Судове рішення #6629286


Справа № 2а – 782/2009р.  

ПОСТАНОВА  

Іменем   України  


  17 листопада 2009 року. Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: судді Кобзія Б.І., при секретарі Герасименко Л.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці Полтавської області справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області про визнання неправомірними дій відповідача, стягнення невиплаченої щорічної соціальної допомоги до пенсії, зобов»язання нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу, -  


ВСТАНОВИВ:  


  Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд винести постанову, якою визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щорічну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по червень 2008 року включно в сумі 3302,6 грн., зобов»язати відповідача надалі при нарахуванні пенсії нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Свої вимоги позивач мотивував тим, що він, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 – 2007 роках така допомога йому не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась не в повному обсязі.  

  Верховна Рада України ст.ст.77, 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та ст.71 п.12 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року призупинила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  

  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп визнано положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України.  

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.  

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.  

Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01.01.2006 року 350 грн., з 01.04.2006 року - 359 грн.,  а з 01.10.2006 року - 366 грн.  

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01.01.2007 року 380 грн., з 01.04.2007 року - 406 грн., а з 01.10.2007 року - 411 грн.  

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01.01.2008 року  470 грн., з 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року - 482 грн., з 01.10.2008 року -  498 грн.  

Згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь – яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.  

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік складає (4302 Х 30) : 100 = 1290 грн., невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік складає (4809 Х30):100 = 1442 грн., невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік складає: ( 2853 Х30) : 100 = 855,9 грн., 855,9 – 285,3 = 570,6 грн., а тому загальна сума невиплаченої допомоги за період з 2006 року по 2008 рік складає 3302,6 грн., яка підлягає стягненню на його користь з відповідача.  

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилася, хоча про місце та час розгляду справи була належним чином повідомлена, письмово суд повідомила, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглянути у її відсутність.  

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області в судове засідання не з»явився, направив до суду письмові заперечення проти позову відповідно до яких просив розглянути справу у відсутність представника ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука та в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.  

Вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2006 року є безпідставними, оскільки рішення Конституційного Суду України, яким були визнані не конституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» набрало чинності з моменту його прийняття, тобто з 09.07.2007 року і зворотної сили не має, а тому перерахунок пенсії з 01.01.2006 року здійснити неможливо, оскільки дія даного рішення на правовідносини з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року не поширюється.  

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набув чинності з 01.01.2006 року, дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Згідно прикінцевих положень ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» повинен був набрати чинності з 01.01.2006 року.  

На час підписання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування підвищення та надбавок до пенсій здійснювалося виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., що було визначено Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», до якої Постановами Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.2002 року, № 1350 від 27.08.2003 року, № 895 від 13.07.2004 року, № 996 від 04.08.2004 року вносилися зміни.  

Станом на 01.01.2006 року до зазначеної постанови зміни щодо її застосування при нарахуванні підвищення дітям війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесено не було.  

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена.  

Статтею 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006» від 19.01.2006 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто пільги по нарахуванню до пенсії надбавки  у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі.  

Тому порядок нарахування надбавки ще мав бути затверджений Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» надання пенсійних пільг дітям війни було призупинено.  

У 2007 році підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалось тільки особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

ОСОБА_3 прийняття Закону, за яким би можливо провести належні виплати у 2006 – 2007 роках не відбулося, то відповідно не передбачалися і кошти для виплати надбавок бюджетним законодавством.  

З 01.01.2008 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Питання встановлення підвищення до пенсій «дітям війни» на даний час врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до якої підвищення встановлюється з 22.05.2008 року в розмірі 48,1 грн., з 01.07.2008 року - 48,2 грн., з 01.10.2008 року – 49,8 грн.  

Таким чином, надбавку дитині війни позивач отримує з 01.01.2008 року, а саме з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року 48, 1 грн., з 01.07.2008 року 48, 2 грн., з 01.10.2008 року – 49,8 грн.  

Ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Але згідно частини 3 цієї ж статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом.  

Проаналізувавши вказану норму Закону, представник відповідача прийшов до висновку, що не можна застосовувати величину мінімальної пенсії за цим Законом для обрахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат.  

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає позов необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству.  

Суд,  дослідивши та проаналізувавши матеріали справи,  приходить до наступних висновків.  

  Позивач  відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням  № 130698.  

  Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

  Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.  

  Закони України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.  

  Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд виходить із того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

  У п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 року зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової юридичної сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.  

  Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності з нормами діючого законодавства, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, а після 15.03.2006 року передбачені нею виплати не запроваджені, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.  

  Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2007 рік, то суд вважає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог статті 111 цього Закону, було зупинено.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року номер 6-рп/2007,  визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

  Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.  

  Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

  Виходячи з приписів частини 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.  

  Тобто відповідач саме з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно нараховувати та здійснювати позивачу відповідну доплату.  

  Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2008 рік, то суд вважає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

  Як встановлено судом, з 01.01.2008 року позивачу відповідачем було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до  розміру встановленого  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

  22 травня 2008 року Конституційним Судом України в справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було винесено рішення за номером 10-рп/2008, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

  Разом з тим, суд констатує, що до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційним судом України, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року, з урахуванням підпункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» діяв у відповідності до діючої норми вказаних законів,  а тому вимоги позивача щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі  

30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.  

  Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Відповідно до частини 2 статті 3 закону України «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними-правовими актами.  

  Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд виходить з наступного.  

  Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Положеннями частини 3 статті 28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

  ОСОБА_3 України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов»язання взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, на думку суду, застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.  

  Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району у місті Кременчук Полтавської області обґрунтовував свої заперечення також і тим, що в даному спорі належним відповідачем є Державне казначейство України, однак суд визнає їх такими, що не заслуговують на увагу та відхиляє з наступних підстав.  

  Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.  

  Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним  органом виконавчої влади.  

  Відповідно до вказаного вище Положення на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

  Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за номером 8-2 управління Пенсійного фонду України  у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.  

  Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  ОСОБА_3 ОСОБА_2 Пенсійного фонду  України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області є територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача, суд вважає, що саме ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району у місті Кременчук Полтавської області є належним відповідачем в даній справі.  

  Із змісту позовної заяви та письмових заперечень представника відповідача проти позову вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо не нарахування та відмови у в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.  

  Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.  

  Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.  

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме вважає за необхідне зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року, в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.  

Як вбачається із позовної заяви позивач просить суд поновити строки для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.  

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.  

Згідно ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.  

ОСОБА_3 сторони не ставили вимогу про відмову у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку для звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що відсутні підстави для вирішення питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відповідно відсутні підстави для застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду.  

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

  ОСОБА_3 позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1 грн. 70 коп. понесених ним судових витрат.  

  Керуючись статтями 64, 124, 152 Конституції України, статтями 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:  


  Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області про визнання неправомірними дій, стягнення невиплаченої щорічної соціальної допомоги до пенсії, зобов»язання нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу  задовольнити частково.  

  Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області.  

  Зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік - з 22 травня 2008 року.  

  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині – відмовити.  

  Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду  може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів починаючи з дня складання постанови у повному обсязі тобто з 17.11.2009 року.  

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі двадцяти днів з дня подання заяви про її апеляційне оскарження, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду або на протязі десяти днів, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, починаючи з дня складання постанови у повному обсязі тобто з 17.11.2009 року.  


Суддя:  


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація