ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року №22а-10932/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Пліша М.А.,
суддів: Стародуба О.П., Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання: Вітер І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 13 червня 2008р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» ЛТД до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового рішення,-
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» ЛТД звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове рішення від 14.03.2008 р. №000612303 18806 про застосування 11 000 грн. штрафних(фінансових) санкцій.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 13 червня 2008р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове рішення №000612303 18806 від 14.03.2008 р. про застосування штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 11000,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська об’єднана податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач аргументує свою незгоду з рішенням про застосування штрафних санкцій тим, що він займається вирощуванням сільськогосподарської продукції, має статус виробника сільськогосподарських товарів, є платником фіксованого сільськогосподарського податку, та не веде виїзної торгівлі з авто лавок, з чим погодився суд першої інстанції.
Апелянт зазначає, що ТзОВ «Меркурій» ЛТД є платником фіксованого сільськогосподарського податку, однак, відповідно до ст.10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування РРО є обов'язковим, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. №1336 «Про забезпечення виконання ст.10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» установлюється граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО є обов'язковим, для форм та умов проведення визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, 200 тис. грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ.
Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України термін переведення СПД на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосування РРО становить один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.
Працівниками Тернопільської ОДПІ під час документальної перевірки ТзОВ «Меркурій" ЛТД з питань дотримання податкового законодавства, що регламентує порядок проведення розрахунків у сфері готівкового обігу встановлено проведення позивачем розрахункових операцій за готівкові кошти при реалізації товарів з автомагазину за період з 01.12.2006р. по 30.11.2007р. на загальну суму 209836,00 грн. та в січні 2008р. на загальну суму 2200,00грн. без використання РРО та відповідних документів.
Задоволення позовних вимог суд аргументує тим, що відповідачем, документально не доведено, якою торгівлею займалося ТОзВ «Меркурій» ЛТД. При вирішенні спору господарський суд Тернопільської області належно не дослідив та не врахував документи, що досліджувалися під час проведення перевірки, а саме Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) №1915000102/1 від 05.12.2001р., в якій позивач вказує, що здійснював торгівлю з автолавки. Представниками Тернопільської ОДПІ в судових засіданнях неодноразово наголошувалось на тому, що даний документ є основним доказом того, що позивач займався виїзною торгівлею та проводив розрахункові операції за готівкові кошти при реалізації товарів з автомагазину.
Виявлене порушення зафіксоване в акті перевірки від 04.03.2008р., на підставі якого винесене оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій.
Вважає, що податковий органа діяв правомірно, тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову , якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 01.11.1994 року зареєстроване Тернопільською районною державною адміністрацією в Тернопільській області, як юридична особа, і займається вирощуванням сільськогосподарської продукції з 2002р., має статус сільськогосподарського товаровиробника і являється платником фіксованого сільськогосподарського податку та оподатковуються згідно ст.ст. 11.21 і 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку діяльності позивача з питань дотримання податкового законодавства, що регулює порядок проведення розрахункових операцій у сфері готівкового обігу, за результатами якої складено відповідний акт на підставі якого прийнято 14.03.2008 р. спірне рішення № 3000612303 18806 про застосування 11 000 грн. штрафних (фінансових санкцій).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що при винесенні податкового рішення відповідач вважав, що позивачем порушено п.1.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не проведено через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або у випадку передбаченим цим Законом із застосуванням зареєстрованої у встановленому порядку розрахункової книги, відповідальність за яке п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів.
Суд вірно вказав, що відповідач посилаючись на те, що позивач займався виїзною торгівлею, проводив розрахункові операції за готівкові кошти при реалізації товарів з автомагазину (автолавка) за період з 01.12.2006р по 30.11.2007р. на загальну суму 209836 грн. та в січні 2008 року на загальну суму 2200,00 три., без використання зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання, розрахункової операції, або у випадку передбаченим вище вказаним Законом із застосуванням зареєстрованої у встановленому порядку розрахункової книги, так і не довів документально, якою торгівлею займався позивач, чи функціонувала автолавка, чи взагалі вона була, чи був наданий дозвіл на здійснення роздрібної торгівлі для продажу товарів власного виробництва і чи був взагалі об'єкт торгівлі.
Крім того у відповідності до п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунком операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Податковим органом не досліджувалось і не встановлено, що позивач реалізовував в період 01.12.2006р. по 30.11.2007р. товар не власного виробництва і не вправі був керуватись п.1 ст.9 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Отже судом першої інстанції позовні вимоги задоволено обґрунтовано, оскільки, висновки податкового органу побудовані на припущенні.
З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 13 червня 2008р. у справі № 13А/83-1857 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : М.А.Пліш
Судді: В.М. Каралюс
О.П. Стародуб
Повний тест ухвали виготовлено
29.09.2009 р.