ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року №22а-13356/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Обрізко І.М.
при секретарі судового засідання: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2008 року у справі за позовом ПП ОСОБА_1 до ДПІ у м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
встановила:
У травні 2008 року ПП ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДПІ у м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про визнання податкового зобов’язання по ПДВ, податку з доходів та нарахування штрафних санкцій.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 22 серпня 2006 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради він зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1.
Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську у відповідності до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727\98 від 03.07.1998 року було видано позивачу свідоцтво про сплату єдиного податку.
Головним державним податковим ревізором-інспектором, ІПС 1 рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ в місті Івано-Франківську Сукач Марією Дмитрівною з 24 березня 2008 року по 04 квітня 2008 року проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 22 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року, про що складено акт №2044/17-3/3034523538 від 09 квітня 2008 року.
________________________________________________________________________________________
Суддя 1 інст. Розман М.М. Ряд.стат.звіту №2.11.4 Суддя доповідач – Улицький В.З. Справа №2а-3785/08/0907 Справа №22а-13356/9104.doc
Згідно цього акту за результатами проведеної перевірки діяльності, як підприємця, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року встановлено порушення: статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’сктів малого підприємництва» №727\98 від 03.07.1998 року, п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2006-2007 рр. в розмірі 39173,74 гривні; п.4.7 ст.4, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97 від 03.04.1997 року в результаті чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 495523.00 гривні.
11 квітня 2008 року позивачем було подано заперечення на акт перевірки №2044/17-3/3034523538 від 09 квітня 2008 року, розглянувши яке, ДПІ в місті Івано-Франківську надало відповідь від 16.04.2008 року про його безпідставність.
На підставі акту №2044/17-3/3034523538 від 09 квітня 2008 року перевірки ДПІ в місті Івано-Франківську 21 квітня 2008 року винесено повідомлення - рішення №0015611700\0, яким встановлено порушення п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД в розмірі 39173,74 гривні.
На підставі акту №2044/17-3/3034523538 від 09 квітня 2008 року перевірки ДПІ в місті Івано-Франківську 21 квітня 2008 року винесено повідомлення - рішення №0015621700/0, яким встановлено порушення п.4.7 ст.4, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97 від 03.04.1997 року, в зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 740005,00 гривень.
Вважаючи вказані ППР незаконними, позивач звернувся до суду..
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2008 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0015611700/00/0 від 21.04.2008 року про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 39173,74 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0015621700/00/0 від 21.04.2008 року про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 740005,00 грн.
Постанову суду оскаржила ДПІ у м. Івано-Франківську. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія судді приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 24 березня 2008 року по 04 квітня 2008 року апелянтом проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 22 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року, про що складено акт №2044/17-3/3034523538 від 09 квітня 2008 року.
Згідно цього акту за результатами проведеної перевірки діяльності, як підприємця, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року встановлено порушення: статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’сктів малого підприємництва» №727\98 від 03.07.1998 року, п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2006-2007 рр. в розмірі 39173,74 гривні; п.4.7 ст.4, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97 від 03.04.1997 року в результаті чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 495523.00 гривні.
11 квітня 2008 року позивачем було подано заперечення на акт перевірки №2044/17-3/3034523538 від 09 квітня 2008 року, розглянувши яке, ДПІ в місті Івано-Франківську надало відповідь від 16.04.2008 року про його безпідставність.
На підставі акту №2044/17-3/3034523538 від 09 квітня 2008 року перевірки ДПІ в місті Івано-Франківську 21 квітня 2008 року винесено повідомлення - рішення №0015611700\0, яким встановлено порушення п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД в розмірі 39173,74 гривні.
На підставі акту №2044/17-3/3034523538 від 09 квітня 2008 року перевірки ДПІ в місті Івано-Франківську 21 квітня 2008 року винесено повідомлення - рішення №0015621700/0, яким встановлено порушення п.4.7 ст.4, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97 від 03.04.1997 року, в зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 740005,00 гривень.
Згідно статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується і для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. У відповідності зі ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Єдиний податок позивачем сплачувався належним чином, що підтвердується поряд із іншими матеріалами і актом перевірки.
31 серпня 2006 року та 02 січня 2007 року між позивачем - комісіонером та ТзОВ «Бізон - ІФ» - комітентом укладені договори комісії, згідно яких комітент доручає реалізувати належний йому на праві власності товар, за що комітент сплачує комісіонеру винагороду.
Комісійна винагорода комітентом перераховувалась позивачу, що підтверджується копіями платіжних доручень комітента.
У відповідності до п.1.4. договорів комісії №8 від 31 серпня 2006 року та від 02 січня 2007 року право власності на отриманий комісіонером товар належить комітенту -ТзОВ «Бізон-ІФ».
Згідно статті 1018 Цивільного кодексу України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Виконуючи доручення комітента по продажі його майна згідно договорів комісії виручені від реалізації кошти вносились на рахунок та перераховувались комітенту згідно договору доручення з АППБ «Аваль» №03/20-0/35938/2 від 31 серпня 2006 року..
ТзОВ «Бізон - ІФ», як комітент, з виручених коштів від комісійної реалізації продукції згідно договорів комісії від 31 серпня 2006 року та 02 січня 2007 року щомісячно сплачував податок на додану вартість, що підтверджується довідкою.
Зважаючи на те, що виручкою від наданих комісійних послуг є комісійна плата (винагорода) відповідно до статтей 1011, 1013 ЦК України, позивачем подавалися звіти, зазначаючи її обсяг, як виручку від наданих послуг. Власником коштів від продажу товару був продавець - комітент ТзОВ «Бізон-ІФ».
У відповідності із положеннями абзацу 5 статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
11 квітня 2001 року листом №06-10\206 комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності надав роз яснення, що у нормах Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності.
При цьому, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.1.31 ст. 1) встановлено, що продаж товарів— це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Таке ж положення міститься і в Законі України «Про податок на додану вартість» (п.1.4 ст.1).
Відповідно до листів Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №2151 від 05.04.2004 р., №9375 від 26.10.2005 року, №2274 від 24.03.2006 року, №2588 від 04.04.2006 року, №7489 від 28.10.2004 року кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності — платника єдиного податку, не є власністю цього суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковій передачі третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) чи доходом суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто ці кошти не можуть бути включені до складу виручки від реалізації платника єдиного податку— фізичної особи. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена тільки сума комісійної винагороди.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що є неправомірним донарахування позивачу відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в сумі 740005,00 грн., оскільки відповідно до ст. 6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2008 року у справі №2а-3785/08 – без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
В. Улицький
В. Багрій
І. Обрізко
Головуючий:
Судді: