ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року № 22-а-19431/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Обрізка І.М.,
при секретарі судового засідання: Тарнавській Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради на постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради про стягнення недоплачених сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И Л А:
03 листопада 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплачених сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки.
В заяві покликається на те, що вона являється евакуйованою із зони відчуження Чорнобильської АЕС 2 категорії та має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2008 року позов задоволено.
Відповідач управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради дану постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріально та процесуального права, просить скасувати постанову, та винести нову, якою в позові відмовити.
В апеляційній скарзі покликається на те, що події виплати позивачу разової грошової допомоги мали місце весною 2007 року, а тому на той час діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України було прийнято 09.07.2007 року, а згідно роз’яснень викладених у вищевказаному рішенні конституційного суду про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не пропущено строк звернення до адміністративного суду з приводу виплати недоплачених сум допомоги на оздоровлення за 205-2006 рік, оскільки про неправомірність дій відповідача довідалась в лютому 2008 року, коли їй стало відомо про ухвалення рішень Верховним Судом України.
Вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає у виплаті позивачці щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, менш ніж встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протягом 2003-2007 роки є неправомірною.
Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1. являється евакуйованою із зони відчуження Чорнобильської АЕС 2 категорії та має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими на 2007 рік було зупинено виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, встановлених у абзацах другому, третьому, четвертому, п’ятому, шостому та сьомому частини першої, частини третьої, абзацами другому, третьому, четвертому, п’ятому, шостому, сьомому частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин та виходячи із встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягає відповідач (а.с. 26-28), колегія суддів приходить до переконання про підставність вимог позивачки щодо невиплати їй у 2007 році грошової допомоги на оздоровлення у розмірі трьо мінімальних заробітних плат та зобов’язання провести її нарахування і виплату за вказаний період у такому розмірі.
При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з виплати спірної допомоги за цей період саме на управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради в силу вимог частини 5 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Поряд із цим, слід вважати помилковим визначення судом конкретного розміру недоплаченої допомоги на оздоровлення, що підлягає виплаті позивачці.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Разом із тим, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1. про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2006 рік судом першої інстанції безпідставно не враховано тієї обставини, що дію ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-IV від 20 грудня 2005 року, який на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційним не визнався та своєї чинності не втратив.
Тому підстав для задоволення позовних вимог щодо проведення виплати спірної заборгованості за 2006 рік, на думку колегії суддів, немає.
Вимоги позивачки про стягнення на її користь спірної заборгованості за 2003-2005 рр. заявлені нею з пропущенням строку звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України.
Достатніх ж об’єктивних причин, які б позбавляли можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 01 грудня 2004 року Конституційним Судом України рішення за № 20-рп та з часу отримання грошової допомоги на оздоровлення у вказаний період в розмірі меншому, ніж це передбачено законом, позивачкою не наведено.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради задовольнити частково, а постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2008 року у справі № 2а-78/08 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році у передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради провести нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1. у 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на час проведення виплати такої допомоги у 2007 році з урахуванням проведених за цей період виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 30.10.2009 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді Т.В.Онишкевич
І.М.Обрізко