справа № 2 – 445/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

     28 серпня 2009 р.                                               м. Острог

     Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючого судді   Василевич О.В.

при секретарі            Івчук Є.О.

за участю позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  

встановив :  

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що спільне подружнє життя між ними не склалося у зв’язку з різними характерами та поглядами на життя, також зазначила про те, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе.

Позивачка в судовому засідання позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві та просила його задовольнити, також просила залишити проживати з нею малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю та не заперечив щодо розірвання шлюбу та можливості залишення сина проживати з позивачкою.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 з 07.08.2005 р. перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Острозького районного управління юстиції, про що зроблено актовий запис № 78.

Від спільного проживання та шлюбу позивачка та відповідач мають сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.    

Судом було запропоновано примиритися подружжю з огляду на те, що малолітньому сину потрібна повноцінна сім’я, проте позивач та відповідач не виявили такого бажання.

     Позивачка надала пояснення відповідно до яких шлюб станом на даний час існує формально, а позивач та відповідач з травня 2009 р. проживають окремо, а відтак спільного господарства не ведуть. Також зазначила, що впродовж спільного подружнього життя були неодноразові випадки тривалого проживання окремо, що спільно з напруженими стосунками між нею і відповідачем негативно впливає на розвиток сина.    

     Відповідач надавши пояснення підтвердив факт проживання окремо.        

     Позивачка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, а відповідач – Острозький район, с.Лючин, вул.Шевченка, 3.

Між позивачкою та відповідачем досягнуто згоди про подальше проживання та виховання їхньої дитини з позивачкою ОСОБА_1, яка є матір’ю дитини.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.  

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.  

     На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.15, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд -

вирішив :  

Позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Острозького районного управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів 07.08.2005р. зроблено актовий запис за № 78.  

Малолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити проживати з ОСОБА_1.  

Витрати, пов’язані зі сплатою державного мита в розмірі 17 грн. при реєстрації розірвання шлюбу покласти на ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області  через Острозький районний суд Рівненської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Суддя Острозького районного суду                          Василевич О.В.