Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
< Текст >
26.05.2009 р. № 2-а- 6360/08/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Курило Л.В.,
суддів –Ральченка І.М., Присяжнюк О.В.,
при секретарях - Добровольській М.С., Сеник О.С.,
за участі: позивача – ОСОБА_1, представника позивача –ОСОБА_2, представника відповідача –ДПА України - ОСОБА_3, представника відповідача - Державного казначейства України - ОСОБА_4,представника третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України, третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - голова Державної податкової адміністрації України, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення, моральної шкоди та судових витрат ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач –ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив суд поновити строк для звернення до адміністративного суду із заявою про визнання незаконними та скасування наказів Державної податкової адміністрації України № 1445-0 «Про призначення та звільнення працівників податкової міліції»від 17 листопада 2006р. та № 1503-0 від 30 жовтня 2007р., визнати незаконними та скасувати накази № 1445-0 від 17 листопада 2006р. Державної податкової адміністрації України «Про призначення та звільнення працівників податкової міліції»та № 1503-0 від 30 жовтня 2007р., поновити позивача на службі в ДПА України та зобов'язати Голову ДПА України видати наказ про призначення його з 17 листопада 2006 року на посаду заступника начальника управління - начальника відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України; виплатити йому за рахунок відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 78008,60грн., відшкодувати завдану йому незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 174240,00грн., а також відшкодувати витрати, понесені позивачем у зв'язку з проведенням двох операцій на очах у розмірі 9500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 листопада 2006 року наказом Державної податкової адміністрації України №1445-О „Про призначення та звільнення працівників податкової міліції, його було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу організації досудового слідства Слідчого управління податкової міліції ДПА України та залишено в розпорядженні ДПА України. На вказану посаду він був призначений наказом Державної податкової адміністрації України № 2215-О від 23.11.2005 „Про призначення працівників Слідчого управління податкової міліції"". Як зазначено в наказі № 1445-0 від 17.11.2006 р., підставою для його звільнення стали накази ДПА від 4.10.2006 р. № 588 „Про зміни в організаційній структурі ДПА України" та від 24.10.2006 р. № 80-ф „Щодо введення в дію штатного розпису ДПА України". Так, пунктом 3 наказу ДПА України від 04.10.2006 р. № 588 „Про зміни в організаційній структурі ДПА України" внесено зміни до організаційної структури Слідчого управління податкової міліції в частині ліквідації відділу організації досудового слідства та сектору діловодства та утворення у складі управління контрольно-методичного відділу, інформаційно-аналітичного відділу і відділу міжнародних зв'язків і діловодства. Пунктом 2 наказу ДПА України від 24.10.2006 № 80-Ф „Щодо введення в дію штатного розпису ДПА України" Департамент роботи з персоналом ДПА України було зобов’язано здійснити комплекс передбачених законодавством про працю заходів щодо призначення, переведення та звільнення працівників, враховуючи проведені зміни в організаційній структурі та штатному розписі Державної податкової адміністрації України. З 1997 року позивач проходив службу на керівних посадах у підрозділах податкової міліції органів державної податкової служби, а з листопада 2005 по листопад 2006 року - на посаді заступника начальника управління —начальника відділу організації досудового слідства. Крім цього, з квітня по серпень 2006 року виконував обов'язки начальника Слідчого управління податкової міліції ДПА України. 20 серпня 2003 року наказом Державної податкової адміністрації України № 1028- йому було присвоєно спеціальне звання начальницького складу - підполковник податкової міліції, яке відповідно до ст. 24 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" віднесено до старшого начальницького складу. Відповідно до висновку атестаційної комісії ДПА України, проведеної у 2005 році, згідно п.47 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ , він повністю відповідав займаній посаді заступника начальника Слідчого управління податкової міліції ДПА України. Наказом ДПА України від 04.10.2006 № 588 „Про зміни в організаційній структурі ДПА України" внесено зміни до організаційної структури Слідчого управління податкової міліції ДПА України. При цьому, посада заступника начальника управління —начальника відділу організації досудового слідства Слідчого управління податкової міліції ДПА України, на якій він працював до звільнення, була частково перейменована в посаду заступника начальника управління-начальника контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України. При цьому, на посаду заступника начальника управління - начальника контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України, цим же наказом, було призначено ОСОБА_5, який прибув з Міністерства внутрішніх справ України, досвіду роботи в підрозділах податкової міліції органів державної податкової служби не мав і вже через місяць, відповідно до наказу ДПА України № 1677-О від 19.12.2006 р., був звільнений з цієї посади та відряджений для подальшого проходження служби у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України. Таким чином, позивач вважає його звільнення з посади заступника начальника управління начальника відділу організації досудового слідства Слідчого управління податкової міліції ДПА України незаконним і таким, що вчинено з порушенням вимог законодавства про працю.
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримали.
Представник відповідача –ДПА України та третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - голови Державної податкової адміністрації України - в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував в повному обсязі, та пояснив, що оскаржувані накази були видані Адміністрацією 17.11.06 за № 1445-0 (про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу організації досудового слідства Слідчого управління податкової міліції ДПА України) та 30.10.07 за №1503-о (про звільнення ОСОБА_1 з органів податкової міліції). Наказ від 30.10.07 за №1503-о (про звільнення ОСОБА_1 з органів податкової міліції) був виданий ДПА України на підставі власноручно складеного Позивачем рапорту. Означений рапорт був поданий Позивачем на ім'я Голови Державної податкової адміністрації України і датований 29.10.07. Таким чином, рішення Адміністрації про звільнення Позивача з органів податкової міліції спирається на особисте волевиявлення Позивача, підстав для відмови у задоволенні якого ДПА України не мала. Твердження Позивача про його звільнення з органів податкової міліції з порушенням норм Кодексу законів про працю України спростовується положеннями ст.24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», положеннями Закону України «Про міліцію»та приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.91 №114, відповідно до яких на Позивача поширюється дія спеціальних законодавчих актів, якими є перелічені закони та Положення, а не загального, яким є Кодекс законів про працю України. Оскільки між Позивачем та ДПА України склались не трудові відносини, а відносини по проходженню служби в податковій міліції, то вирішення спору на підставі норм Кодексу законів про працю України, який регламентує саме трудові відносини, неможливе. Також відповідач наполягав на застосуванні ст.99 КАС України.
Представник відповідача –Державного казначейства України в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представників відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції з 1997 по 2007 рік, в тому числі з 1997 по 2001 рік на посаді заступника начальника слідчого відділу податкової міліції ДПА у Волинській області, з 2001 по листопад 2006 року на посадах першого заступника та заступника начальника управління –начальника відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України, в тому числі з квітня по серпень 2006 року виконував обов’язки начальника Слідчого управління податкової міліції ДПА України.
Наказом від 17 листопада 2006р. ОСОБА_1 було звільнено з посади згідно з підпунктом «2»пункту 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991р. № 114 ( з наступними змінами, відповідно до якого особи середнього, старшого, і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), через скорочення штатів –при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Приводом для звільнення ОСОБА_1 були накази ДПА України від 4 жовтня 2006р. № 588 «Про зміни в організаційній структурі ДПА України»та від 24 жовтня 2006р. № 80-ф «Щодо введення в дію штатного розкладу ДПА України».
Судом встановлено, що за період служби ОСОБА_1 за зразкове виконання службових обов’язків достроково було присвоєно звання - підполковник податкової міліції, нагороджено нагрудними знаками ДПА України «Відмінник податкової міліції», нагрудним знаком «За відзнаку в службі»та хрестом пошани Українського фонду співробітництва «ОСОБА_6, честь, мужність». За час служби ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
За направленням керівництва ДПА України ОСОБА_1 в листопаді 2004 року пройшов навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації державних службовців в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президенті України.
4 жовтня 2006 року наказом ДПА України № 588 було внесено зміни до організаційної структури Слідчого управління податкової міліції ДПА України в частині ліквідації відділу організації досудового слідства та утворення у складі цього управління трьох відділів - контрольно-методичного та інформаційно-аналітичного, а також відділу міжнародних зв’язків та діловодства. При цьому вказаним наказом, загальна штатна чисельність Слідчого управління не змінювалась і залишилась в кількості 36 одиниць.
24 жовтня 2006 року наказом ДПА України № 80-ф було змінено штатний розпис Слідчого управління податкової міліції ДПА України, в результаті чого з 24 жовтня 2006 року замість посади заступника начальника управління-начальника відділу організації досудового слідства була введена посада заступника начальника управління-начальника контрольно-методичного відділу. При цьому, відповідно до наданих ДПА України Положень про відділ організації досудового слідства та контрольно-методичний відділ Слідчого управління податкової міліції ДПА України, завдання та функції вказаних відділів є ідентичними.
Відповідно до наданих ДПА України витягів станом на 01.08.06 та станом на 24.10.06 із штатного розпису Слідчого управління податкової міліції ДПА України, кількість заступників начальника Слідчого управління податкової міліції ДПА України не змінювались, а кількість начальників відділів збільшилась на дві штатні одиниці. Також місячний фонд оплати праці працівників Слідчого управління збільшився з 53 тис. 756 грн. до 55 тис. 675 грн.
У зв’язку з тим, що завдання та функції реорганізованого відділу організації досудового слідства та утвореного контрольно-методичного відділу були ідентичними, ОСОБА_1 до 21 листопада 2006 року знаходився на своєму робочому місці та виконував свої службові обов’язки заступника начальника Слідчого управління –начальника вказаного відділу.
20 листопада 2006 року, тобто менше ніж за добу до початку відпустки, ОСОБА_1 , як заступника начальника Слідчого управління –начальника відділу організації досудового слідства Слідчого управління податкової міліції ДПА України, було ознайомлено з письмовим попередженням, підписаним Головою ДПА України, що з 20 січня 2007 року він буде звільнений з органів податкової міліції ДПА України у зв’язку із скороченням штатів. В той же час, наказом Голови ДПА України № 1445 від 17 листопада 2006 року ОСОБА_1, без його згоди, вже було примусово звільнено з посади заступника начальника управління –начальника відділу організації досудового слідства Слідчого управління податкової міліції ДПА України та залишено в розпорядженні ДПА України.
Згідно витягів із штатного розпису станом на 01.08.06 та станом на 24.10.06 Слідчого управління податкової міліції ДПА України, при реорганізації Слідчого управління податкової міліції ДПА України не відбулось скорочення керівного складу, а навпаки було додатково введено дві посади начальників відділів (інформаційно-аналітичного і міжнародних зв’язків та діловодства), на які були призначені особи, які до цього займали посади слідчих Слідчого управління податкової міліції ДПА України.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 з 24 жовтня (дати введення в дію штатного розпису ДПА України) по 21 листопада 2006 року (дат,а з якої ОСОБА_1 перебував у відпустці) знаходився на роботі, керівництвом ДПА України в порушення вимог ст. 40 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, жодна із вакантних посад заступників начальника управління чи начальників відділів Слідчого управління податкової міліції ДПА України йому запропонована не була.
Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року (із змінами та доповненнями), якою затверджено Схему посадових окладів начальницького складу і спеціалістів податкової міліції Державної податкової адміністрації, місячний посадовий оклад заступника начальника самостійного управління становить 1950-2100 грн., а начальника відділу в складі самостійного управління –1650-1750 грн. Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2006 року його посадовий оклад становив 1995 грн., що відповідає посадовому окладу не начальника відділу в складі самостійного управління, а заступнику начальника самостійного управління.
Вказані факти збільшення кількості керівників Слідчого управління податкової міліції ДПА України та призначення нових працівників на ці вакантні посади, а також збільшення місячного фонду оплати праці працівників вказаного управління свідчать про відсутність протягом жовтня-листопада 2006 року скорочення штатів у Слідчому управлінні податкової міліції ДПА України.
Відповідно до ст. 40 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, призначення на посади начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначаються Міністром внутрішніх справ України відповідно до його компетенції.
Безпосереднім керівником ОСОБА_1 на листі непрацездатності серія ААО № 944810, виданого 06.04.2007 року Інститутом хірургії та трансплантології ОСОБА_3 медичних наук України, зроблено запис «приступив до роботи»10.04.2007 року.
ОСОБА_1 з 10.04.2006 року знаходився на роботі в Слідчому управлінні податкової міліції ДПА України, а в подальшому наказом Голови ДПА України від 17.04.2006 року № 697-о термін його перебування у розпорядженні ДПА України було продовжено з 17 квітня по 31 травня 2007 року.
З 1 червня по 31 жовтня 2007 року ОСОБА_1 будь-які посади в органах податкової міліції не займав, хоча і в розпорядженні ДПА України також не знаходився.
Суд прийшов до висновку, що не нараховуючи та не виплачуючи ОСОБА_1 належного грошового забезпечення, керівництво ДПА України фактично змусило його письмово звернутися до Голови ДПА України із заявою від 29 жовтня 2007 року з проханням про звільнення з органів державної податкової служби у зв’язку із скороченням штатів.
Відповідно ст. 7 Закону України «Про зайнятість населення», для громадян, які втратили роботу і заробіток, підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії(спеціальності), кваліфікації і надається в тій же місцевості, де він проживає.
Відповідно до статей 24 та 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції.
Відповідно до статей 10 та 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу користуються усіма соціально-економічними, політичними та особистими правами та свободами, виконують усі обов’язки громадян, передбачені Конституцією України та іншими законодавчими актами. У разі незаконного звільнення особи начальницького складу підлягають поновленню на попередній роботі.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міліцію»від 20 грудня 1990р. №565 –Х11 (із змінами і доповненнями) правовою основою діяльності міліції є:
- Конституція України;
- ОСОБА_6;
- Інші законодавчі акти;
- Постанови Верховної Ради України;
- Укази Президента України;
- Постанови Кабінету Міністрів України;
- нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України;
- Загальна декларація прав людини;
- Міжнародні норми, ратифіковані в встановленому порядку.
І хоча у цьому Переліку відсутні посилання на Кодекс законів про працю, багато його норм поширюються і на осіб, які працюють в органах МВС ( встановлення строку випробування, пільги працюючим жінкам з дітьми, надання щорічних відпусток, страховий стаж для пенсійного забезпечення, яке зараз здійснюється органами Пенсійного фонду України, та інші.
Стаття 3 «Закону про міліцію» наголошує на тому, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості. А це означає, що скорочення штату має відбуватися на законних підставах.
Звернення до суду ОСОБА_1 відбулося 24 жовтня 2007р. Тобто звернення до суду з позовом про поновленням його на роботі відбулося після звільнення з посаді, але до звільнення у запас. Фактично накази про звільнення видавались двічі. Остаточне звільнення відбулося 31 жовтня 2007р. Таким чином, строк для звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, не був пропущений. Разом з тим суд враховує, що після звільнення з посади позивач тривалий час перебував на лікарняному та у відпустці. Тривалий хворобливій стан підтверджено Висновком спеціалістів центру судово-медичних послуг «МІБІ-ЛЕКС». Висновок підготовлений на підставі звернення адвоката спеціалістами Центру судового –медичних послуг «МіБі –Лекс»24 березня 2008р. У висновку зазначено, що на стан здоров’я ОСОБА_1 вплинуло незаконне звільнення з посади. Позивач одномоментно був позбавлений можливості реалізовувати свої професійні якості.
За таких обставин, суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про податкову службу в Україні», особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , їх права та обов’язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114.
Так, відповідно до п.48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29 07 1991 року № 114, за змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 07 2008 року № 624, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотирі роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення проводиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
Крім того, відповідно до п.п. 1.4 п.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 року № 181, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року за № 559/10839, атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться : при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ.
Отже, виходячи з приписів наведених нормативно - правових актів, при звільненні проведення атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу є обов'язковим.
На час звільнення ОСОБА_1 мав звання підполковник податкової міліції, тобто, відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п.2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 07 1991 року № 114, відносився до осіб старшого начальницького складу.
Таким чином, під час звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції без проведення його атестування відповідачем не було дотримано процедуру його звільнення, що є порушенням наведених нормативно - правових актів та приписів ч. 3 с т. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідач не надав доказів на підтвердження дотримання процедури звільнення позивача відповідно до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 07 1991 року № 114, Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 року № 181.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані положення наказів відносно ОСОБА_1 щодо звільнення його з податкової міліції були видані всупереч нормам чинного законодавства, необгрунтованно, тобто, без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, непропорційно, тобто, без дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів позивача і цілями, на досягнення яких вони спрямовані, без урахування характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки, тривалості служби та рівня знань позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувані накази щодо звільнення ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на службі в органах податкової міліції на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Як вбачається із довідки, виданої Державною податковою адміністрацією України від 03 04 2009 р. № 315, нарахована сума грошового забезпечення ОСОБА_1 з 18 11 2006 р. по 30 11 2007 р. становить 38211,84 грн., виплачена сума грошового забезпечення за вказаний період становить 37586,92 грн.
При цьому, середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 9092 грн. 84 коп.
З урахуванням вимог абз. 2 п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 07 1991 року № 114 підлягає стягненню з відповідача - Державної податкової адміністрації України –на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 60402 грн. 50 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 03 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно –правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Оскільки відповідач - Державна податкова адміністрація України - не довів відсутність своєї вини в діях щодо незаконного звільнення зі служби ОСОБА_1, що спричинило моральні переживання через неможливість продовження нормального життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, внаслідок незаконного звільнення з займаної посади значно погіршився стан здоров’я позивача, згідно висновку спеціалістів Центру судово –медични х послуг «МіБі-Лекс»від 07 03 2008 року йому завдана психологічна травма внаслідок посттравматичного стресового розладу, позивач відчуває невпевненість, хвилювання, переживає почуття страху перед майбутнім, суд прийшов висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, однак, суд знаходить розмір моральної шкоди явно завищеним та вважає за необхідне стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Судові витрати по справі необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись статтями 17,86,94,160,161,162,163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України, третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - голови Державної податкової адміністрації України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення, моральної шкоди та судових витрат - задовольнити частково.
Визнати незаконними та скасувати: наказ Державної податкової адміністрації України № 1445-0 від 17 11 2006 року в частині щодо звільнення ОСОБА_1 та наказ № 1503 -0 від 30 жовтня 2007 року.
Зобов’язати Державну податкову адміністрацію України поновити на попередній посаді ОСОБА_7.
Стягнути з Державної податкової адміністрації України ( м. Київ, вул. Милославська, 31 – Б / 40) на користь ОСОБА_7 ( прож. ОСОБА_8, вул. Проспект Ілліча 83 – 85 кв. 2) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 60402грн. 50 коп.
Стягнути з Державної податкової адміністрації України (м. Київ, вул. Милославська, 31 – Б / 40) на користь ОСОБА_1 (прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 – 85 кв. 2) відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 ( п’ять тисяч ) грн.
В іншій частині позову – відмовити.
Постанову суду щодо поновлення ОСОБА_1 на службі та щодо присудження виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць – допустити до негайного виконання, в іншій частині постанову суду виконувати в загальному порядку.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повної постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 01 06 2009 року.
Суддя Курило Л.В.