ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року №22а-15743/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Обрізко І.М.
при секретарі судового засідання: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону про визнання дії та бездіяльність відповідача незаконними, зобов’язання вчинити дії, –
встановила:
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Чопського прикордонного загону про визнання дій та бездіяльність посадових осіб відповідача - Чопського прикордонного загону, що виразилися в невиконанні вимог Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, ст. ст. 19, 22, 24, 28, 51,64 Конституції України, Закону України «Про відпустки» та ненаданні йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, упереджене ставлення до нього після подачі рапорту та погрози звільнення зі служби за негативними мотивами незаконними. Зобов’язати посадових осіб Чопського прикордонного загону виконати вимоги Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, ст. ст. 19, 22, 24, 28, 51,64 Конституції України, Закону України «Про відпустки» та надати йому відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.02.2008 р. в зв’язку з народженням сина ОСОБА_3 звернувся з рапортом до відповідача з проханням надати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Чопський прикордонний загін категорично відмовив в наданні відпустки по догляду за дитиною.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2008р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
З такою постановою суду не погодився ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу. Вважає постанову незаконною в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, яка підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційні скарзі посилається зокрема на Загальну декларацію прав людини, прийняту і проголошену Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948р. та ст. 24 Конституції України, в яких зазначається, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, економічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 Чопсикий прикордонний загін (в/ч/ 1493) подав заперечення. Вважає постанову суду законною, обґрунтованою та винесеною на підставі повного та всебічного з’ясування обставин справи з дотриманням норм матеріального права. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, будучи прапорщиком, 01.08.2003р. уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України терміном на 5 років з 01.08.2003р. по 01.08.2008р.
Таким чином, на позивача як на військовослужбовця поширювалось законодавство, що регулює питання, пов’язані з проходженням військової служби військовослужбовцями.
16.02.2008р. позивач звернувся до Чопського прикордонного загону з клопотанням про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак йому було відмовлено відповідачем в наданні вищезазначеної відпустки на підставі ст. ст. 10-1, 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімені» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, п. 57 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року №1053/2001.
Згідно з ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», (далі Закону № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з врахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Відповідно до ч.5 ст. 11 Закону № 2011-XII, військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров’я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
Аналогічно передбачено пунктом 57 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками(мічманами)3бройних Сил України, затвердженим Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, що після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням військовослужбовця-жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Передбачене частиною 8 ст.10-1 Закону № 2011-XII право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, на соціальні відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки» є загальним правилом, яке військовослужбовцями-жінками може бути реалізоване повністю, а чоловіками – з врахуванням наведених вище обмежень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дитина позивача не позбавлена материнського піклування, мама працює у приватному підприємстві «Севен Скай» на посаді менеджера по винах з 20.10.2008 р., а тому позивач як військовослужбовець не має права на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Крім того, згідно наказу начальника 94 Прикордонного загону від 31.07.2008 р. №81-ас прапорщик ОСОБА_1 виключений із списків загону у зв’язку із закінченням строку контракту, а тому суд не прийняв до уваги упереджене ставлення відповідача до позивача після подачі ним рапорту про надання відпустки у формі погрози про звільнення із служби за негативними підставами.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи з дотриманням нормам матеріального права, мотиви та доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Покликання апелянта на порушення вимог Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, ст. ст. 19, 22, 24, 28, 51,64 Конституції України, Закону України «Про відпустки» безпідставні, так як право у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку військовослужбовцю-батькові настає при певних обставинах, передбачених ч.5 ст. 11 Закону № 2011-XII, що регулює дані правовідносини, а не безпосередньо через дію Закону України «Про відпустки».
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,–
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року по справі №2а-492/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
В. Улицький
В. Багрій
І. Обрізко
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено
та підписано 05.11.2009 року