У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 27 жовтня  2009 року                             м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

    головуючої         Пнівчук О.В.

    суддів :          Бідочко Н.П., Соколовського В.М.

секретаря         Юрків І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ЗАТ «Коломийський ДОЗ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору дарування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на ухвалу Коломиийського міськрайонного суду від 27 травня 2009 року,-

    в     с т а н о в и л а :

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 27 травня 2009 року задоволено заяву представника ЗАК КБ «Приватбанк» про забезпечення позову.

Накладено арешт на 31/1000 частину нежитлових приміщень, частину нежитлових будівель енергоучастка, загальною площею 335,5 кв.м. по АДРЕСА_1, що складаються з приміщень № 13 площею 125,7 кв.м.,  площею 17,8 кв.м., приміщення № 16 площею 50,4 кв.м., приміщення № 17 площею 91,4 кв.м.

На дану ухвалу ОСОБА_2. та його представник ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував роз»яснення  п.4  Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, зокрема, не з»ясував обсяг позовних вимог та не пересвідчився що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

_____________________________________________________________________________ Справа № 22-ц-982/09 р.             Головуючий у 1 інстанції Веселов В.М.

Категорія 7                     Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

      Суд, на думку апелянтів, не звернув увагу на позовні вимоги позивача. Банк ніколи не був власником спірного нежитлового приміщення, а тому не мав права відповідно до вимог ст. 392 ЦПК України звертатися з позовом про визнання права власності на дані приміщення.

    Посилаючись на зазначені обставини, апелянти просили ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

    В судовому засіданні апеляційного суду апелянти  ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримали, представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» ?? заперечив доводи апеляційної скарги.

    Відповідачі -   представник  ВАТ «Коломийський ДОЗ» та ОСОБА_1. в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

    Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

    Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів  забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ЗАТ КБ «Приватбанк».

Однак, до такого висновку суд першої інстанції прийшов без належного з»ясування обставин справи.

        Із позовної заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ним пред»явлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 20.03.2008 року між ВАТ «Коломийський ДОЗ» та ОСОБА_1., а також про визнання недійсним договору дарування від 18.09.2008 року укладеного між ОСОБА_1. та  АДРЕСА_2 У випадку задоволення даних позовних вимог, спірне нежитлове приміщення залишається у власності ВАТ «Коломийський ДОЗ», однак позивач пред»явив також вимогу  про визнання за ним права власності на дані нежитлові приміщення. Однак суд першої інстанції зазначеним обставинам не дав належної оцінки та не з»ясував обсяг позовних вимог та не встановив який саме спір виник між сторонами та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

    За наведених обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307, 312, 313-315, 317   ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.    

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 27 травня 2009 року скасувати та передати питання на розгляд суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча                                         О.В. Пнівчук

Судді:     Н.П. Бідочко

    В.М. Соколовський