ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2017 р.Справа № 916/1718/17

За позовом: Приватного акціонерного товариства „ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” (85000, м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 05508186)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНСПЕКТОРАТ Україна” (65044, м. Одеса, пров. Удільний, буд. 1, код ЄДРПОУ 25948585)

про визнання зобов’язань за договором припиненими

Суддя Демешин О.А.

Представники:

Від позивача – ОСОБА_2 – довіреність

Від відповідача – ОСОБА_3 -довіреність

Суть спору: Приватне акціонерне товариство „ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНСПЕКТОРАТ Україна” (далі - Відповідач) про визнання такими, що припинилися зобов’язання за пунктом 8.1 Договору від 31.03.2014 № НОМЕР_1 та пункту 17 Додаткової угоди № 1 до Договору від 31.03.2014 в зв’язку з неможливістю його виконання через обставини, за які жодна зі сторін не відповідає.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 16, 91, 92, 607 Цивільного кодексу України, Закон України „Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” № 1706-VII, Закон України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 № 1669-VII, Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України „Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України” від 15.03.2017 № 62/2017, обґрунтовані неможливістю виконання Позивачем своїх зобов’язань за Договором від 31.03.2014 № НОМЕР_1 у зв’язку із проведенням антитерористичної операції на сході України.

Представник Відповідача в судовому засіданні 22.08.2017 надав відзив на позовну заяву від 22.08.2017 (вх. № 18351/17 від 22.08.2017) в якому просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки у Позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань.

В С Т А Н О В И В

31.03.2014 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № НОМЕР_1 (далі – Договір від 31.03.2014) /а.с. 10-12/.

Відповідно до пунктів 2.1, 4.2 Договору від 31.03.2014 виконавець (Відповідач) зобов’язався за заявкою замовника (Позивача) надати послуги по здійсненню вхідного контролю якості ТМЦ, закуповуваних замовником для ведення господарської діяльності. Замовник зобов’язався оплатити послуги виконавця по проведенню інспекції вантажів на підставі виставленого рахунку.

Пунктом 8.1. Договору, зобов’язання за яким позивач просить визнати припиненими, передбачено, що рахунки за проведення інспекції повинні бути сплачені Замовником (відповідачем по справі) протягом 90 календарних днів з дня їх виставлення.

Також пунктом 17 Додаткової угоди №1 до договору №1224ММ передбачено зобов’язання відповідача сплатити не пізніше ніж 90 днів після одержання відповідного рахунку-фактури всі належні , а в разі невиконання цього зобов’язання – сплатити позивачу пеню у розмірі 15 процентів річних за кожен день прострочення від дати рахунку-фактури до дати опдати.

Згідно із пунктами 13.1, 13.2 Договору від 31.03.2014 передбачено, що жодна зі сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором якщо невиконання викликане обставинами форс-мажору, а саме пожежею, повінню, землетрусом, війною, чи військовими діями, чи іншими незалежними від сторін обставинами, виниклих після укладення договору і перешкоджаючих належному виконанню зобов’язань сторін. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо спричинила невиконання зобов'язань в строки, встановлені цим договором, то ці терміни пропорційно продовжуються на час дії відповідних обставин.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов’язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно із частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, наведений припис встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов’язання, від відповідальності, а саме: випадок та непереборна сила. При цьому, доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому в зазначених статтях ЦК України мова йде тільки про звільнення від відповідальності, а не про припинення зобов’язання сторони, яке порушила зобов’язання внаслідок непереборної сили.

Між тим питання припинення зобов’язання врегульовані главою 50 ЦК України, а питання відповідальності за порушення зобов’язання – главою 51 вказаного Кодексу.

02.09.2014р. прийнято Закон України № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон № 1669), на який посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Згідно статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Цим же Законом доповнено Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні". В статті 14 цього Закону передбачено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок видачі сертифіката передбачений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі Регламент ТПП).

Як зазначалось вище, Єдиним належним доказом настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивач не надав на підтвердження своїх доводів щодо неможливого виконання своїх зобов’язань за Договором від 31.03.2014 № НОМЕР_1 сертифіката Торгово-промислової палати, а відтак відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконане зобов’язання.

Крім того, статтею 607 ЦК України, на яку посилається позивач у позовній заяві, встановлено, що зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Як було вказано вище, відповідно до вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" сторона у зобов’язанні не відповідає, якщо доведе обставини непереборної сили відповідним сертифікатом ТПП України.

До того ж суд вважає, що неможливість виконання його зобов’язань, передбачених п.8.1. договору та п.17 Додаткової угоди до цього договору, в частині оплати рахунків позивача, мало бути доведено відповідними виписками з банківських рахунків ПАТ „ОСОБА_1 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ”, підтверджуючих відсутність на них грошових коштів в розмірах, необхідних для сплати позивачу.

Таких доказів позивачем також не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст..44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

                                        У задоволенні позову відмовити повністю

                    Рішення набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України

Повне рішення складено 12 вересня 2017 р.

Суддя О.А. Демешин