково сплачує вартість комунальних платежів які нараховуються за користування газом та опаленням. Ці обставини також підтверджені письмовими матеріалами справи: а саме, довідками про утримання із заробітної плати за період з 2007 року по 2008 рік - 600 грн. ( а.с. 125-128), які продовжують утримуватись і в 2009 році (а.с.147) та копіями судових наказів № 2н-1048/2008 та № 2н-1250/2008, які були видані Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за заявами КЖП №9 саме до ОСОБА_1 (а.с.129-130,131-132), а також довідкою виданою ВАТ «Криворіжгаз» за НОМЕР_3 від 22.04.2009 року згідно до якої із заробітної плати ОСОБА_1 в лютому 2009 року та березні 2009 року було утримано згідно судових наказів № 2н-1048/2008 та № 2н-1250/2008 - 882,31 грн. та 260,39 грн. судових витрат (а.с.146-147). Тоді як відповідач відмовляється сплачувати свою частку комунальних витрат по спірному житлу.

          Відповідно до вимог ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Статтею 191 ЖК України передбачене вирішення житлових спорів відповідно до закону.

          Крім того, відповідно до вимог ст. 106 ЖК України повнолітні члени сім»ї наймача  за згодою наймача та інших членів сім»ї, які проживають разом з ним, та у разі  смерті наймача, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

          В судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_4, який зареєстрований за спірною адресою не надавав позивачу згоди щодо визнання останнього наймачем спірної квартири. Чим перешкоджає позивачу також і в реалізації його права передбаченого Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на приватизацію спірної квартири.  Однак, враховуючи той факт, що позивач по справі за життя основного наймача ОСОБА_5, як член сім»ї наймача був зареєстрований за спірною адресою та постійно там проживав. І на теперішній час продовжує виконує усі свої обов»язки передбачені житловим законодавством по утриманню житлового приміщення, однак у спірній квартирі, з підстав, які визнані судом поважними не проживає, і цей факт також було підтверджено поясненнями позивача та третьої особи, які були допитані в судовому засіданні в якості свідків, суд вважає за можливе визнати ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1.

         Вирішуючи питання   про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд керується ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та роз”ясненнями постанови   Пленума Верховного Суду України від 31.03.1995 года ( з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику у справах про стягнення моральної ( немайнової) шкоди».

         Згідно п.3 вищеназваної постанови  під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок  моральних чи фізичних страждань чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльностю інших осіб.

         Разом з тим, у п.4 постанови вказується, что позивач зобов”язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

        Вирішуючи питання щодо розміру  моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд бере до уваги ті обставини, що потягом тривалого часу, а саме з 2004 року і по теперішній час – понад п»ять років, позивач з вини відповідача змушений проживати за іншою адресою. Не може повною мірою користуватись житловим приміщенням де є зареєстрованим, де пройшло його дитинство, де знаходяться його речі. Іншого житла, ніж спірна квартира позивач не має. Незаконні дії відповідача призвели до змін його звичного образу життя, позивач постійно відчуває себе приниженим, змушений звертатись до адвокатів та суду за захистом своїх порушених конституційних прав.

       На підставі викладеного суд, виходячи із принципів розумності, об”єктивності та справедливості, вважає що визначений позивачем розмір моральної шкоди у 2000 грн. є співрозмірним тяжкості та тривалості перенесених ним страждань, ця сума підлягає стягненню з відповідача.

       Однак, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині щодо вселення в спірну квартиру дружини позивача – ОСОБА_3, з тих підстав, що ст. 65 ЖК України надає право наймачу в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, та інших осіб. В ході судового розгляду справи, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивачем не надано суду доказів того, що  йому дійсно відмовлено в реалізації цього права. У зв»язку з чим, суд вважає зазначену вимогу необґрунтованою та передчасно заявленою та відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

                   Крім того, на підставі ст.ст.86,88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати: судовий збір в розмірі 17 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі 30,00 грн. та 07,50 грн., а всього - 37 грн.50 коп.

                  Враховуючи також вимоги ст.. 84 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі на користь позивача судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1000 грн., що також підтверджено умовами договору по надання адвокатських послуг від 14.07.2008 року (а.с.94), а також квитанцією № 15 від 30.04.2009 року (а.с.148).

На підставі викладеного і керуючись, ст. ст.9,64, 65,106, 191 ЖК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 7,10,11,59, 60, 79, 83,88, 212, 215 ЦПК України,    суд -

                                                            В И Р І Ш И В:

                        Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

                        Визнати ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1.

                        Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

                        Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_4 суму моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

                        Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_4 судові витрати по справі: судовий збір в сумі 17 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в сумі 37 гривень 50 копійок.

                        Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

                       В частині позовних вимог щодо вселення члена сім»ї позивача ОСОБА_1 – його дружини ОСОБА_3 – відмовити.

                        Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апелляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подачи заяви про апелляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апелляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подачи заяви про апелляційне оскарження.

                        Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає  законної чинності.

                       Заочне рішення суду може бути переглянуто Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом  десяти днів з дня отримання копії рішення.

      Суддя                                                                                                      Свистунова О.В.

              Повне рішення суду виготовлено 19 листопада 2009 року.

     Суддя                                                                                                      Свистунова О.В.