ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.08.2006  року                                                            Справа № 2/6пд

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                               Бородіної Л.І.

Перлова Д.Ю.

                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.07.2006. Розпорядженням від 04.08.06 склад судової колегії змінено.

при секретарі                    Мартинцевій Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача                              Іщук І.О., дов. № 18/2-10 від 01.01.06

від 1-го відповідача          не прибув

від 2-го відповідача          Касьяненко А.І., дов. №  13-01 від 03.01.06

розглянув

апеляційну скаргу                      Відкритого акціонерного товариства

                                        „Лисичанськнафтооргсинтез”, м.Лисичанськ

на рішення

господарського суду          Луганської області

від                                        16.06.2006

по справі                              № 2/6пд (суддя Седляр О.О.)

за позовом                             Відкритого акціонерного товариства

                                        „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ

                                                  

до 1-го відповідача                    Лисичанського спеціалізованого управління     

№10 Колективного підприємства

„Промхіммонтаж”, м.Лисичанськ

до 2-го відповідача                    Колективного підприємства „Промхіммонтаж”,

                                        м.Северодонецьк Луганської області

про                                        визнання договору недійсним

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.06.06 у справі №2/6пд (суддя Седляр О.О.) відмовлено у задоволенні позову  Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ до 1-го відповідача - Лисичанського спеціалізованого управління №10 Колективного підприємства „Промхіммонтаж”, м. Лисичанськ та 2-го відповідача –Колективного підприємства „Промхіммонтаж”, м. Сєвєродонецьк про визнання недійсним договору №Д-5-1046 від 16.12.98.

Рішення суду з посиланням на норми статей 48, 153, 332-334 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, мотивоване необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони за спірним договором №Д-5-1046 від 16.12.98 досягли згоди по всіх його суттєвих умовах, виконували його, а тому відсутні підстави для визнання його неукладеним. Враховуючи обґрунтування позивача про те, що договірні зобов’язання зовсім не існують внаслідок не досягнення по них згоди, договір №Д-5-1046 не можна визнати недійсним.

Відкрите акціонерне товариство „Лисичанськнафтооргсинтез”, позивач у справі, не погодився з прийнятим місцевим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що предмет оспорюваного договору не відповідає вимогам закону, оскільки не містить конкретного найменування робіт, які необхідно виконати підрядником для замовника.

Позивач вважає, що в оспорюваному договорі відсутній кошторис, на підставі якого повинні надаватися послуги, необхідність якого визначена ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу УРСР. Також в оспорюваному договорі відсутній строк виконання робіт, що є також істотною умовою договору підряду.

Позивач, посилаючись на ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, вважає, що відсутність істотних умов договору, передбачених законом, є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, позивач вказав, що довіреність на підставі якої 1-м відповідачем було укладено оспорюваний договір не містила повноважень підписувати договір від імені 2-го відповідача.

Не погоджується скаржник і з висновками місцевого господарського суду щодо виконання сторонами оспорюваного договору. Обґрунтовуючи ці доводи, позивач вказав, що грошові кошти ним були перераховані 1-му відповідачу у якості дострокового виконання позивачем свого зобов’язання щодо оплати робіт, які мали бути виконані у майбутньому.

Колективне підприємство „Промхіммонтаж”, 2-й відповідач у справі, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши  представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія

В С Т А Н О В И Л А:

16.12.1998 між Акціонерним товариством „ЛИНОС”, правонаступником якого є позивач у справі, та Лисичанським спеціалізованим управлінням № 10 КП  „Промхіммонтаж”, 1-м відповідачем, укладений договір № Д-5-1046, за умовами якого позивач доручив, а 1-й відповідач прийняв зобов’язання по виконанню робіт по капітальному ремонту та монтажу технологічних трубопроводів, арматури, металоконструкцій і обладнання на об’єктах позивача  (т.1, а.с.9-11).

Начальник Лисичанського СУ № 10 КП  „Промхіммонтаж” при укладанні спірної угоди діяв на підставі доручення КП  „Промхіммонтаж” від 04.11.1997 № 03-50, дійсного до 31.12.1998 (т.1, а.с.27).

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовилися, що обсяг робіт і послуг визначається на підставі належно оформлених та затверджених дефектних відомостей, кошторисів та актів виконаних робіт.

Пунктом 3.2 названого договору сторони передбачили, що вартість робіт має визначатись на підставі належним чином оформлених та затверджених кошторисів.

20.04.2006 ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору від 16.12.1998 № Д-5-1046, укладеного між ВАТ „ЛИНОС” та Лисичанським СУ № 10 КП „Промхіммонтаж” з дати укладання (т.І, а.с.2-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що договір від 16.12.1998 № Д-5-1046 є недійсним, оскільки предмет договору не відповідає вимогам закону, в договорі відсутній кошторис, на підставі якого визначається конкретна вартість робіт та строк їх виконання.

Під час розгляду позовної заяви місцевим господарським судом з’ясовано, що сторони склали кошториси, які мають перелік робіт, що мають бути виконані (а.с. 28-101,т.1; а.с. 1-3, т.2) і підписали акти виконання робіт (а.с. 4-13,т.2) без зауважень.

Відповідачем подані товаротранспортні накладні, які свідчать про відвантаження відповідачем позивачу продукції, та акти безбанківських взаємних розрахунків за спірним договором №Д-5-1046 (а.с. 93-104, т.2), які свідчать про залік боргу за виконані роботи.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 16.06.2006 у задоволенні позову відмовлено з підстав, викладених вище (т.ІІІ, а.с.88), відносно 1-го відповідача провадження у справі припинено.

Перевіривши  матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.

          

Предметом даного спору є договір від 16.12.1998 № Д-5-1046 на виконання робіт по капітальному ремонту та монтажу технологічних трубопроводів, арматури, металоконструкцій і обладнання на об’єктах позивача (т.І, а.с.9-11).

          За своєю правовою природою даний договір є договором підряду і регулюється нормами ЦК УРСР, зокрема главою 28 ЦК УРСР (за моментом укладення спірного договору).

Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Згідно статті 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 154 ЦК УРСР коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Відповідно до статей 161, 162 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 332 ЦК УРСР встановлено, що за договором підряду підрядчик  зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з  його або  своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис (стаття 334 ЦК УРСР).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським  судом, сторони вільно виявили своє волевиявлення і домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, підписали договір від 16.12.1998 № Д-5-1046 та приступили до його виконання: склали кошториси на виконання робіт; ІІ-й відповідач виконував роботи, а позивач приймав виконані роботи та частково здійснював їх оплату.

Кошториси є додатками до договору, укладені в розвиток пунктів 2.1 і 3.2 спірного договору, тобто щодо об’єму, вартості, предмету робіт сторони визначалися. Кошториси підписані посадовими особами замовника та виконавця, завірені печатками підприємств - сторін у даній справі.

          Акти приймання виконаних робіт, підписані  представниками обох сторін, завірені печатками підприємств, мають посилання на договір №Д-5-1046 від 16.12.1998, найменування сторін за договором, найменування об’єкту АТ “Линос”, де були виконані роботи, перелік, ціну і вартість робіт, тобто є належними доказами виконання відповідачем зазначених в них робіт.

Враховуючи системний аналіз норм Цивільного кодексу УРСР та той факт, що договір від 16.12.1998 № Д-5-1046 виконувався обома сторонами у передбачений спосіб, відсутні підстави вважати, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах договору, а посилання позивача на відсутність істотних умов договору, передбачених законом, не свідчить в даному випадку про не виникнення між сторонами зобов’язальних відносин, не є перешкодою для здійснення сторонами цивільних прав та не є підставою для визнання договору недійсним в порядку статті 48 ЦК УРСР, що правомірно враховано господарським  судом.

Отже, доводи позивача щодо відсутності предмету договору (дефектних відомостей та кошторисів), ціни та строку виконання робіт спростовуються наведеним вище переліком документів, складеним сторонами на виконання спірного договору.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у І-го відповідача на укладення спірного договору спростовуються твердженнями ІІ-го відповідача про надання таких повноважень за довіреністю від 04.01.1997 № 03-50 (т.І, а.с.27) та змістом самої довіреності.

Відповідно до приписів статей 45, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) судові рішення (рішення, ухвала, постанова) приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи рішення суд першої інстанції в порядку статті 43 ГПК України обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та правомірно відмовив у задоволенні позову.

Згідно з Положенням І-го відповідача Лисичанське СУ № 10 є структурним підрозділом КП  „Промхіммонтаж” і не має повноважень юридичної особи (т.І, а.с.22-27), а тому місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі відносно І-го відповідача згідно пункту 1 статті 80 ГПК України.

З огляду на викладене апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”, м.Лисичанськ задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з’ясував всі обставини справи і приймаючи рішення не допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються на позивача –заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез” на рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2006 у справі № 2/6пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2006 у справі №2/6пд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

           Головуючий суддя                                                     Р.Є.Якушенко

Суддя                                                                              Л.І.Бородіна

Суддя                                                                              Д.Ю. Перлов