УХВАЛА  

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі  

02 листопада 2009 р.                                                                                Справа № 2а-5128/09/2370                                                                                                     

м. Черкаси

 Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Лічевецький І.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Христинівської центральної районної лікарні Черкаської області, Уманського міжрайонного відділення Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій протиправними та скасування судово-медичної експертизи,

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Христинівської ЦРЛ в Черкаській області, Уманського міжрайонного відділення Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій протиправними та скасування судово-медичної експертизи.

 Позивачі зазначають, що 29 червня 2008 р. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Део Ланос», вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження і від отриманих травм померла на місці пригоди, що відображено в акті судово-медичної експертизи № 339 від 29.06.2008 р. За твердженням позивачів дорожньо-транспортна пригода трапилась через невиконання ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Позивачі також стверджують, що судово-медична експертиза виконана і проведена неповно, без всебічного дослідження обставин смерті загиблої що потягло за собою не встановлення причини смерті потерпілої.

 На підставі наведених обставин позивачі просять визнати дії судово-медичного експерта ОСОБА_5 протиправними та скасувати судово-медичну експертизу.  

 Вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі суддя виходить з такого:

 Завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

 Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Пункт шостий частини першої статті 3 КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

 Суб’єкт владних повноважень, згідно з пунктом 7 частини першої згаданої статті КАС України, – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб’єкта, а цей суб’єкт відповідно зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Згідно статті 10 цього Закону судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Із наведеного випливає, що судові експерти не є суб’єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 статті 17 КАС України. Діяльність судових експертів спрямована на дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, а не на здійснення владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5  нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.

Законодавче визначення поняття «правовий акт індивідуальної дії» відсутнє. Таке визначення можливо зробити лише на теоретичному рівні. Так, правовий акт індивідуальної дії породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому він адресований.  

Відповідно до статті 75 Кримінально-процесуального кодексу України висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Таким чином, оспорюваний акт судово-медичної експертизи не має обов'язкового характеру, а тому не є ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії.

З огляду на викладене, даний спір не має встановлених Кодексом адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

 За приписами п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:  

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Христинівської центральної районної лікарні Черкаської області, Уманського міжрайонного відділення Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій протиправними та скасування судово-медичної експертизи.

Повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.

Копію ухвали направити ОСОБА_1, ОСОБА_2

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня постановлення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя                                                               І.О.Лічевецький