РІШЕННЯ
іменем України
22 вересня 2009 року Полонський районний суд Хмельницької області у складі: головуючого – судді Боб”яка Б.В., при секретарі Сироті І.І., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонному цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на нерухомість та виділення його в натурі
ВСТАНОВИВ:
12 січня 2009 року ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_4, в якій зазначає, що з відповідачкою перебував в шлюбі з 1987 року, який розірваний в 2007 році. Після реєстрації шлюбу проживали в будинку батьків відповідачки. За домовленістю з батьками дружини позивач за свої кошти прибудував до будинку прибудову, здійснив капітальний ремонт будинку, реконструкцію його внутрішніх приміщень. В 1994-1998 роках побудував гараж, вбиральню. Будинок в 1993 році подарований відповідачці її мамою. Після розірвання шлюбу відповідачка відмовляється добровільно поділити спільно надбане майно, в тому числі і нерухомість. Просить визнати спільною сумісною власністю на споруджену прибудову до житлового будинку з відповідачкою та її батьками, розділити її та виділити йому 1\4 частину та визначити йому земельну ділянку відповідно до розміру власності, визнати за ним право власності на 1\2 гаража з підвалом та підсобними приміщеннями.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримує повністю і уточнив, що згідно висновку експертизи прибудову неможливо розділити, тому просить визнати за ним право власності на 1\4 частину даної прибудови. В суді пояснив , що власноручно облаштовував прибудову, документи на будівельні матеріали виписував на себе, але відповідачка їх утримує в себе. Прибудову споруджували на кошти його батьків і батьків дружини. Коли прийшов проживати до дружини, то веранда там була, але він зніс стіни, підсилив рештки старого фундаменту. Гараж побудували спільно з дружиною
Відповідачка не згідна з позовними вимогами і в суді пояснила, що веранду споруджено було до будинку ще до народження нею дитини в 1987 році, гараж був збудований ще до 1989 року, але самовільно, на нього нема ніяких документів, капітальний ремонт колишньої кухні та перетворення її в житлову кімнату здійснила її мама. Ніякої домовленості з її батьками про створення спільної власності не було.
Дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення. Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в шлюбі, проживали в житловому будинку батьків відповідачки. Під час шлюбу в період з 1987 року по 1993 рік спорудили прибудову до будинку за власні кошти та кошти батьків сторін. Домовленості про створення спільної сумісної власності між позивачем , його колишньою дружиною та її батьками не було. В 1993 році мати відповідачки подарувала їй будинок. Гараж є самовільним будівництвом.
Дані обставини встановлені з пояснення сторін, показань свідків, наданими суду письмовими доказами.
Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що на прохання батька позивача у 1996 році працював на будівництві гаража в м. Полонне на вул.. Пісочній, там проживав позивач ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_6 показала, що батько позивача купляв для сина шифер, платив за різку пиломатеріалів.
Свідок ОСОБА_7 в суді показав, що у свахи житловий будинок був малуватий, прийняли рішення добудувати, щоб молодому подружжю було комфортніше жити. Він забезпечив верх на прибудову, а мати колишньої невістки – цеглу. Після дарування хати в 1993 році побудували гараж, погріб. Він допомагав синові і невістці в спорудженні прибудови та гаража.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в суді підтвердили, що сторони жили в будинку матері відповідачки, здійснювали добудову, допомагав їм в цьому батько позивача ОСОБА_7
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стверджували в суді, що до будинку, де жили як подружжя сторони, здійснювали перевезення будівельних матеріалів, які виписував батько позивача.
Свідок ОСОБА_12 – сестра відповідачки - в суді показала, що веранда в будинку батьків була, сторони її тільки розширили, допомагав батько позивача, але прибудовували їх із сестрою батьки. Свідок ОСОБА_13 в суді стверджував, що допомагав батько позивача фізично, а будівельні матеріали давав свідок, оскільки сам будував житловий будинок і всі будівельні матеріали, що в нього були зайвими, він давав тещі – матері відповідачки. Працівників на добудову наймала теща – власниця будинку.
Також обставини, на які посилаються сторони, в суді підтверджені письмовими доказами - випискою з будинкової книги, з якої вбачається проживання позивача у будинку , свідоцтвом про шлюб сторін та про його розірвання, свідоцтвом про право власності на будинок матері відповідачки, поверховим планом будинку в 1969 році, технічним паспортом будинку в 1989 році, довідкою – характеристикою будинку в 1993 році, висновком експерта, накладними на будівельні матеріали на прізвище ОСОБА_7, рішенням виконкому від 17 грудня 1993 року та від 16 липня 1993 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_4, рішення виконкому від 22 грудня 1988 року про надання ОСОБА_14 дозволу на добудову до будинку.
Відповідно до ст. 16 Закону України „Про власність”, який був чинним на час здійснення прибудови, майно , нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом та Кодексом про шлюб та сім”ю України. Згідно ст.17 ч.1 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім”ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Відповідно до ст..25 КпШС України будинок, що належав одному з подружжя, може бути визнаний спільним майном подружжя, якщо період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені судом обставини , суд вважає, що дослідженими доказами в судовому засіданні достовірно встановлено, що прибудова здійснена до житлового будинку , що належав батькам відповідачки ОСОБА_4, з метою створення кращих умов для проживання сторін та їх дітей. Доказів, що спорудженою прибудовою позивач, відповідачка та її батьки мали намір створити спільне майно ОСОБА_3 суду не надано. Також позивачем не надано доказів, що він, його дружина ОСОБА_4 та їх неповнолітні діти були членами однієї сім”ї разом з батьками відповідачки і що прибудова здійснювалась спільною працею членів сім”ї. Будівельні матеріали на здійснення прибудови до будинку надавались за домовленістю між ними позивачем спільно з дружиною – відповідачкою ОСОБА_4, його батьком – свідком по справі ОСОБА_7, батьками відповідачки. Прибудова була споруджена в той час, коли відповідачка ще не була власником будинку, а отже ця прибудова не могла бути спільною власністю подружжя. Спільної сім”ї з батьками відповідачки не було, а відповідно не було спільної праці. Позовні вимоги позивача в частині визнання права спільної сумісної власності на прибудову до будинку є безпідставними, не відповідають чинному законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо визнання права власності на гараж, то в суді встановлено, що він збудований з порушенням чинного законодавства, є самовільним будівництвом, щодо цього гаража не виникає прав і обов’язків власника в осіб, які їх спорудили, тому позов ОСОБА_3 і в цій частині його позовних вимог є безпідставним і не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України , суд
ВИРІШИВ:
ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання права спільної сумісної власності з ОСОБА_4 на добудову розміром 11,4 м х 3,9 м до житлового будинку в м. Полонне, вул.. Пісочна, 63 , половини гаража та земельної ділянки відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі протягом 10 днів після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення цього рішення.
Суддя Б. Боб”як