Справа № 11-514/2009 р. Головуючий у І інстанції Соколов О.О.
Категорія – ст. 367 ч. 2 КК України Доповідач Борисенко І.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого – судді Сердюка О.Г.
суддів Борисенка І.П., Антипець В.М.
з участю прокурора Хомазюка О.В.
підсудної ОСОБА_1
адвоката – захисника - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Городянського району на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2009 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Кузничі, Городянського району, українки, громадянки України, з повною вищою освітою, заміжньої, працюючої на посаді керуючого Городянського відділення ВАТ „Державний ощадний банк України”, мешканки АДРЕСА_1,
у скоєні злочину передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, направлена прокурору Городянського району на додаткове розслідування.
Органам досудового слідства ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення в тому, що вона працюючи на посаді керуючої філією – Городянським відділенням № 3259 ВАТ „Державний ощадний банк України”, являючись службовою особою, на яку відповідно до п. 3.5.2 Положення „Про кредитування юридичних осіб установами Ощадбанку”, затвердженого постановою Правління ВАТ „Державний ощадний банк України” № 22 від 05.04.2000 року, покладено загальне керівництво, контроль та відповідальність за додержанням вимог щодо оформлення, надання та своєчасного погашення кредиту і сплати відсотків, при оформленні договору кредитної лінії між Городянським відділенням № 3259 ВАТ „Державний ощадний банк України” та ВАТ „Городянський завод продтоварів”, неналежним чином виконуючи свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, порушуючи вимоги відповідного Положення, щодо витребування у позичальника належних документів про право власності на нерухоме майно, яке передається в заставу для забезпечення кредиту, не виконуючи вимоги кредитного комітету Чернігівського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” від 11 лютого 2002 року щодо оформлення пакету документів, необхідних для одержання кредиту, 12 лютого 2002 року уклала з ВАТ „Городянський завод продтоварів” договір кредитної лінії, згідно якого банк надає заводу кредит строком на 10 місяців з 12.02.2002 року по 13.12.2002 року в сумі 200000 грн. у забезпечення кредиту, 12.02.2002 року між Городянським відділенням ВАТ „Державний ощадний банк України” та ВАТ „Городянський завод продтоварів” був укладений договір застави нерухомого майна, згідно якого банк прийняв у заставу кондитерський цех з установками на суму 250000 грн. та овочесховище вартістю 250000 грн., документи на право власності на вказане майно не були оформлені у встановленому законом порядку. Договір застави не був нотаріально засвідчений, як це передбачено законодавством та пунктом 14 договору застави, із-за відсутності документів на право власності на предмет застави. Крім того, не було перевірено на момент укладення договору кредиту та застави належність права власності нерухомого майна. Не були виконані усі необхідні і передбачені чинним законодавством дії для забезпечення повернення кредиту.
Отриманий кредит підприємство у повному обсязі не повернуло. В результаті чого державі в особі ВАТ „Державний ощадний банк України” не було повернуто борг по кредиту в сумі 194613,94 грн., що спричинило тяжкі наслідки.
Розглядаючи справу в судовому засіданні, суд дійшов висновку про необхідність повернення її для додаткового розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, а також з тих підстав, що пред’явлене обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначив, що не вирішено питання та не дана правова оцінка діям посадових осіб ВАТ „Городянський завод продтоварів”, оскільки останні надали завідомо неправдиву інформацію з метою отримання кредиту.
Не погоджуючись з постановою суду, помічник прокурора подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду про направлення справи на додаткове розслідування, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що суд безпідставно повернув дану кримінальну справу на додаткове розслідування, так як у суду були всі підстави для розгляду справи по суті. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, підсудну ОСОБА_1 та її захисника – адвоката ОСОБА_2, які зазначили про те, що вони не погоджуються з апеляцією прокурора та заперечували проти поданої апеляції та вказали, що підсудна не винна, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. В разі виникнення питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і вирішує дане питання в нарадчій кімнаті.
Однак, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання та самої постанови суду, думку самої підсудної щодо направлення справи на додаткове розслідування суд взагалі не з’ясовував.
Згідно з роз’яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” вбачається, що є неприпустимим повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок. Повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, виклику і допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, надання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Посилання суду про невідповідність фактичним обставинам справи пред’явленого обвинувачення підсудній ОСОБА_3 та неправильність викладених підстав обвинувачення є безпідставними та передчасними, оскільки суд повинен був дати всім доказам по справі правову оцінку і лише потім прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Окрім того, суд при розгляді справи вийшов за межі пред’явленого обвинувачення та безпідставно змінив об’єм та суть пред’явленого обвинувачення.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд лише констатував, що досудове слідство по справі є неповним та неправильним, але в чому ця неповнота та неправильність виразились не вказав.
Також є безпідставним посилання суду про те, що органом досудового слідства не дана правова оцінка діям посадових осіб ВАТ „Городянський завод продтоварів”, оскільки в матеріалах справи є відповідні рішення органу досудового слідства щодо цих осіб.
Відповідно до вимог ст. 278 КПК України суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану ухвалу, а суддя – постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання.
Однак, суд, при розгляді справи, цих вимог закону не дотримався, оскільки ніким із зазначених учасників судового розгляду дане клопотання не вносилось і предметом розгляду не було.
Суд першої інстанції не вжив всіх заходів передбачених законом для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, а тому колегія суддів не знаходить підстав для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
За таких обставин, постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.
Оскільки в Городянському районному суді на даний час працює три судді, які вже розглядали дану справу по суті і приймали судові рішення, які були скасовані вищестоящими судами, тому по справі необхідно змінити підсудність і справу направити на судовий розгляд до Щорського районного суду Чернігівської області.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію помічника прокурора задовольнити.
Постанову Городянського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2009 року про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 367 ч. 2 КК України – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в Щорський районний суд Чернігівської області.
судді:
Борисенко І.П. Сердюк О.Г. Антипець В.М.