Справа №22-2509\2006р. Головуючий в 1 інстанції Белоусова М.М.
Доповідач Берзіньш В.С.
РІШЕННЯ
Іменем України
21 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді- Берзіньш В.С.
Суддів: Іващенко В.В.
Летягіної О.В.
при секретарі Джемілєвій А.Е.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 січня 2006 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3069грн. матеріальної шкоди і 5000грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_1, для зовнішньої штукатурки якого він найняв відповідача, уклавши з ним усний договір підряду. Проте роботи відповідачем було виконано неякісно, усунути недоліки відповідач відмовився, пославшись на стан свого здоров»я. Просить стягнути з відповідача витрати на будівельні матеріали та оплату роботи і моральну шкоду відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», спричинену неправомірними діями відповідача.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 4500Грн. матеріальної шкоди і 2000грн. моральної шкоди, мотивуючи тим, що при виконанні робіт він використовував будівельні ліси, які орендував у ОСОБА_3, вартість лісів 1500грн. і 3000грн. орендної плати, сплаченої ним за період утримання лісів ОСОБА_1. В ході розгляду справи ОСОБА_2 відмовився частково від позову про стягнення моральної та матеріальної шкоди і ухвалою суду від 21.11.2003р. Провадження в цій частині закрито.
Рішенням суду від 27.01.2006р. Позов ОСОБА_1 задоволено частково - із ОСОБА_2 на його користь стягнуто 1060грн. матеріальної шкоди і 1300грн. моральної шкоди, судові витрати, в решті позову відмовлено; ОСОБА_2. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення його позову та відмову ОСОБА_1 у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представник заперечували проти доводів апелянта.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст.303,308,309ч.1п.З ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
По справі встановлено, що між сторонами весною 2003р. було укладено договір підряду, відповідно до якого відповідач провів штукатурку зовнішніх стін будинку, належного позивачу, із матеріалів позивача. Після виконання робіт ОСОБА_1 було виявлено, що шар штукатурки відшаровується, безоплатно усунути недоліки відповідач відмовився у зв»язку із станом здоров»я.
Відповідно до положень ст.ст.336,340 ЦК України 1963р., чинного на час виникнення спірних правовідносин, якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу замовника, підрядчик відповідає за неправильне використання цього матеріалу; підрядчик зобов»язаний своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від замовника. Відповідно до ст.344 вищевказанного ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» при наявності в роботі істотних недоліків замовник вправі вимагати відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 11 ч.І, 60 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи від 19.11.2003р. підрядчиком при виконанні робіт було допущено порушення вимог технології, застосовано будівельні матеріали які не відповідають технологічним вимогам, що привело до утворення дефектів у виконаній штукатурці, вартість будівельних матеріалів, використаних для обштукатурювання фасаду поверху жилого будинку складає 700грн.; вартість їх доставки, відповідно до розписок перевізника вантажу, 360грн. Понесення затрат замовником на оплату праці підрядчика не підтверджено належними доказами.
При наведених обставинах суд правильно прийшов до висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення 1060грн. матеріальної шкоди.
Доводи апелянта про неправильне тлумачення судом висновків експертизи суперечать висновкам експертизи(а.с.21-22) та не підтверджені матеріалами справи. Пояснення експерта від 15.02.2006р., на які посилається апелянт, не заперечують висновків експертизи від 19.11.2003р. про неякісність проведених підрядчиком робіт. Посилаючись на своєчасне попередження замовника відносно неналежної якості наданих ним матеріалів, апелянт не надав належних доказів цим доводам.
Не можуть бути взяті до уваги і доводи апелянта про неправомірність застосування оцінки будівельних матеріалів станом не на час виконання робіт, оскільки ст. 623 ЦК України передбачено, що суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
При вищевказаних обставинах суд також правильно прийшов до висновку про спричинення позивачу моральної шкоди. Проте, визначаючи розмір грошового відшкодування і ухвалюючи рішення про стягнення 1300грн. моральної шкоди, суд виходив також із того, що із-за неправомірних дій відповідача загострились хронічні захворювання позивача. Між тим в матеріалах справи відсутні належні докази наявності причинного зв»язку між загостренням захворювань позивача та неправомірними діями відповідача, клопотань про проведення відповідної експертизи позивачем не заявлялось; доводи апелянти в цій частині підлягають прийняттю до уваги.
Враховуючи вищевказане, характер правопорушення, зокрема неусунення відповідачем недоліків робіт у зв»язку із хворобою, ступінь його вини, вимоги розумності і справедливості, колегія вважає необхідним змінити рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди, знизивши цей розмір до 300грн.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові ОСОБА_2, суд виходив з необгрунтованності цих вимог. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.
Так ОСОБА_2 заявив вимогу про стягнення із замовника робіт сплаченої підрядчиком орендної плати за утримання будівельних лісів, використовуваних при виконанні робіт за договором підряду. Між тим, відповідно до ст.355 ЦК України 1963р. підрядчик зобов»язаний виконати роботу, обумовлену договором, з своїх матеріалів і
своїми засобами, якщо інше не встановлено законом або договором. Посилаючись на утримання ОСОБА_1 лісів після закінчення робіт, ОСОБА_2 не надав суду доказів такого утримання та чинення перешкод ОСОБА_1 у їх забиранні.
Оспорюючи висновки суду в цій частині, апелянт не надав доказів, які б їх заперечували.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.ЗОЗ, 308,309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 січня 2006 року в частині розміру відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, знизивши розмір моральної шкоди, стягнутої на його користь з ОСОБА_2, до 300грн.
В іншій частині це ж рішення Київського районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 січня 2006 року -залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі
двох місяців.