ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року № 22а-10425/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді Довгополова О.М.
суддів Богаченка С.І., Яворського І.О.
при секретарі судового засідання Троцькому Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Хмельницької області від 12.05.2008 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2008 року позивач - Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Хмельницької області із позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі. У позовній заяві просить визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу від 7 лютого 2008 року.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 12.05.2008 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що п озивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа згідно свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1, з січня 2005 р. по грудень 2006 р. перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок. 24.09.07 р. відповідачем проведено перевірку позивача, внаслідок чого складено акт № 79. Виявлені порушення стали підставою для виставлен ня позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-610 від 24.09.07 р. на суму 2055,03 грн. Відповідачем також прийняті рішення про застосування штрафних санкцій № 115 від 24.09.07р. на суму 170 грн., № 119 від 0 2.10.07р. на суму 1251, 11 грн. та № 121 від 03.10.07р. на суму 769,82 грн. 07.02.08р. відповідачем надіслано позивачу спірну вимогу про сплату боргу № Ф-691 на суму 3658,21 грн. Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені
та застосуванням фінансових санкцій. При цьому згідно пункту 3 даної статті територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми
фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. Також суд першої інстанції при розгляді справи врахував, що відповідачем приймались рішення про застосування штрафних санкцій до позивача № 115 від 24.09.07р. на суму 170 грн., № 119 від 2.10.07р. на суму 1251, 11 грн. та № 121 від 3.10.07р. на суму 769,82 грн., які не оскаржені і не скасовані, що стало підставою для відхилення доводів позивача про неправильність нарахування заборгованості.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Хмельницької області від 12.05.2008 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом невірно застосовано норми ст. 250 Господарського кодексу України та норми ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зокрема скаржник зазначає що ч. 13 ст. 106 вказаного Закону передбачено незастосування строків давності щодо стягнення внесків, пені, штрафів, а не щодо застосування штрафних санкцій, а ст. 250 Господарського кодексу України передбачено строки давності (один рік) щодо застосування адміністративно – господарських санкцій. Також на думку апелянта, відповідачем не доведено і в постанові суду не зазначено чи враховано управлінням Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі сплату ФОП ОСОБА_1. внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку.
З’ясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін, з наступних підстав:
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, з які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Натомість частиною 1 ст. 1 Господарського кодексу України передбачено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Враховуючи, що спірні правовідносини, які являються предметом розгляду у справі носять адміністративний (управлінський) характер, та відносяться до компетенції адміністративних судів, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта на ту обставину, що для їх вирішення слід застосовувати норму ст. 250 ГК України. Наведене свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права , що в силу ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду – без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 12.05.2008 року у справі № 9/183-НА – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили .
Головуючий суддя О.М. Довгополов
Судді С.І. Богаченко
І.О. Яворський
Повний текст рішення виготовлено 28.10.2009 року