ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

      У Х В А Л А

                                        ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 року                                                                                      № 22-а-7921/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді                                     Довгополова О.М.,

суддів:                         Богаченка С.І., Яворського І.О.,

при секретарі судового засідання         Троцькому Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 11 березня 2008 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій , -      

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив визнати нечинним рішення ДПІ у м. Хмельницькому про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001291702/9422 від 14.11.2007 року на суму 213750,00 грн. Вимоги обґрунтовані застосуванням штрафної (фінансової) санкції за межами встановлених статтею 250 ГК України строків, а також тим, що відповідно до пункту 9 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», він як фізична особа не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО).

Постановою господарського суду Хмельницької області від 11 березня 2008 року позов задоволено. Рішення мотивоване порушенням відповідачем строків застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначену постанову оскаржив відповідач, просить її скасувати, відмовивши в позові. Вимоги обґрунтовані покликанням на положення статті 4 ГК України, у зв’язку з чим на спірні правовідносини не поширюється дія статті 250 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.

Встановлено, що за наслідками проведення посадовою особою відповідача позапланової перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період здійснення діяльності з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року складено акт від 07.11.2007 року № 5745/17-1/2455602554, яким встановлено порушення вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, проведення розрахункової операції на суму 42750,00 грн. без застосування РРО та КОРО.

На підставі цього акта відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001291702/9422 від 14.11.2007 року на суму 213750,00 грн.  

Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи підтверджуючі здійснення господарської операції без проведення її через РРО видаткову накладну, податкову накладну та прибутковий касовий ордер, датовані 12.01.2006 року, та дату застосування до позивача адміністративно-господарської санкції – 14.11.2007 року, судом першої інстанції правильно встановлено вчинення такого за межами встановлених статтею 250 ГК України строків.

Згідно з частиною 1 статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Право органів державної влади застосовувати адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф до суб'єктів господарювання відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, передбачено статтею 239 зазначеного Кодексу.

Твердження відповідача про непоширення на спірні правовідносини ГК України спростовується положеннями частини 2 статті 238 цього Кодексу, відповідно до яких види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.    

Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, постанову господарського суду Хмельницької області від 11 березня 2008 року у справі № 10/71-НА – без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом місяця  шляхом подачі  касаційної скарги безпосередньо до  суду касаційної інстанції.

Головуючий:                                                                            О.М. Довгополов

Судді:                                                                                       С.І. Богаченко

                                                                                                  І.О.Яворський

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2009 року.