Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Вакарук В.М., Соколовського В.М.
секретаря Довжинської Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності на Ѕ частини будинковолодіння за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 13 серпня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Городенківського районного суду від 13 серпня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_1
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, в с. Вовчківці вул. Шевченка, 78 Снятинського району, видане виконавчим комітетом Вовчківської сільської ради Снятинського району. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині житлового будинку з господарськими спорудами в АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1148,25 грн. судових витрат.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що висновки суду суперечать обставинам справи та зібраним доказам по справі.
Апелянт зазначила, що справа розглядалася судами неодноразово, однак позивач не представив жодних доказів того, що двір в якому він проживав разом із нею ОСОБА_4., ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після її смерті залишався колгоспним.
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1443/2009 р. Головуючий у 1 інстанції Ничик Г.І.
Категорія 5 Доповідач Пнівчук О.В.
Свідок ОСОБА_3., голова Вовчківської сільської ради пояснив, що ОСОБА_4. після смерті своєї дружини ОСОБА_5 став головою двору, однак був хворою людиною, інвалідом війни та не міг фізично працювати, в погосподарських книгах двір записаний як колгоспний як у більшості жителів села. Однак відсутні будь-які докази того, що він був членом колгоспу, а листок обліку трудоднів з колгоспу «Більшовик» не може бути належним доказом. Із матеріалів пенсійної справи ОСОБА_4. вбачається, що він отримував пенсію по інвалідності, будь-яких свідчень про те, що він працював в колгоспі не має.
Суд не дав належної оцінки, що двір в якому вони проживали був колгоспним до 1985 року, так як в 1984 році померла ОСОБА_5 член колгоспу, а ОСОБА_4. не являвся членом колгоспу
Апелянт зазначила також, що позивач безпідставно посилається на ст. 563 ЦК України ( в редакції 1963 року) так як норми даної статті поширюються на випадки припинення колгоспного двору до 01 липня 1990 року, а при припиненні колгоспного двору з інших підстав спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Крім того, апелянт посилається на те, що позивач не представив жодних доказів щодо наявності у нього правових підстав щодо набуття права власності на спірне майно.
Судом не дано належної оцінки тим обставинам, що свідоцтво про право власності на ціле будинковолодіння на її ім»я видано на підставі заповіту ОСОБА_4., а не як на майно набуте під час шлюбу, позивач ОСОБА_1, знаючи про заповіт, не оспорював його.
На думку апелянтки суд першої інстанції безпідставно відхилив її клопотання з приводу того, що позивач пропустив строк для звернення до суду , так як він в 2000 році знав про видачу їй свідоцтва про право власності на ціле будинковолодіння. Не взято до уваги також і рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не представив доказів про наявність у нього будь-яких правових підстав щодо набуття права власності на спірне майно.
Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2. заперечили доводи апелянта.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1., суд першої інстанції правильно виходив із того, що при видачі свідоцтва про право власності на дане будинковолодіння на ім»я ОСОБА_2 порушено права позивача ОСОБА_1., оскільки спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до суспільної групи колгоспний двір, а позивач як колишній член колгоспного двору набув право власності на частину бувшого колгоспного двору.
Однак, суд не дав належної оцінки зібраним доказам по справі щодо того, коли спірне господарство перестало бути колгоспним двором і набуло статусу робітничого двору та прийшов до помилкового висновку про те, що колгоспний вір припинив своє існування після смерті ОСОБА_4.
Судом встановлено, що сторони з 1975 року як подружжя проживали в господарстві ОСОБА_4. в АДРЕСА_1. Зазначене господарство, відносилось до суспільної групи колгоспний двір, головою колгоспного двору являлась дружина ОСОБА_4. – ОСОБА_5, яка була членом колгоспу, а пізніше отримувала пенсію колгоспника. Зазначені обставини не заперечили як позивач так і відповідачка.
Належних доказів того, що ОСОБА_4. був членом колгоспу суду не представлено, а тому після смерті ОСОБА_5 в 1984 році спірне господарство набуло статусу робітничий двір.
Посилання суду на те, що в погосподарських книгах спірне господарство і після смерті ОСОБА_5 було віднесено до суспільної групи колгоспний двір є необґрунтованими, так як відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_4. був членом колгоспу. Натомість судом встановлено, що ОСОБА_4. отримував пенсію як інвалід Великої Вітчизняної війни і саме з цих підстав саме ОСОБА_5 була головою колгоспного двору, а не ОСОБА_4.
Колегія суддів вважає, що представлена позивачем копія книги обліку трудоднів колгоспників колгоспу «Більшовик» за 1950 рік не є доказом членства ОСОБА_4. в колгоспі, крім того не може бути незаперечним доказом того, що записи щодо обліку трудоднів стосуються саме ОСОБА_4., так як відсутні дані щодо року його народження чи місця проживання, а також не підтверджено іншими доказами, що станом на той час в с. Вовчківці існував колгосп «Більшовик».
Записи в погосподарських книгах Вовчківської сільської ради про віднесення спірного господарства до 1991 року (навіть після смерті ОСОБА_4.) до суспільної групи колгоспний двір є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України ( в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних, у разі смерті члена колгоспного спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають.
Таким чином, станом на час смерті ОСОБА_5 у спірному господарстві проживали: ОСОБА_4., ОСОБА_2., ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 ОСОБА_5., а тому спірне господарство на час припинення колгоспного двору після смерті ОСОБА_5 належало їм на праві сумісної власності в рівних частках, тобто по ј частині кожному. Позивач ОСОБА_1 не втратив право на частку в майні колгоспного двору, а тому набув права власності на ј частину спірного будинковолодіння.
Доводи апелянтки про те, що позивач не представив жодних доказів щодо наявності у нього правових підстав набуття права власності на спірне майно не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеними обставинами щодо набуття позивачем права на частку в майні колгоспного двору.
Не знайшли свого підтвердження також посилання ОСОБА_2 про те, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно пояснень позивача про порушення свого права на частку в майні колгоспного двору він дізнався в 2007 році, інших доказів з цього приводу суду не представлено.
У зв»язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Свідоцтво про власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, видане на ім»я ОСОБА_2 19.09.2000 року слід визнати частково недійсним, визнавши за ОСОБА_1 право власності на ј частину, за ОСОБА_2 право власності на ѕ частини спірного будинковолодіння.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України. На підставі ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст.ст. 316, 321, 325, 328 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Городенківського районного суду від 13 серпня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане 18.09.2000 року ОСОБА_2
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину, за ОСОБА_2 ѕ частини житлового будинку з господарськими спорудами в АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1148 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді В.М. Вакарук
В.М. Соколовський