Справа 2«а» - 1986/2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Андрюшиної Л.А.
при секретарі Ковальовій Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною, зобов»язання зробити перерахунок та виплатити недоотримані суми , –
в с т а н о в и в:
Позивачка ОСОБА_1 у вересні 2009 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною, зобов»язання зробити перерахунок та виплатити недоотримані суми, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року має статус «дитина війни». Згідно зі ст. 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але за 2006-2008 роки їй така допомога не нараховувалась та не виплачувалась в зв’язку з тим, що дію ст. 6 вище зазначеного Закону було зупинено відповідно до ст. ст. 77,110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Але Конституційний Суд України своїм рішенням № 6рп/2007 рік від 09.07.2007р.та рішенням № 10-рп від 22.05.2008 року визнав таким, що не відповідає Конституції, є неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ст. 6 вище вказаного закону та положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнав таким, що не відповідає Конституції. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Таким чином, невиплата їй соціальної допомоги, як дитині війни, є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та діючому законодавству України. У 2009 році відповідачем продовжують порушуватися її права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, загальна сума невиплаченої соціальної допомоги їй, як дитині війни, за 2006-2008рр. та станом на серпень 2009 року становить 5097,70грн. Про факт порушення законних прав їй стало відомо лише після ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 року і висвітлення цього питання у пресі, а тому просить поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень законів та про належні їй як дитині війни виплати повідомлено не було.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Суду надана заява з проханням справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача – Управління ПФУ в Центрально – Міському районі м. Макіївки у судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Суду надана заява з проханням розглянути справу у порядку письмового провадження, позовні вимоги не визнають, та звертають увагу на те, що позивачкою пропущений строк звернення до суду. Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки наполягає на пропущенні позивачкою строку звернення до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З посвідчення №НОМЕР_1 вбачається, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус «дитина війни» та має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»/а.с.6/.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, дію ст. 6 зазначеного закону було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у 2006 році у позивачки не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії, в зв’язку з чим її позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню судом, оскільки на 2006 рік зупинення дії ст.6 зазначеного закону не визнавалися такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними).
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову була зупинена. Але, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає силу, а тому з 9 липня 2007 року було відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1, яка має статус «дитина війни», мала право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущений строк звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як вбачається з заяви, наданої суду відповідачем, останній звертає увагу на те, що позивачкою ОСОБА_1 був пропущений строк звернення до суду і наполягає на його застосуванні та просить відмовити позивачці в поновлені строку для звернення до суду та стягненні недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. Позивачка ОСОБА_1 у своїй позовній заяві навпаки просить поновити їй пропущений строк для звернення до суду і причину цього пропуску обґрунтовує її необізнаністю і тим, що про порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації та будь-яких інших поважних причин пропуску строку не наводить.
Суд вважає, що необізнаність особи, а також незнання діючого законодавства не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків обов’язково підлягають оприлюдненню.
На підставі наведеного, суд приходить до переконання, що у зв’язку з тим, що позивачкою ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, позиваці у задоволенні адміністративного позову про нарахування підвищення пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно (дата подання позову згідно штампу суду – 25.09.2009 року), слід відмовити, оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду і будь-яких поважних причин пропущення строку вона не наводить.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд враховує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отриманні своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження. Так, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Ст. 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або складова її частини. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області провести перерахування підвищення пенсії, як дитині війни» у 2008 році підлягають задоволенню з 25 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно. За зазначений період дії відповідача щодо виплати позивачці доплати до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України” Про соціальний захист дітей війни” є неправомірними і суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 25 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно. В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 24 вересня 2008 року включно і будь-яких поважних причин пропущення строку вона не наводить, а відповідач наполягає на застосуванні ч.1 ст. 100 КАС України.
Щодо вимог позивачки про доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 01.09.2009 року, то суд вважає за необхідне відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відповідно до ст.4 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 54,71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 з доповненнями, не передбачено підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни на 2009 рік.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 69-72, 86, 99, 100, 158-163,167,185,186,254,255 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, суд , -
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки щодо не нарахуванню та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 25 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 25 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанову винесено в нарадчій кімнаті в 1-ому екземплярі.
Суддя: Андрюшина Л.А.