РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Ісаева Г.А.
Суддів - Летягіної О.В.
- Іващенко В.В.
При секретарі - Дермоян Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції про оскарження бездіяльності відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції та про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2004 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВДВС Алуштинського МУЮ, у якому просила суд визнати бездіяльність державних виконавців ВДВС з невиконання рішення суду від 24.03.2003 року, незаконними, такими, які порушують її права, як учасника виконавчого провадження, а також, просила стягнути у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., за заподіяні моральні страждання при виконанні рішення, яке до теперішнього часу не виконано.
Вимоги мотивовані тим, що рішенням Алуштинського міського
суду АРК від 24.03.2003 року суд зобов'язав ЦЕС №7 КД „Укртелеком"
відновити ОСОБА_1 телефон за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене рішення набрало законної сили, але відповідач його не виконав, телефон у квартирі не відновив. Державні виконавці формально призначали час здійснення виконавчих дій, але ОСОБА_1 не була про це повідомлена, та держвиконавці складали незаконні акти про її відсутність за місцем проживання, чи про неможливість вручення повідомлення. Вважає, що через незаконну
бездіяльність державних виконавців рішення суду від 24.03.2003 року
Справа № 22-3709/2006 р. Головуючий у першій інстанції Хотянова В.В.
Доповідач Летягіна О.В.
не виконано до теперішнього часу. Моральну шкоду позивачка обґрунтовує тим, що довгий час не користується телефоном, не має можливості визвати лікаря, хоча страждає гіпертонічною хворобою, та іншими захворюваннями. Також, вона позбавлена можливості дзвонити дітям, які мешкають за межами України. Всі ці негативні явища в сукупності заподіюють їй сильні нервові стреси, переживання, підривають її здоров'я.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2004 року, позов задоволено частково. Суд визнав бездіяльність державних виконавців ВДВС м. Алушта з виконання рішення суду від 24.03.2003 року незаконною та зобов'язав їх виконати судове рішення.
Суд також стягнув з ВДВС Алуштинського МУЮ у відшкодування моральної шкоди 1000грн., звільнивши їх від сплати державного мита на користь держави.
На рішення подані апеляційні скарги ОСОБА_1 та ВДВС Алуштинського МУЮ.
Апеляційна скарга ВДВС Алуштинського МУЮ за змістом зводиться до скасування рішення суду з постановою нового рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає, що суд порушив порядок розгляду справи, а саме, розглянув справу на дії державного виконавця та позов про відшкодування моральної шкоди в одному провадженні. Вказує, що суд в своєму рішенні не обґрунтував взаємозв'язок між моральною шкодою, яка заподіяна позивачці та бездіяльністю ВДВС. Суд не вказав, в чому була протиправність дій ВДВС; не дав правової оцінки доказам, наданим позивачкою в обґрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди.
Також, апелянт вважає, що, вибуваючи з міста на лікування, позивачка повинна була повідомити державних виконавців. Тому з її вини відбулася затримка виконання рішення суду. Вважає, що суд не прийняв до уваги той факт, що в 2003 році позивачка вже зверталася до суду з позовом до ВАТ „Укртелеком" у зв'язку з невиконанням рішення суду про відновлення телефонного зв'язку, та рішенням Апеляційного суду АР Крим від 06.07.2004 року було відмовлено ОСОБА_1 в позові, та встановлено, що вона сама ухилялася від виконання рішення суду про відновлення телефонного зв'язку.
Апелянт вказує, що згідно з Законом України „Про захист споживача", моральна шкода відшкодовується тільки при наявності вини.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення суду від 24.11.2004 року; стягнувши з ВДВС Алуштинського МУЮ в відшкодування моральної шкоди 10000грн, та додаткові витрати з лікування та транспортні витрати в сумі 920грн.
Справа № 22-3709/2006 р. Головуючий у першій інстанції Хотянова В.В.
Доповідач Летягіна О.В.
Апелянт не згодна з рішенням суду, вважає суму, стягнену в рахунок відшкодування моральної шкоди такою, яка не відповідає заподіяній шкоді.
Первісно, рішенням суду, яке набрало законної сили, ВАТ „Укртелеком" зобов'язувався добровільно відновити ОСОБА_1 телефон, однак її зобов'язують подати заяву на встановлення нового телефону, оплативши гроші за встановлення та укладення договору.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційною скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВДВС підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає за потрібне відхилити з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що при виконанні рішення суду державний виконавець не належно сповіщав позивачку про час та місце виконавчих дій , тривалий час не приймав ніяких мір з виконання рішення суду.
З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2003року Алуштинським міським судом АР Крим було постановлено рішення яким заява ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб Центру електрозв'язку № 7 Кримської дирекції ВАТ „Укртелеком" задоволена частково. Суд зобов'язав керівництво ЦЕЗ № 7 Кримської дирекції ВАТ „Укртелеком" відновити телефон ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 відповідно до вимог Закону України „Про зв'язок". Суд визнав заборгованість в сумі 505 гривень 98 коп. за ОСОБА_1 необгрунтованою і не підлягаючою стягненню \ а.с. 5\.
Крім того, в матеріалах справи є рішення Апеляційного суду АР Крим від 6 липня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центру електрозв'язку № 7 ВАТ „Укртелеком" про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з невиконанням рішення Алуштинського міського суду від 24.03.2003 року .
Цим рішенням Апеляційного суду було скасовано рішення Алуштінського міського суду АРК від 17.03.2004 року , яким був частково задоволений позов ОСОБА_1 і з відповідача стягнена в відшкодування моральної шкоди сума 5000 гривень та держмито на користь держави.
Скасовуючи рішення суду колегія суддів встановила, що строк попереднього договору на надання послуг зв'язку закінчився, відновлення телефону на попередньої лінії неможливо по технічним умовам і потребує виконання нових з проведенням як зовнішніх на лінії, так і внутрішніх робіт. Відповідачем були розроблені і виконані технічні умови з проведення зв'язку до квартири позивачки.
ВАТ „Укртелеком" і державний виконавець неодноразово роз'яснювали позивачці, що всі роботи виконуються за рахунок
Справа № 22-3709/2006 р. Головуючий у першій інстанції Хотянова В.В.
Доповідач Летягіна О.В.
боржника, їй запропоновано підписати новий договір і надати доступ до квартири для виконання внутрішніх робіт.
Апеляційним судом в рішенні було також встановлено, що ОСОБА_1, будучи сповіщеною про час проведення виконавчих дій, не надавала доступу до квартири, ухилялася від оформлення договору. Крім того, виконання було призупинено в період з 30.06.2003 р. по 8.08.2003 року в зв'язку з виїздом стягувачці на відпочинок за межі міста.
Статтею 32 ЦПК України \в редакції 1963 року\ передбачається , що факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили по одній цивільній справі, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд необгрунтовано знов став з'ясовувати факти встановлені рішенням Апеляційного суду від 6 липня 2004 року і давати їм оцінку, а саме, встановлювати факти того, що державний виконавець неналежно виконував рішення суду і що позивачка ОСОБА_1 не ухилялася від виконання рішення суду і не була належним чином сповіщена про час проведення виконавчих дій за цей ж період, що і встановлював Апеляційний суд раніше.
За таких обставин, колегія суддів вважає рішення суду підлягаючим скасуванню з постановленням нового рішення про відмову позивачці в позові, так як висновки суду про задоволення позову зроблені на підставі встановлених фактів, протилежних тим самим фактам , що вже були встановлені рішення Апеляційного суду.
Виходячи з наведеного та керуючись 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 статтями ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2004 року - скасувати.
Постановити по справі нове рішення.
ОСОБА_1 в позові до Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції про визнання бездіяльності державних виконавців з виконання рішення суду та стягнення 10000 гривень в відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 22-3709/2006 р. Головуючий у першій інстанції Хотянова В.В.
В.
Доповідач Летягіна О.В.