Справа № 2-а-7706/09/2270/16
П О С Т А Н О В А
іменем України
4 листопада 2009 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого – судді Михайлова О.О.,
при секретарі Слюсарчук О.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідачів Гринишина І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВСУ в Хмельницькій області, Хмельницького міського відділу Управління МВСУ в Хмельницькій області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому ставить вимоги стягнути з Управління МВСУ в Хмельницькій області на його користь 10728,46 грн. невиплаченої заборгованості при звільненні.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 27.04.2006 року по 13.03.2009 року він проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області. За час проходження служби всупереч п.2.16 Наказу Міністерства внутрішніх справ України №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» йому не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці, що не перевищує його місячного грошового забезпечення, а саме з 2006р. по 2008 роки матеріальної допомоги на оздоровлення при щорічній відпустці в розмірі: 1171,81+1765,23+1765,23 = 4702,27 грн. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі: 1171,81+1765,23+1765,23=4702,27 грн.
Крім того, в порушення вимог п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 1323,92 грн.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2009 року Хмельницький міський відділ Управління МВСУ в Хмельницькій області було залучено до участі у справі у якості другого відповідача.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, пояснив наступне. Відповідно до п.2.16.5. Наказу МВС України № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та Законів України „Про державний бюджет України на 2006-2008роки", матеріальна допомога виплачується лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. А згідно з кошторисами доходів та видатків як для Хмельницького РВ УМВС України в Хмельницькій області, так і для Управління МВС України в Хмельницькій області коштів, передбачених по КЕКВ (грошове утримання), вистачало лише на обов'язкові виплати по грошовому забезпеченню. А матеріальна допомога відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, які виплачуються лише при наявності можливостей бюджетного фінансування та в межах фонду оплати праці. Видатки на грошове забезпечення у 2006-2008 роках задовольняли потребу лише на 64-78%, тому матеріальна допомога не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про міліцію" фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету і кошти розподіляються згідно з затвердженим кошторисом, усі виплати здійснюються лише в межах кошторису.
Будь-яке нецільове використання бюджетних коштів заборонено законодавством України.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом. Позивач прослужив в органах внутрішніх справ лише 6 років та не набув права на пенсію при звільненні, а отже і не набув права на виплату одноразової грошової допомоги.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області з 27.04.2006 року по 13.03.2009 року та був звільнений з ОВС за власним бажанням відповідно до наказу УМВС України в Хмельницькій області від 13.03.2009 року №62 о/с.
Проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюється законодавством про ці органи, в тому числі Законом України „Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, наказами МВС та іншими нормативними актами.
У період проходження служби ОСОБА_1 при наданні у відпустки не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань йому було виплачено лише в лютому 2009 року.
Статтею 19 Закону України «Про міліцію» встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог ст.19 Закону України «Про міліцію» прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів» від 21 січня 1993 р. N 35, яка втратила чинність з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Цими постановами визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.
Постановами №35, №1294 керівникам державних органів було надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Указом Президента України від 04.10.1996 року №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» та Наказом МВС України від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» встановлений порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з вищенаведених підзаконних нормативно - правових актів норми в частині виплати матеріальної допомоги є уповноважуючими, тобто надають право керівникам державних органів самостійно вирішувати питання про виплату такої допомоги, а не покладають обов’язок про її виплату.
Крім того, фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст. 12 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України. Відповідно до ч.2 статті 9 виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Статтею 12 визначено умови призначення пенсій за вислугу років, а саме пенсія за вислугу років призначається:а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ України.
Вислуга позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 6 років 4 місяців 12 днів, право на пенсію при звільненні за власним бажанням не набув, тому підстави на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не має.
Проаналізувавши наявні у справі докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення при щорічній основній відпустці, а також щодо виплати одноразової грошової допомоги є необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7 – 12, 17, 18, 70, 71, 86, 159 – 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління МВСУ в Хмельницькій області, Хмельницького міського відділу Управління МВСУ в Хмельницькій області у повному обсязі.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 6 листопада 2009 року.
Суддя Михайлов О.О.