Справа № 2-2498
2009р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„29” жовтня 2009р. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді Ніколовой І.С.,
секретаря – Бєлінськой А.Ю.,
адвоката – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа – служба громадянства і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач зазначив, що 26 березня 1998р. уклав шлюб з відповідачем та 21 листопада 2001р. зареєстрував її постійне місце проживання в належному йому будинку 198 по вул.Фрунзе в с.Костянтинівка Мелітопольського району.
Однак в січні 2008р. відповідач за власної волі пішла з дому, забравши все своє майно, та без поважних причин не мешкає в будинку позивача більше року.
Просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку 198 по вул.Фрунзе в с.Костянтинівка Мелітопольського району.
Зустрічний позов відповідача про вселення не визнав з наведених обставин, зауваживши, що подружні відносини між ними припинені, та вселяти до свого будинку фактично чужу людину він не бажає.
Відповідач позов не визнала, суду пояснила, що познайомилася з позивачем через шлюбне оголошення в газеті. В березні 1998р. вони одружилися, та за наполяганням позивача вона продала належний їй будинок 51 по вул.Куйбишева в м.Мелітополі, за 5000 доларів США. Гроші вона передала чоловіку, який відкрив на своє ім’я депозитний вклад та одноособово розпоряджався цими грошима. Крім того, позивач отримував її пенсію, якою також розпоряджався на власний розсуд. Сторони розпочали жити однією родиною в березні 1998р. в будинку позивача. З цього часу відповідач власноруч помазала та поштукатурила гараж, веранду та кухню цього будинку; сторонами перекладені причілки; за виручені від продажу її будинку кошти проведений газ, змонтоване опалення хати позивача і проведено телефон; позивач продав свій старий автомобіль та купив нову „Славуту”. Меблі, килими та посуд зі своєї хати відповідач перевезла до будинку позивача. Однак пізніше позивач почав зловживати спиртним, п’яним, бив її та в чому була виганяв з хати, забравши ключі від хати, через що відповідач ночувала по сусідах, чекаючи, поки позивач протверезіє, а додому поверталася, перелазячи через огорожу або городами. Однією родиною сторони проживали до березня 2008р., коли після чергової сварки та бійки позивач вигнав відповідача з хати, та вона пішки роздягнена змушена була йти з Костянтинівки в Мелітополь до сестри. Після цього відповідач захворіла на запалення легенів, одужавши, неодноразово намагалася зустрітися з позивачем з метою забрати свої меблі, носильні речі та обговорити питання купівлі їй житла, але він не відчиняв їй двері. Від сусідів відповідач дізналася, що позивач з нею розлучився ще в 2000р., коли вони фактично мешкали однією родиною, а зараз через шлюбне оголошення шукає собі іншу жінку, бо вона на власні очі бачила це оголошення в газеті „Магнат”. Наполягає на тому, що він чинить їй перепони в проживанні у своєму будинку, через що відповідач змушена жити в хаті племінника, яка ще будується, в єдиній помазаній кімнаті, оскільки вона не має іншого житла. В будинку позивача залишилися її меблева стінка, два килими, посуд, носильні речі тощо, які він в добровільному порядку не віддає.
Зустрічний позов підтримала за наведених обставин, просить задовольнити, вселивши її у житловий будинок 198 по вул.Фрунзе в с.Костянтинівка Мелітопольського району, що належить позивачу.
Представник третьої особи заявою просить вирішити позов на розсуд суду.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний задовольнити.
Згідно матеріалів справи, сторони уклали шлюб 26 березня 1998р., який розірвано рішенням від 21 березня 2000р. Мелітопольського міського суду (а.с.6-7).
21 листопада 2001р. відповідач зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, який належить позивачу (а.с.9-12).
Згідно довідки №842 від 12 березня 2009р. виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради, відповідач не проживає в зазначеному будинку з 17 січня 2008р. (а.с.8).
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Тобто для вирішення обох заявлених позовів по суті слід визначитися з причинами відсутності відповідача як члена родини позивача в будинку з спірною житловою площею.
Для встановлення цього судом опитані ряд свідків.
Свідок ОСОБА_4, сестра позивача, опитана судом у якості свідка, пояснила, що відповідач в 1998р. за наполяганням позивача продала свій приватний будинок 51 по вул.Куйбишева в м.Мелітополі, за 5000 доларів США, та переїхала жити до будинку позивача. Грошима від продажу будинку розпорядився особисто позивач. Пізніше між сторонами почалися сварки через зловживання позивачем спиртними напоями, свідок намагалася їх мирити, однак позивач наполягав на тому, щоб відповідач йшла з хати, інакше він її вб’є. Відповідач неодноразово ночувала по сусідах в Костянтинівці, чекаючи, поки чоловік протверезіє. Остаточно відповідач пішла від чоловіка в березні 2008р., оскільки він побив її, забрав ключі від хати та вигнав. Свідку це відомо особисто, бо відповідач прийшла до неї як до сестри, пішки з с.Костянтинівка до м.Мелітополя, роздягнута, пізніше через переохолодження захворіла на запалення легенів. Свідок особисто зверталася до позивача з проханням дозволити забрати хоча б носильні речі сестри, бо їй нічого було вдягнути, той відмовив, мотивуючи браком часу на обговорення цього питання - „мені ніколи”. Тоді свідок передала сестрі частину своїх речей, а решту просила в сусідів, кому що непотрібно, та поселила її в недобудованій хаті свого сина, де помазали одну кімнату, оскільки іншого житла у відповідача немає.
Сусідка позивача ОСОБА_5, опитана судом у якості свідка, пояснила, що відповідач ночувала в неї, коли її виганяв з хати п’яний чоловік, бувало, що й жила по два дні, оскільки він не пускав її до хати.
Сусідка позивача ОСОБА_6, опитана судом у якості свідка, пояснила, що подружні відносини сторін не склалися, відповідач в 2008р. неодноразово ночувала в неї вдома, бо її виганяв чоловік. Свідок давала їй свій одяг, оскільки відповідач вибігала з дому в чому була, потім ходила до позивача їх мирити, просила віддати хоча б носильні речі, а позивач відмовляв, мотивуючи тим, що відповідач йому не дружина. В його будинку також залишилися речі відповідача, які вона при переїзді зі своєї хати привезла трьома вантажівками, та не вивозила. Причиною сварок між сторонами свідок вважає той факт, що під час сумісного проживання відповідач помазала та поштукатурила гараж, кухню, ванну кімнату та коридор в хаті позивача, оскільки вона стара та вогка, впорядкували будинок, провели газ та телефон, а потім гроші скінчилися, будинок став цілком придатний до житла, та відповідач стала непотрібна.
Крім того, в матеріалах справи є листування сторін: записка відповідача від 24 лютого 2008р., де вона зазначає, що була в позивача, однак він не відчиняє та не бере телефонну трубку, та в свою чергу просить віддати їй частину речей (холодильник, пічку, мийку тощо), а інше пропонує залишити йому; лист відповідача з пропозицією зустрітися та обговорити питання передачі її речей та купівлі іншого житла, написаного в 2008р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 (брата відповідача), на звороті якої рукою позивача зроблено напис про те, що відповідачу „слід жити в собачій будці та смерть її під забором від бродячої собаки”. Також позивач в судовому засіданні не заперечує факту відібрання ключів від хати у відповідача, мотивуючи там, що вона „ блудлива кішка”.
Аналізуючи зібрані по справі докази, можна зробити висновок про те, що через вкрай неприязні відносини позивач свідомо створює відповідачу перешкоди в проживанні у ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки забрав в неї ключі від житлового будинку та не пускає її додому. Про відсутність у відповідача намірів змінювати проживання свідчить і той факт, що всі її особисті речі, посуд та меблі залишилися в будинку позивача.
Таким чином, причини відсутності відповідача на спірній житловій площі є поважними, через що слід відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі.
Крім того, враховуючи встановлений в судовому засіданні та не оспорюваний сторонами факт відсутності у відповідача іншого житла, її похилий вік та стан здоров’я, слід повністю задовольнити вимоги відповідача про вселення її до житлового будинку 198 по вул. Фрунзе в с.Костянтинівка Мелітопольського району.
Вимог про визначення порядку користування сторонами спірною житловою площею суду не ставилося.
Клопотання про розподіл судових витрат не заявлялося.
Керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа – служба громадянства і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення – задовольнити повністю.
Вселити ОСОБА_3 до житлового будинку 198 по вул. Фрунзе в с.Костянтинівка Мелітопольського району.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана апеляційному суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або може бути подана в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: