ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2009 р. справа № 2а-20/09/0424
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
при секретарі Колесник Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради на постанову Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2009 р. по справі № 2а-20/09 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради, про визнання неправомірною бездіяльність, стягнення сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2008 року позивачка звернулась до суду з вимогами, в яких просила визнати протиправною відмову відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати заборгованості позивачці у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007-2008 роках, зобов`язати відповідача з листопада 2008 року перерахувати , призначити та виплачувати позивачці щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах , які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний рік, стягнути на користь позивачки 8070,66 грн. недоотриманої у 2007-2008 роках щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на підставі п.1ч.1 ст.256 КАС України просила допустити негайне виконання постанови суду щодо присудження виплати передбачених законом періодичних платежів у 2007-2008 роках у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачці суми недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповіднло до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми », зобов`язано відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачці відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми » щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах , які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, допущено негайне виконання постанови у частині стягнення суми недоплаченої допомоги у розмірі платежу за один місяць.
Не погодившись з постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Та позивач подав апеляційну скаргу в якій просив, змінити постанову та задовольнити позов в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_2 (а.с.6) у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Так, відповідно до ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” було встановлено наступне:
- абзац 3 частини 2 ст. 56 Закону: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач проводив відповідні виплати до вищезазначеного порядку та розмірів.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та п. 14 ст. 71 втратили чинність, як такі, що визнані неконституційним. Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” з урахуванням рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 –з 09.07.2007 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за 2007 рік, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не просив поновити строк звернення до суду, а відповідач просив застосувати наслідки такого пропуску. Тому суду першої інстанції належало вирішити питання щодо наявності поважних причин пропуску строку та прийняти рішення про поновлення строку чи застосувати наслідки пропуску строку, відмовивши в задоволені позовних вимог.
Проте, суд першої інстанції фактично дав оцінку заяві відповідача про пропуск строку звернення позивача до суду, зазначивши при цьому що позивачем строк позовної давності не пропущено.
В позовній заяві позивачка не просить визнати причину пропуску звернення до суду поважною та поновити строк, будь-яких інших заяв щодо поновлення строку позивачем не подавалася, за таких обставин колегія суддів приходить до висновку про застосування положень ст. 100 КАС України та вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог.
Статтею 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років вставлений з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470,00 грн.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду в листопаді 2008 року, то його вимоги підлягають задоволенню за листопад та грудень 2007 року з наступного розрахунку: за листопад: 470-107,73 = 362,27 грн. грудень: 470 – 110,88 = 359,12 грн., Всього 721,39 грн.
Тому в частині позовних вимог щодо стягнення за період з 01.01.2007 року по 31.10.2007 року необхідно позивачу відмовити.
Щодо вимог позивача про доплату за 2008 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень п. 23 пп. 7 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”стаття 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”була викладена в наступній редакції: “допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення п. 23 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність та про правомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі по 130 грн. щомісячно з січня 2008 року.
Тому суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню в частині задоволених вимог з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2009 – скасувати в частині задоволених вимог за 2007 рік.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту Марганецької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період 01.11.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 721,39 грн.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: В.Ю Поплавський
С.В. Сафронова