Справа № 33-325/2009 р. Головуючий у І інстанції – Стеблина А.В.
Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП
П ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009 року м. Чернігів
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області Борисенко І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2009 року.
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Петрівка, Щорського району, Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований АДРЕСА_2, не одружений, не працюючий,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді 8 (восьми) діб адміністративного арешту.
Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 02 серпня 2009 року о 22 год. 06 хв. в м. Чернігові на кладовищі „Яцево”, всупереч вимогам п. 2.9а ПДР України, керував транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21013-035 д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння та не маючи при собі посвідчення водія і не вибравши безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода. Автомобіль отримав механічні пошкодження, а стороння особа отримала тілесні ушкодження.
З акту судово-медичного обстеження від 05.08.2009 року (а.с. 14-15) вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю апелянта, у громадянина ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді: забиття лівої нирки, синців та забиття м’яких тканин лівої поперекової ділянки, лівої половини грудної клітки, лівої верхньої кінцівки, саден на обличчі лівій верхній кінцівці, лівій сідниці і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
09 серпня 2009 року по даному факту було відмовлено в порушенні кримінальної справи, оскільки потерпілий ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав легкі тілесні ушкодження (а.с. 3).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову змінити та призначити йому більш м’який вид адміністративного стягнення. Вважає, що суд постановляючи рішення не дослідив всіх обставин по справі, а саме не врахував те, що дане правопорушення скоєне ним вперше, його щире каяття, відшкодування збитків потерпілому, а також не враховано його стан здоров’я, оскільки він має ряд хронічних захворювань.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 зазначив, що він ніде не працює, на утриманні має неповнолітнього сина, пояснив, що хоча і не має посвідчення водія та навиків керування транспортним засобом, він мав намір лише відігнати автомобіль на прохідну до воріт, оскільки його товариш, який і є власником автомобіля перебував у сильному стані алкогольного сп’яніння., а тому за таких підстав і просив змінити призначене стягнення з адміністративного арешту на будь-який інший вид стягнення, з підстав викладених у апеляції.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи скарги, вважаю, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 2.5, 2.9 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного чи іншого сп’яніння і передбачає накладення стягнення у виді накладення штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, або громадськими роботами чи адміністративним арештом. З урахуванням того, що апелянт ніде не працює та не має самостійного заробітку про що він зазначав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та в суді першої інстанції, скоїв правопорушення керуючи технічним транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, без наявності посвідчення водія та відсутності навиків керування транспортним засобом, при цьому автомобіль отримав механічні пошкодження та стороння особа, громадянин ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, стягнення накладено в межах санкції статті, тому підстав для задоволення апеляції не має.
З протоколу № 003130 про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння (а.с. 2, 4) та його особистими поясненнями.
Відповідно до положень правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.
Твердження апелянта про хворобливий його стан здоров’я та наявність у нього ряду хронічних захворювань, що підтверджується висновками лікарів і унеможливлюють відбуття призначеного йому стягнення не знайшли свого підтвердження, оскільки надані апелянтом документи з лікарні підтверджують лише його звернення до лікарів з приводу тимчасового погіршення його стану здоров’я.
З свідчень свідка ОСОБА_2 (а.с. 16) вбачається, що його товариш ОСОБА_1 02 серпня 2009 року перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, без його дозволу сів за кермо автомобіля та скоїв транспортну пригоду.
З урахуванням обставин скоєних апелянтом правопорушень, суд обґрунтовано притягнув його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння та порушення правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів із застосуванням вимог ст. 36 КУпАП і адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті 130 ч. 1 КУпАП, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення не вбачається.
За таких обставин та врахуванням особи правопорушника, постанова суду є законною та обґрунтованою.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В :
Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.П. Борисенко