Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117 "а", 69071, (061) 287-21-11

Справа № 2-3225/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2010 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Тютюник М.С.,

при секретарі: Андрос М.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»» (надалі-ПАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»», Банк) звернувся до суду з позовом, в якому прохає зобов’язати відповідача припинити поширення про ПАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»» інформації в засобах масової інформації щодо розкрадання належного відповідачу майна працівниками ПАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»», зобов’язати ОСОБА_2 спростувати інформацію, викладену в листі народному депутату ОСОБА_4, в газеті «Іскра», шляхом надіслання листа депутату та опублікування в газеті «Іскра» наведених спростувань російською мовою, стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 513 000 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неправдивість інформації, викладеної відповідачем в газеті та листі народному депутату України про розбійний напад із застосуванням зброї з метою привласнення чужого майна з боку працівників банку, засновником якого є ОСОБА_5 Позивач зазначає, що подібними зверненнями у бік Банку та одного з його засновника відповідач кривдить та ганьбить честь порядної людини ОСОБА_5, чим завдає значної шкоди ділової репутації Банку. Позивач зазначає, що незаконні дії відповідача призвели до виникнення у потенційних клієнтів Банку підозри в чесності Банку, що негативно відображається на успішному веденні господарської діяльності у вигляді зниження доходної частини та, як наслідок, погіршення ситуації щодо виплат заробітних плат, матеріальної допомоги працівникам Банку, виникнення напруженості в колективі. Звернення відповідача, на думку позивача, є такими, що не відповідають дійсності та потребують спростування, матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 513 000 грн. полягають у відмові підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ «Антель» через негативну статтю в газеті від укладання кредитних договорів з Банком, моральна шкода в розмірі 50 000 грн. полягає в дискредитації позивача, формуванні у суспільстві негативної думки про непорядність та недобросовісність банківської установи, що призвело до припинення ділових стосунків Банку з партнерами.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, з викладених у позові підстав, посилаючись на причинний зв’язок між розповсюдженням відповідачем в листі народному депутату України ОСОБА_4, газеті «Іскра» неправдивої інформації щодо заволодіння робітниками Банку майном ОСОБА_2 та негативними наслідками у вигляді упущеної вигоди в розмірі 513 000 грн., моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Представник позивача прохає про задоволення позовних вимог, зобов’язавши: відповідача припинити поширення недостовірної інформації про позивача, спростувати інформацію, викладену ним в листі народному депутату України ОСОБА_4, газеті «Іскра» шляхом викладення російською мовою вказаному народному депутату спростування та опублікування в газеті «Іскра» спростування статті, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальні збитки та моральну шкоду в зазначених розмірах.

Відповідач у судовому засіданні, не визнаючи позову, зазначає про правдивість викладеної в листі народному депутату України ОСОБА_4 інформації стосовно подій, які відбувались 2006 року у приміщенні, розташованому по вул. Матросова,11 в м. Запоріжжі стосовно звільнення працівниками Банку з працівниками охоронного агентства «Тритон» приміщення від орендодавців, одним з яких був позивач та неповернення належного йому майна працівниками Банку. Позивач зазначив про вимушеність звернення в 2009 році до депутата у зв’язку з неможливістю довготривалий час повернути майно, яке утримується Банком. Стосовно статті, яка надрукована в газеті «Іскра» ОСОБА_2 зауважив про усне викладення журналісту даної газети зазначених подій, які відбувались 20.06.2006 року за участю працівників Банку, охоронного агентства «Тритон» та викладення журналістом інформації, назви статті на власний розсуд. ОСОБА_2 зазначив про відсутність наміру щодо порушення репутації Банку. Позивач прохає відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_8 (а.с.45-46) підтримав пояснення свого довірителя, зазначаючи про безпідставність позовних вимог ПАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»», про відсутність звинувачень з боку відповідача на адресу ОСОБА_5, висвітлення ОСОБА_2 подій, які дійсно мали місце. Прохає відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи редакції газети «Іскра» у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки. Неявка представника не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного висновку. Стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" містить поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Статтею 94 ЦК України передбачені права юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Відповідно до ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Право громадян України на інформацію та правові основи інформаційної діяльності закріплені Законом України "Про інформацію". ОСОБА_9 встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Заява ОСОБА_2 до народного депутата України ОСОБА_4 (а.с.7) – містить відомості стосовно подій 20.06.2006 рокуу приміщенні, розташованому по вул. Матросова,11 в м. Запоріжжі, прохання допомоги щодо повернення належного йому майна, яке, після звільнення приміщення від орендарів, залишилось у Банка та охоронного агентства, скарження на зволікання правоохоронних органів щодо розгляду його заяви.

Вимогами ст. 302 ЦК України передбачена обов’язковість переконання фізичною особою достовірності інформації, яка нею поширюється.

Встановлено, що з травня 2006 рокуОСОБА_2 у ТОВ «Класик-компані» орендував частку приміщення по вул. Матросова,11 в м. Запоріжжі з метою здійснення підприємницької діяльності та розташування автомагазину. Представником позивача не надано жодних доказів, які свідчать про неправдивість викладеної інформації.

Натомість, у судовому засіданні 07.07.2010 року представник позивача погодився з відомостями, викладеними в листах Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 11-13), підтвердив дійсність подій, які відбувались 20.06.2006 рокуу приміщенні, розташованому по вул. Матросова,11 в м. Запоріжжі за участю представників Банку, охоронного агентства «Тритон», звільнення даного приміщення від орендарів для його повернення Банку. Також підтвердив звернення відповідача до правоохоронних органів з метою повернення належного йому майна, яке залишилось у Банку.

У відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Наведені факти знайшли також відображення у постанові слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 08.04.2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 47-48).

Частина 1 ст. 302 ЦК України надає фізичній особі право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Таким чином події 20.06.2006 року, які викладені відповідачем в листі до народного депутата України ОСОБА_4 є дійсними, відбувались за участю сторін по справі.

У відповідності до ч.3 ст. 277 ЦК України, вимоги ПАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»» щодо спростування інформації, викладеної в листі до народного депутата України ОСОБА_4, задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" - ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правильності. Інформація в дослідженій заяві до народного депутата стосовно захоплення позивачем приміщення є оціночним та суб'єктивним судженням відповідача, та, виходячи з конституційного права автора заяви на свободу висловлення поглядів на фактичну ситуацію, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в даній частині. Факти, які доводять, що наведене висловлювання мотивоване цілеспрямованими діями з боку відповідача, маючи на меті принизити честь, гідність чи ділову репутацію ПАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»», як добросовісної установи на ринку банківських послуг, відсутні, зміст заяви свідчить про намагання ОСОБА_2 захистити свої майнові права, які виходять з розслідування кримінальної справи за його заявою, прохання допомоги в захисті прав.

Стосовно позовних вимог, що стосуються публікації статті «Тигипко обокрал Запорожца ?» суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

18.11.2009 року в газеті «Іскра» за № 58 (298) опублікована стаття під назвою «Тигипко обокрал Запорожца ?» (а.с.8-9).

Згідно змісту позову, пояснень представника позивача у судовому засіданні, розповсюджувачем вищенаведеної інформації, яку вважає недостовірною, на думку позивача є саме відповідач, до якого і позивається ПАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»». Відповідач підтвердив надання журналісту газети пояснень щодо подій 20.06.2006 року, а також про неможливість повернення власного майна, відсутність реагувань з боку міліції та прокуратури. Водночас заперечує свою причетність до назви статті, написання тексту. Зміст статті, яка стосується подій, що відбувались 20.06.2006 року у приміщенні по вул. Матросова, буд. 11 в м. Запоріжжі, дій охоронного агентства «Тритон», правоохоронних органів щодо розгляду заяв ОСОБА_2, свідчить про її стилістичне викладення журналістом газети ОСОБА_10 на власний розсуд з посиланням на припущення. До даного висновку суд прийшов також з огляду на підписання статті журналістом газети без посилання на інтерв’ю, пряму мову відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України - спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Обставини поширення інформації в наведеній статті відповідачем, причинний зв’язок між діями відповідача та настанням негативних наслідків для позивача, в порушення принципу змагальності сторін та доведеності всіх обставин позову перед судом, закріплених ст.ст. 10, 11 ЦПК України, позивачем не доведені. У судовому засідання представником позивача зазначено про відсутність доказів на підтвердження соціальної напруги у колективі Банку, як на підтвердження моральної шкоди. Враховуючи вище наведене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог стосовно спростування відповідачем інформації, та як наслідок, стягнення з ОСОБА_2 збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди. На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 22, 23, 94,277,302 Цивільного кодексу України, ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст.10, 11, 60, 61,208, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування матеріальної і моральної шкоди – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.С. Тютюник