Номер провадження № 33/785/174/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          24.03.2014 року                                                                                            м. Одеса

          Суддя апеляційного суду Одеської області Прібилов В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м.Одеси від 17.02.2014 року,-

                                                                       встановив

          Зазначеною постановою судді,

                                                  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                  проживаючого за адресою:           ІНФОРМАЦІЯ_2,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на один рік шість місяців.

          Відповідно до постанови судді, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 09.01.2014 року о 02.00 годині, відповідно до висновку ООНД про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння №000038 від 09.01.2014 року, керував автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул.Левітана в м.Одесі у стані алкогольного сп’яніння, чим порушив п.2.9 „Правил дорожнього руху України”.

          Заперечуючи проти постанови судді, ОСОБА_2 у скарзі вказав, що з постановою суду він не згоден, вважає її винесеною з порушенням діючих норм КУпАП, та такою, яка не відповідає           обставинам, які у судовому засіданні не встановлювалися та не досліджувалися.

          Так вказав, що 09.01.2014 року приблизно о 2 годині ночі разом зі своїм напарником знаходився біля свого автомобіля НОМЕР_1 між дворами на вул.Левітана в м.Одесі де ремонтував належний йому автомобіль. В ході проведення ремонту, він запустив двигун та проїхав на вказаному автомобілю невеликий шлях, однак був одразу ж зупинений працівниками ДАІ, та на їх вимогу пройшов медичний огляд на стан сп’яніння.                               Вважає, що не перебував у стані алкогольного сп’яніння, оскільки працівник ДАІ разом з ним, на автомобілі під його керування прибув до місця проведення огляду та лише за декілька годин до початку керування ним було вжито напій (домашній квас).

          Вважає, що судом при розгляді справи та накладені стягнення, в порушення вимог ст.33 КУпАП не враховані були усі обставини скоєного, дані про його особу та накладене судом стягнення є досить суворим. Постанова суду не містить обґрунтування прийнятого рішення про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на вказаний строк.

          Просить врахувати те, що на сьогоднішній день він не має постійного місця роботи та керування автомобілем є єдиним джерелом доходу для його родини, до складу якої входить його дружина та малолітній син, скасувати постанову суду першої інстанції, винести нову постанову, якою застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

          В своїх поясненнях, наданих робітникам ДАІ, ОСОБА_2 не заперечував проти по рушення ним Правил дорожнього руху та визнав свою провину. При розгляді апеляційної скарги пояснив, що при вчиненні правопорушення не усвідомлював ступінь суспільної небезпеки, і дійсно, в день скоєння правопорушення вжив невелику кількість спиртного вважаючи, що на момент керування він не перебував у стані алкогольного сп’яніння, оскільки з моменту вживання алкоголю пройшов великий проміжок часу. При цьому наміру стосовно керування транспортними засобами не мав, однак вимушений був сісти за кермо автомобіля, у зв’язку з необхідністю його ремонту саме в цей день. Кається у скоєному та просить призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням права керування.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова судді зміні за наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваної постанови, винуватість ОСОБА_2 у скоєному правопорушенні повністю доведена і на час розгляду апеляції ним не оспорюється.

           Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

          Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, при зазначених у постанові обставинах, підтверджується особистими поясненнями правопорушника, змістом протоколу про адміністративне правопорушення, тому його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що було складено протокол про адміністративні правопорушення, згідно з яким ОСОБА_2, керуючи ав томобілем, порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Разом з тим, адміністративне стягнення правопорушнику призначено з порушенням вимог ст.ст.33-35 КУпАП.

У випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винним, передбачає різні           види стягнень, суддя при внесенні постанови, повинний мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.

          З матеріалів справи видно, що ці вимоги закону частково дотримані, однак суддя при накладенні адміністративного стягнення не врахував пояснення порушника стосовно обставин скоєння правопорушення і не прийняв їх до уваги. Також суддею не прийнято до уваги те, що ОСОБА_2 уперше притягується до адміністративної відповідальності, щиро кається в скоєному, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка тимчасово не працює, і ту обставину, що автомобіль є важливою складовою його життєдіяльності та роботи і фактично єдиним джерелом доходу його родини.

          При наявності таких даних, позбавлення ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами, не можна визнати справедливим, законним та обґрунтованим, тому йому необхідно обрати більш м'який вид стягнення.

          Разом з цим, апеляційний суд вважає вимоги апелянта про скасування постанови суду необгрунтованими, оскільки підстави для її скасування відсутні, однак враховуючи вимоги апеляційної скарги, приходить до висновку про необхідність зміни постанови та накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адмініс тративні правопорушення, суддя апеляційного суду Одеської області,-

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову судді Київського районного суду м.Одеси від 17.02.2014 року відносно ОСОБА_2 у частині накладеного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік та шість місяців, - змінити на штраф в дохід держави в розмірі 3400 грн.

В решті зазначену постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області                                                                                 ОСОБА_3.