ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року №22а-14047/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Обрізко І.М.
при секретарі судового засідання: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області, Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2008 року у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ у м. Івано-Франківську до ТзОВ «Моноліт-Люкс», ПП «Візір-Схід-Сервіс» про визнання нечинним договору купівлі-продажу,-
встановила:
У січні 2007 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі ДПІ у м. Івано-Франківську до ТзОВ «Моноліт-Люкс», ПП «Візір-Схід-Сервіс» про визнання нечинним договору купівлі-продажу №12/10-05 від 10.10.2005 року та майново-господарських зобов’язань, що виникло на його підставі.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що ДПІ в м. Івано-Франівську проведена невиїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання ТзОВ "Моноліт-Люкс" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Візір-Схід-Сервіс" та іншим СПД і під час її проведення встановлено, що ТзОВ "Моноліт-Люкс" в ході своєї фінансово-господарської діяльності співпрацювало з ПП «Візір-Схід-Сервіс» і 12.10.2005 року даними суб'єктами господарювання укладено правочин № 12/10-05 про купівлю-продаж товару , згідно якого ПП "Візір-Схід-Сервіс" виступає продавцем,а ТзОВ "Моноліт-Люкс" покупцем. На виконання умов зазначеного договору приватним підприємством "Візір-Схід-Сервіс" виписано податкові накладні про поставку товару на загальну суму 1 203 692,00грн. і податок на додану вартість з даної суми складав 200 615,33грн.
________________________________________________________________________________________
Суддя 1 інст. Грица Ю.І. Ряд.стат.звіту №2.11 Суддя доповідач – Улицький В.З. Справа №ПА-6/7/5010 Справа №22а-14049/08/9104.doc
Про те, що дана угода відповідачами виконувалася свідчить також копія картки рахунку № 631 ТзОВ "Моноліт-Люкс", з якої вбачається, що з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року між вищеназваними суб'єктами господарювання було вчинено господарських операцій на загальну суму 1 203 962,00грн. та повністю проведено покупцем. Виходячи з вищенаведеного, ПП "Візір-Схід-Сервіс" повинно було задекларувати дану суму у валові доходи та відповідно оплатити податок на прибуток і податок на додану вартість.
Оскільки ,уклавши спірну угоду, ПП "Візір-Схід-Сервіс" не задекларувало валові доходи та обсяги продажу,не нарахувало та не сплатило в бюджет податок на прибуток та податок на додану вартість, позивач звернувся до суду.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду оскаржили перший заступник прокурора Івано-Франківської області та ДПІ у м. Івано-Франківську. Вважають, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити. Зокрема вказують на те, що укладаючи оспорювань угоду ПП «Візір-Схід-Сервіс» мало на меті приховування від оподаткування доходів отриманих від ТзОВ «Моноліт-Люкс», яке за рахунок оспорюваної угоди безпідставно збільшило валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, чим зменшило зобов’язання сплатити в бюджет податок на прибуток і ПДВ
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія судді приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянтів слід задоволити частково.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що за результатами проведеної ДПІ в м. Івано-Франівську невиїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання ТзОВ "Моноліт-Люкс" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Візір-Схід-Сервіс" та іншим СПД встановлено, що ТзОВ "Моноліт-Люкс" в ході своєї фінансово-господарської діяльності співпрацювало з ПП "Візір-Схід-Сервіс" і 12.10.2005 року між даними суб'єктами господарювання укладено правочин № 12/10-05 про купівлю-продаж товару , згідно якого ПП "Візір-Схід-СервІс" в особі директора ОСОБА_1 виступає продавцем, а ТзОВ "Моноліт-Люкс" покупцем.. Предметом договору є товар в асортименті в кількості і за цінами, визначиними в накладній, що додається до договору.
На виконання умов зазначеного договору приватним підприємством "Візір-Схід-Сервіс" виписано податкові накладні про поставку товару на загальну суму 1 203 692,00грн. Як зазначає позивач, податок на додану вартість з даної суми складав 200 615,33грн., зокрема: згідно податкової накладної №1380 від 14.10.2005р. продавець поставив покупцю товар на суму 358 974,00грн. (в т.ч. ПДВ -59 829,00грн.),згідно податкової накладної № 1742 від 11.11.2005р.-товару на загальну суму 267 143,00 ( в т.ч. ПДВ - 44 523,83 грн),згідно податкової накладної № 1902 від 01.12.2005р.-товару на загальну суму 577 575,00 грн.( в т ПДВ 96 262,50грн.).
Згідно картки рахунку № 631 ТзОВ "Моноліт-Люкс" вбачається, що з 01.05.05 по 31.12.05 між ТзОВ "Моноліт-Люкс" та ПП"Візір-Схід-Сервіс" вчинено господарських операцій на загальну суму 1203962.00грн. та покупцем за договором повністю проведено оплату за поставлену продукцію.
ПП" Візір-Схід-Сервіс", згідно декларацій з податку на прибуток (№ 118729 від 20.12.05,№ 132355 від 23.01.06, №100148 від 21.10.05р.) в рядку 01, "валовий дохід від усіх видів діяльності" та у всіх інших рядках проставлено прочерки. В податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2005р.та січень 2006р. (№№ 98210,108605,119727,130359 та 3814 ) також у всіх рядках, у тому числі у рядку 1 "операції на митній території України..." та у рядку 9 " всього податкових зобов'язань" також проставлено прочерки.
Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуд’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або частково.
Статтею 208 ГК України, передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави І суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)вимог, які встановлені частинами - третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним, і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання по договору сторонами виконано в повному обсязі.
Апелянти як на підставою для визнання вищевказаного договору недійсним посилається на рішення Жовтневого районного суду м. Луганськ від 15.06.06, яким визнано недійсною державну реєстрацію статуту ПП "Візір-Схід-Сервіс" з тих підстав, що підприємство не займається господарською діяльністю.
З таким твердженням суд не погоджується, оскільки сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених ним з моменту його державної реєстрації до моменту виключення з державного реєстру. Дане рішення зворотної сили на договірні відносини, які відбулися в жовтні-грудні 2005року, згідно договору № 12/10-05 від 12.10.05 - не має.
Крім того слід зазначити, що доводи апелянта суперечать закладеним в ст.. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки одна із сторін договору не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента.
Щодо твердження апелянта про те, що ПП "Візір-Схід-Сервіс" не задекларувало валові доходи та обсяги продажу та не сплатило в бюджет податок на прибуток і податок на додану вартість, а ТзОВ "Моноліт-Люкс" за рахунок оспорюваної угоди безпідставно збільшило валові витрати та податковий кредит з ПДВ, чим зменшило зобов’язання по сплаті в бюджет податку на прибуток та ПДВ, слід зауважити, що ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до чинного законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб’єкта підприємницької діяльності.
В матеріалах справи міститься постанова про закриття кримінальної справи від 27.12.07, порушеної за фактами вчинення фіктивного підприємництва, підроблення та використання фіктивних документів, умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ПП "Візір-Схід-Сервіс", ТзОВ "Моноліт-Люкс" та ТзОВ "Барум-Текс", так як слідством встановлено, що умови договору укладеного між ПП "Візір-Схід-Сервіс" та ТзОВ "Моноліт-Люкс" виконані в повному обсязі, про що свідчать податкові накладні з поставки товаро-матеріальних цінностей на суму 1203692,00грн. На підставі поданих ПП "Візір-Схід-Сервіс" податкових накладних, ТзОВ "Моноліт-Люкс" законно з дотриманням норм податкового законодавства формувало податковий кредит в листопаді-грудні 2005року.
Згідно з висновком №2581 судово-економічної експертизи від 29.08.07 проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз документально не підтверджуються донарахування ТзОВ "Моноліт-Люкс" податку на додану вартість за період з 16.10.04 по 31.12.05р.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що діяльність ПП "Візір-Схід-Сервіс" із самого початку реєстрації даного підприємства на підставну особу - ОСОБА_1. була спрямована на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства і полягає вона в тому , що в такий спосіб підприємство , набувши статусу суб’єкта підприємницької діяльності, ухилялося від оподаткування, суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що особа , яка підписала оспорювану угоду, є підставною особою та не мала повноважень на її підписання.
Разом з тим питання про визнання угоди недійсною не може бути предметом розгляду адміністративного судочинства. Тому провадження в цій частині слід закрити. В решті рішення першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області, Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську задоволити частково.Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2008 року в частині визнання угоди недійсною скасувати та прийняти нову постанову якою провадження в цій частині закрити. В решті постанову господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2008 року залишити – без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
В. Улицький
В. Багрій
І. Обрізко
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови
виготовлено та підписано 05.11.2009 року