ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2009 року №284/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Сивулич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення щорічної разової грошової допомоги ,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 24.09.2008 року звернулась в місцевий суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.
Вимоги мотивовані тим, що у відповідності до Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5-го травня йому повинна виплачуватись грошова допомога, проте у період 2007 рік така грошова допомога їй була виплачена відповідачем не в повному обсязі .
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2008 року позов задоволено. Суд виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги стороні позивача за 2007 рік не відповідають вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з огляду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Відповідач управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2008 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що п. 2 ст. 95 Конституції України, яким визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» встановлюються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тобто, виходячи із зобов'язання яке поклав місцевий суд, слід збільшити видаткову частину вказаного Закону, а це не в компетенції відповідача.
О соби які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає підстави для її задоволення.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як встановлено судом та перевірено матеріалами справи, що сторона позивача відносяться до категорії осіб, на яких поширюється норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та яким щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», виплата щорічної разової допомоги була визначена сталою сумою, яку стороною позивача отримано.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.
Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України».
Місцевий суд подібного не врахував, а саме що в термін до 5 травня діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та такі виплати проведені у відповідності до їх норм, а рішення Конституційного Суду України за 2007 рік, яке за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України, було прийнято поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не має, тому сторона відповідача діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції.
Подібне не суперечить судовій практиці Вищого адміністративного суду України.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради – задовольнити
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2008 року по адміністративній справі №2-а-6669/08 – скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову .
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 10.11.2009 року
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді Т.В. Онишкевич
В.В. Ніколін