КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №22 а 28098/08 р. Головуючий у першій інстанції Нечепоренко Л.М.
Доповідач Маслій В.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 жовтня 2009 року Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Маслія В.І. ,
суддів: Літвіної Н.М., Ситникова О.Ф.
при секретарі: Овчинніковій Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 26 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії і виплати недоотриманої суми пенсії за минулий період , -
встановила:
ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії і виплату недоотриманої суми пенсії за минулий період.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 26 червня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з УПФУ в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1. 7238 грн. 83 коп., в тому числі: 5097 грн. 60 коп. доплата до пенсії за 2007 рік за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.. 39 ЗУ «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 687 грн. 63 коп. щомісячну додаткову пенсію за 2007 рік, за шкоду заподіяну здоров»ю, як особі віднесеної до 2 категорії відповідно до ст.. 51 ЗУ «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 1453 грн. 60 коп. відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що були чинними станом на 31 грудня 2007 року.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, дав їм невірну оцінку та ухвалив рішення яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а постанову суду – змінити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, с. Савинці Рокитнянського району Київської області, де проживає позивач, у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є непрацюючим пенсіонером, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому їй має бути підвищено розмір пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Так, колегія суддів звертає увагу на той факт, що судом першої інстанції було правильно застосовано законодавство України щодо визначення розміру підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам у відповідності до вимог ст. 39 Закону.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недопустимості зупинення положень Закону, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», як це визначено відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп.
Між тим, суд першої інстанції невірно визначив період за який підлягає перерахуванню даний вид доплати.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України - закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, оскільки рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється в зв»язку з цим позовні вимоги Вишенської Г.В. до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про зобов`язання перерахувати доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю підлягають задоволенню з 09 липня 2007 року.
Вказані порушення норм матеріального права були допущені судом першої інстанції і при визначенні позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, п. 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягають стягненню з 09 липня 2007 року .
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні перерахунку додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не потрібно керуватися мінімальною пенсією, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року в якій встановлено, що при визначенні даного виду додаткової пенсії необхідно керуватися розміром мінімальної пенсії в сумі 19,91 грн., а необхідно застосовувати положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», виходячи з наступного.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, встановлення Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 порядку обчислення пенсій призначених відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов для існування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
А тому в цій частині суд прийняв рішення, яке відповідає вимогам матеріального права.
Відповідно до п. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ч. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 26 червня 2008 року – змінити, виклавши третій абзац її резолютивної частини в наступній редакції: «зобов»язати УПФУ в Рокитнянському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної доплат до пенсії ОСОБА_1. за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення починаючи з 9 липня 2007 року у відповідності до ст.. 39 ЗУ «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю, особі віднесеної до 2 категорії за 2007 рік відповідно до ст.. 51 ЗУ «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та, як дитині війни починаючи з 9 липня 2007 року у відповідності до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно і може бути оскаржена протягом одного місяця в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.І. Маслій
Судді: Н.М. Літвіна
О.Ф. Ситников
(повний текст постанови виготовлений 3 листопада 2009 року)