Справа № 2- 239/09

                               Р І Ш Е Н Н Я

                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2009 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

    головуючого    - судді  Чумак Т.А.

при секретарі      Жандарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

                 встановив:

 20.10.08 року позивач звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 про стягнення боргу. В обґрунтування позову позивач пояснила, що  відповідач з листопада 2006 року по листопад 2007 року працювала у неї продавцем магазину і між ними склалися дружні відносини. 14.05.07 року вона на прохання відповідачки передала останній в борг 20 600 гр., про що відповідачка написала розписку у її записнику. Відповідач пояснила, що гроші їй потрібні для придбання житла, і зобов’язалася повернути гроші на протязі місяця, але свого зобов’язання відповідач не виконала, в зв»язку з  чим вона з липня 2007 року почала вимагати повернення грошей. Восени 2007 року відповідач звернулася з проханням  про повернення боргу до 06.01.08 року, на що вона погодилася. Власноручно відповідач на розписці зробила дописування дати повернення боргу – «06.01.08 року». Так як відповідач не виконала взяті на себе зобов’язання щодо повернення боргу, просить стягнути з відповідача  борг з врахуванням індексу інфляції в сумі 23 906 гр.,   витрати по справі в розмірі 2 236 гр., в тому числі – витрати за правову допомогу адвоката в розмірі 2 000 гр.  

Відповідач  позов не визнала та пояснила, що вона дійсно  в 2006-2007 рр. працювала у позивача продавцем магазину. До її обов’язків, крім реалізації товару в магазині, входило придбання товару на ринку в м. Харків. Для придбання товару позивач давала їй грошові кошти, про що вона писала розписки із зазначенням суми взятих нею коштів, при цьому записи про отримання нею коштів велися як у зошиті, де вівся облік придбаного товару, так і в інших зошитах, які їй давала позивач. 14.05.07 року гроші в сумі 20 600 гр. в борг у позивачки вона не брала. Вказану суму грошей вона отримала від позивачки для придбання товару в м. Харків для магазину позивачки. На вказану суму грошей вона придбала товар, який передала позивачці для реалізації в магазині. Про отримання вищевказаної суми грошей вона на прохання відповідачки зробила запис в її записнику, але слів «розписка» та дати «до 06.01.08» вона не писала. Оскільки грошей в борг у позивачки вона не брала, просить відмовити у позові.

Суд, заслухавши сторони, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, відмовні матеріали,  вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно  до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позивальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст.ст. 1047, 1048 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Судом встановлено, що  14 травня 2007 року відповідач отримала від позивача гроші в сумі 20 600 гривень. Вказана обставина підтверджується письмовою розпискою, складеною відповідачем, про отримання нею грошей в сумі 20 600 гр. та визнана сторонами в судовому засіданні, тому у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню в судовому засіданні.

При огляді в судовому засіданні оригіналу вищевказаної розписки від 14.05.07 року, яка долучена до відмовного матеріалу № 1684 від 23.12.08 року, встановлено, що в даній розписці зазначено факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 20 600 гр. В розписці відсутні будь-які дані про те, з якою метою відповідач отримала вказану суму грошей та на яких умовах. В розписці зазначено дату «до 6.01.08», але відповідно до висновку спеціаліста № 58/04/06-229 від 08 грудня 2008 року, який долучено до вищевказаного відмовного матеріалу (а.с.22-29), в розписці від імені ОСОБА_2 мала місце дописка слова «Расписка» та буквенно - цифрового запису «до 06.01.08»; рукописний текст від імені ОСОБА_2 виконано ОСОБА_2, вирішити питання, ким виконано записи «Расписка» та «до 06.01.08», не надалося можливим. В судовому засіданні позивач пояснила, що записи «Расписка» та «до 06.01.08» виконані нею особисто.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розписка від імені ОСОБА_2 від 14 травня 2007 року про отримання ОСОБА_2 20 600 гр. не може бути належним доказом по справі у відповідності до вимог ч.1 ст. 58 ЦПК України, оскільки вказана розписка не містить відомостей щодо умов договору позики, укладеного між сторонами по справі, та статусу коштів, які отримала відповідач від позивача.

На підтвердження позовних вимог та спростування пояснень відповідача щодо поїздки відповідача до м. Харків за товаром та отримання для вказаної цілі 20 600 гр. позивачем надано в судовому засіданні канцелярську книгу із записами про оприходування  нею товару за 2007 рік, при огляді якої в судовому засіданні встановлено, що на а. 4 вказаної книги міститься запис про те, що саме позивач їздила до м. Харків 15.05.07 року. Суд вважає, що вказана книга не може бути належним доказом по справі, оскільки запис щодо дати поїздки зроблено позивачем, що підтвердила позивач в судовому засіданні та пояснила, що вказаний запис вона виконала під час розгляду вказаної справи в суді перед судовим засіданням.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – кожен окремо – пояснили, що були присутні під час передачі ОСОБА_1 грошей в сумі 20 600 гр. ОСОБА_2 яка в їх присутності сказала, що гроші скоро поверне. Суд не може взяти до уваги показання вказаних свідків, оскільки відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення договору позики з відповідачем, в зв»язку з чим суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд    

                                            вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

На рішення може бути подана апеляція  в апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя: