Справа № 11-572/2009 р.                                                  Головуючий у І інстанції: Майборода С.М.

Категорія ст. 186 ч. 2 КК України.                                  Доповідач: Борисенко І.П.

        У Х В А Л А

                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 листопада 2009 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

    головуючого - судді     Навозенко Л.С.

    суддів                             Борисенка І.П., Трейтяк О.П.

    з участю прокурора      Шваб Л.В.

                         засудженої                     ОСОБА_1    

                         захисника – адвоката -  ОСОБА_2  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду  Чернігівської області від 15 вересня 2009 року.

Цим вироком: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Кремінна  Луганської області, українка, громадянка України, з середньою освітою, не працююча, не одружена, що мешкає без реєстрації АДРЕСА_1, раніше не судима,

-   засуджена за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.

Стягнуто на користь держави із ОСОБА_1 витрати за проведення судової експертизи у сумі 383 гривні 00 копійок.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Як встановив суд, 25 травня 2009 року близько 22 години, по прибуттю електропоїзда до зупиночної платформи Анісів Чернігівського району ОСОБА_1 в пасажирському салоні приміського електропоїзда № 6309 „Ніжин-Чернігів” вихопила у ОСОБА_3 дамську сумочку, яку потерпіла тримала у руках та направилась до тамбуру вагону на вихід і після того як двері відкрились вибігла з вагону на зупиночну платформу Анісів, де в присутності ОСОБА_3 відкрито викрала мобільний телефон марки „SAMSUNG X 640” вартістю 312 грн., з карточкою мобільного оператора „UMS” вартістю 20 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 5 грн. та гроші в сумі 40 грн., після чого схопила потерпілу ОСОБА_3 правою рукою за волосся, а лівою рукою нанесла два удари долонею  по обличчю і відкрито викрала у ОСОБА_3 золоту каблучку вартістю 450 грн., пару золотих сережок з камінцями вартістю 300 грн., пару золотих сережок вартістю 432 грн., а всього майна на загальну суму 1559 грн., при цьому заподіявши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, що відповідно до висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджена ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності її вини у скоєному, просить вирок змінити та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що при призначенні покарання судом не було враховано всіх пом’якшуючих обставин, щирого каяття її віку та збігу тяжких обставин за яких вона скоїла даний злочин. Також вказує про те, що злочин вона вимушена була скоїти під психічним та фізичним тиском свого співмешканця ОСОБА_4, оскільки в той час вона проживала разом з ним в його приміщенні.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_1 та її захисника – адвоката ОСОБА_2, які просили апеляцію задовольнити з вказаних в ній підстав, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи в повному обсязі і обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

Засуджена  свою вину у скоєному злочині у суді першої інстанції визнала частково в частині того, що у потерпілої на обличчі не було синця.  

Крім свідчень засудженої її вина у вчиненні описаного вище злочину повністю підтверджується зібраними по справі та перевіреними судом доказами.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями самої засудженої ОСОБА_1, яка упродовж досудового слідства не заперечувала факту відкритого викрадення у потерпілої майна та нанесення останній декількох ударів по обличчю (а.с.39, 74-76).

З показань потерпілої ОСОБА_3 видно, що вона стверджувала, що саме засуджена ОСОБА_1 відкрито викрала у неї особисті речі та нанесла їй декілька ударів по обличчю, а чоловік який знаходився поруч просив засуджену її не чіпати та йти додому (а.с. 55-56).

Також покази потерпілої ОСОБА_3 підтверджуються висновком судово-медичного експерта про наявність у неї легких тілесних ушкоджень у вигляді синця на обличчі.  

Такі показання узгоджуються з показами свідка ОСОБА_4 про те, що він бачив як засуджена тікала від потерпілої з її жіночою сумкою, а в послідуючому від Чубової йому стало відомо, що потерпіла сама віддала їй мобільний телефон, каблучку та сережки (а.с. 40-42).

З протоколу вилучення вбачається, що у засудженої були вилучені сережки, які вона викрала у потерпілої (а.с.12).

 За таких обставин, дії засудженої ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковано за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж, тобто умисні дії, що виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу і доводи апеляції засудженої з приводу скоєння нею злочину під впливом свідка Федуся з цього приводу спростовуються матеріалами справи.  

             При обранні строку і виду покарання, суд в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної та обставини справи, обставини, які пом’якшують покарання, а саме: щире каяття і призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання передбачене санкцією даної статті, яке є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів, а тому підстав для застосування ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.

              Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, по справі не встановлено.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

 Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок  Чернігівського районного суду  Чернігівської області від 15 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1  – без змін.

                                                        судді:

Борисенко І.П.                           Навозенко Л.С.                            Трейтяк О.П.