ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року №22-а-8558/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Пліша М.А.,
суддів: Каралюса В.М.,Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання: Вітер І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Західременерго» на постанову господарського суду Львівської області від 12 березня 2008р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Західременерго» до Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про зобов`язання зарахувати надлишкову оплату по єдиному податку за грудень 2004р. у наступні платежі по сплаті єдиного податку,-
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Західременерго» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова в якому просив зобов`язати відповідача зарахувати надлишкову оплату по єдиному податку за грудень 2004р. у наступні платежі по сплаті єдиного податку.
Постановою господарського суду Львівської області від 12 березня 2008р.в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Західременерго» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та застосовано норми права, які не підлягають застосуванню.
В апеляційній скарзі зазначає, що 20 січня 2005 року позивачем згідно платіжного доручення №16 від 20 січня 2005 року до місцевого бюджету Шевченківського р-ну м.Львова на рахунок УДК у Львівській області перераховано єдиний податок за ставкою 10% за грудень 2004 року у сумі 11255, 00 грн.
Розрахунок суми єдиного податку проведено позивачем згідно ст.. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98 , згідно якої суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.
Відповідно до ст.1.Указу «Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до даних бухгалтерського обліку та звітності - виручка від продукції (товарів, робіт, послуг) позивача у грудні 2004 року складала 111256,60грн.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 році належать: 2) у повному обсязі єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок. Крім того встановлено, що у 2005 році: до набрання чинності законом про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності платники єдиного податку сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування у порядку та на умовах, визначених спеціальним законодавством з питань справляння таких внесків, із сплатою юридичними особами єдиного податку у розмірі 50 відсотків діючих ставок.
Отже згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» єдиний податок позивача за грудень 2004 року становить 50 відсотків діючих ставок, що становить 5627,50 грн. Позивачем помилково сплачено за грудень 2004 року єдиний податок, який становить 10% виручки від реалізації 11255, 00грн., а не 50 відсотків ставки 5627,50 грн.
Головним управління Державного казначейства України у Львівській області єдиний податок за грудень 2004 року у сумі 11255, 00 грн, повністю зараховано до загального фонду місцевого бюджету.
Такі дії Відповідача суперечить Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», оскільки позивач повинен перерахувати єдиний податок у сумі 50 відсотків діючих ставок 5627,50 грн.
Враховуючи те, що згідно п.п.20.п.1.Статті 2.Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду тому в даному випадку підлягає застосуванню Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», а не вище згаданий Указ Президента України.
Тому вважає, що 50 % єдиного податку в сумі 5627,50 грн. позивачем сплачено надмірно і підлягає зарахуванню у наступні платежі.
Відповідно до п.4 Положення Про Державне казначейство України останнє відповідно до покладених на нього завдань: управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Суд вказує, що контроль за справлянням єдиного податку покладається на Пенсійний фонд України (його територіальні Управляння), що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не відповідає дійсності.
Крім того суд покликається на те, що позивач має право звернутись до органів Державного казначейства з вимогою повернення надміру сплачених податків, проте, відповідно до абз.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі та відповідно до п.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом не витребувано у ДПІ Шевченківського району інформацію, яка є необхідною для повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2005р. ДП «Західременерго», повним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Західременерго», перераховано єдиний податок до місцевого бюджету Шевченківського району м.Львова за ставкою 10 % за грудень 2004р. в сумі 11 255,0 грн. Розрахунок суми єдиного податку проведено позивачем згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, згідно якого суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності сплачує 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відповідно до цього Указу Президента відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов’язкове соціальне страхування - 15 відсотків.
Судом також встановлено, що надходження коштів виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача у грудні 2004р. складав 111 256,60 грн.
З 01.01.2005р. набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 45 якого встановлено, що єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у повному обсязі зараховується до загального фонду відповідного місцевого бюджету, а страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування платники зазначеного податку повинні сплачувати у порядку та на умовах, визначених спеціальним законодавством з питань справляння таких внесків.
З огляду на вищевикладене, а також те, що вищеназваний Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» не містив жодних обмежень щодо зарахування у повному обсязі до місцевих бюджетів коштів від сплати єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва, зокрема сум заборгованості за минулі роки або сум податків, що нараховані за результатами діяльності в минулі роки, а термін сплати по яких припадав на поточний бюджетний період, суд зробив правлений висновок, що органи Державного казначейства України не мали підстав здійснювати відрахування Пенсійному фонду України від коштів, сплачених платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва у поточному бюджетному періоді, який розпочався 01.01.2005 р.
Крім того контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету по коду бюджетної класифікації 16050100 «Єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб» закріплено за Державною податковою адміністрацією України, а контроль за справлянням (стягненням) страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування здійснюють відповідні державні фонди.
Тому суд першої інстанції правильно вказав, що для вирішення питання щодо повернення переплат та погашення заборгованості по єдиному податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб позивачу необхідно було звернутись до відповідних державних органів, за якими згідно чинного законодавства закріплено контроль за справлянням (стягненням) відповідних податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ст.1 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -І кварталу 2005 року» встановлено, що суми внесків до Пенсійного фонду України суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - І кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в органах Пенсійного фонду України у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», не вважаються заборгованістю. Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, щодо сум фактично сплачених ними внесків у 2004 році -1 кварталі 2005 року, не застосовуються.
Згідно статті 4 Закону Пенсійний фонд України, якщо ним були застосовані фінансові санкції до суб'єктів господарювання, та якщо вони були стягнуті, зобов'язаний провести зарахування цих сум на особові рахунки страхувальників у рахунок майбутніх платежів.
Суд вірно зазначив, що відповідач, в даній спірній ситуації, Головне управління Державного казначейства України у Львівській області законодавчо не уповноважено на зарахування сум єдиного податку в рахунок наступних платежів, оскільки контроль за їх справлянням покладається на Пенсійний фонд України (його територіальні Управління).
Позивач не позбавлений права звернутись до органів Державного казначейства з вимогою про повернення надміру сплаченого платежу згідно Порядку повернення платниками помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226, реєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002р. № 1000/7288.
А відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
З огляду на вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Західременерго» – залишити без задоволення , а постанову Господарського суду Львівської області від 12 березня 2008р. у справі №32/6-А – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : М.А.Пліш
Судді: В.М.Каралюс
О.П.Стародуб
Повний тест ухвали виготовлено
29.09.2009 р.