Справа №22-4568\2006р. Головуючий в 1 інстанції Кукта М.В.
Доповідач Берзіньш В.С.
УХВАЛА Іменем України
21 червня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді:_Берзіньш В.С. Суддів: Іващенко В.В. Летягіної О. В. при секретарі Джемілєвій А.Е., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в М.Сімферополі, управлінню Державного казначейства в АРК про стягнення боргу, зустрічним позовом Державної податкової інспекції в М.Сімферополі до ОСОБА_1, Управліня Державного казначейства в АРК про визнання договору неукладеним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2006 року,
встановила:
У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в М.Сімферополі, управлінню Державного казначейства в АРК про стягнення 7466грн. Вимоги мотивовано тим, що в березні 2002р. в рахунок оплати за 47\100 долі належного ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 він передав йому 1400 долларів США, що підтверджується розпискою від 30.03.2002 року. Оскільки ОСОБА_2 помер і договір купівлі-продажу неможливо оформити, спадкове майно перейшло до держави та реалізоване, просив, посилаючись на наявність договору позики між ним та ОСОБА_2, стягнути вказану суму з відповідачів.
Державна податкова інспекції в М.Сімферополі подала зустрічний позов до ОСОБА_1, Управліня Державного казначейства в АРК про визнання договору позики неукладеним, посилаючись на те, що надана позивачем розписка у відповідності зі ст.375 ЦК України не є письмовою формою договору позики.
Справа розглядалась судом неодноразово. Рішенням суду від 07.04.2006р. у задоволенні позову та зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні його позову скасувати з ухваленням нового рішення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, положенням ст.ст.374,375 ЦК України 1963р.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідачів заперечували проти доводів апелянта.
Обговоривши наведені у скарзі доводи, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові ОСОБА_1, суд виходив із необгрунтованності та недоказанності вимог.
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.
Так ст.ст.374,375 ЦК України 1963р., чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що за договором позики одна сторона(позикодавець) передає другій стороні(позичальникові) у власність гроші, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей; договір позики на суму понад п»ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.
Із матеріалів справи слідує, що позивач посилається на передачу ОСОБА_2 грошей у сумі, еквівалентній 1400 доларів США, в рахунок майбутньої купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки будинку. Розписка, на яку посилається ОСОБА_1, також засвідчує факт одержання ОСОБА_2 від позивача по справі суми, еквівалентної 1400 долларів США, з зобов»язанням у місячний строк продати ОСОБА_1 належне йому будинковолодіння, і не містить положень, передбачених договором позики.
Відповідно до ч.З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1ст. 11 ЦПК України (ст. 15-1 ЦПК України 1963р.) передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачем не надано суду допустимих доказів укладення між ним та ОСОБА_2 договору позики. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.ст.ЗОЗч.1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і його законність та обгрунтованність апеляційним судом не перевірялась.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду М.Сімферополя
Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2006 року - залишити без
змін.,
Ухвала вступає в законну силу з дня проголошення і може бути
оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох
місяців.