Справа № 2 -140
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2009 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді : Крилюк М.І.,
секретаря : Гулій Л.І.,
представника позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косова справу за позовом ОСОБА_2 до Джурівської сради, агрофірми « Верховина « про визнання незаконними рішення Джурівської сради від 8.11.2004 року, від 7.04 2003 року в частині розподілу автозупинки с.Джурів від 29.09.2000 року, в частині прийняття на баланс автозупинки Джурівською с/ радою, визнання незаконним рішення агрофірми « Верховина « від 23.07.2000 року про передачу на баланс Джурівської с ради приміщення автозупинки, визнати незаконним рішення Джурівської сради від 20.12. 2007 року в частині визнання права власності на 45\100 частини нежитлової будівлі автостанції, визнання права власності на реконструйовану будівлю автобусної зупинки, зобов»язання укласти договір купівлі -продажу земельної ділянки, визнання незаконним свідоцтва про правзо власності на нерухоме майно від 16.12. 2008 року видане Коломийським МБТІ Джурівській сраді та зустрічний позов Джурівської с ради до ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Джурівської сради від 8.09. 1996 року та державного акту на право приватної власності на землю видане на ім»я ОСОБА_2 від 12.11 1996 року,
в с т а н о в и в:
Позивачка – відповідачка звернулась із позовом до відповідачів про визнання незаконними рішення Джурівської сради від 8.11.2004 року, від 7.04 2003 року в частині розподілу автозупинки с.Джурів від 29.09.2000 року, в частині прийняття на баланс автозупинки Джурівською с/ радою, визнання незаконним рішення агрофірми « Верховина « від 23.07.2000 року про передачу на баланс Джурівської с ради приміщення автозупинки, визнати незаконним рішення Джурівської сради від 20.12. 2007 року в частині визнання права власності на 45\100 частини нежитлової будівлі автостанції, визнання права власності на реконструйовану будівлю автобусної зупинки, зобов»язання укласти договір купівлі -продажу земельної ділянки, визнання незаконним свідоцтва про правзо власності на нерухоме майно від 16.12. 2008 року видане Коломийським МБТІ Джурівській сраді та Джурівська срада звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Джурівської сради від 8.09. 1996 року та державного акту на право приватної власності на землю видане на ім»я ОСОБА_2 від 12.11 1996 року.
В судовому засіданні позивачка – відповідачка свої позовні вимоги підтримала, а зустрічні не визнала та пояснила, що рішенням Джурівської сради їй надано в постійне користування для обслуговування торгового павільойну земельну ділянку розміром 0, 0105 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності. Після чого вона 28.09. 2004 року звернулась із заявою до сради про дачу дозволу на викуп вказаної земельної ділянки. А рішенням від 8.11.2004 року їй дано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження, однак в рішенні зазначено значно менший розмір земельної ділянки, ніж вказано у державному акті. Вважає, що вказане рішення є незаконним, оскільки воно порушує її права як законного землекористувача, так як частину земельної ділянки у неї ніхто не вилучав, а даним рішенням с/ рада обмежила її законні права, як землекористувача. Крім цього, рішенням Джурівської сради від 8.09. 1996 року їй надано дозвіл на реконструкцію цілого приміщення автозупинки на підставі якого нею вкладено значні кошти в реконструкцію та капітальний ремонт даного приміщення. Після проведення такої реконструкції приміщення значно збільшилось у вартості і всі роботи проводились за рахунок її власних коштів. Проте, срадою не скасовуючи дане рішення і не вирішуючи питання про повернення затрачених коштів та без її відома і згоди приймаються інші рішення про які її стало відомо тільки під час розгляду справи по суті. Так, рішенням від 29.09.2000 року по заяві агрофірми « Верховина « вже повністю реконструйоване приміщення Джурівська срада приймає на баланс, після чого рішенням від 7.04.2003 року с \радою проводиться розподіл вказаного приміщення і їй залишається тільки одне робоче місце, при цьому не вказує яка частина приміщення та її розмір виділяється їй, а яка частина залишається у віданні с ради. Вважає, що дані рішення є незаконними, оскільки земельну ділянку яка знаходиться під будівлею срада передала їй у постійне користування для обслуговування цього ж торгового павільйону, відповідно до державного акту який ніким не скасований. Крім цього рішенням Джурівської с \ради в 1996 році їй дано дозвіл на реконструкцію вказаного об»єкту яке знову ж ніким не скасоване. В судовому засіданні їй стало відомо і про рішення агрофірми « Верховина від 23.07.2000 року яким вони приміщення автобусної станції передають на баланс с \ради, просить і дане рішення скасувати, оскільки будь - яких документів, що вказане майно належало даному підприємству не представлено, більше того під час проведення реконструкції об»єкту жодних претензій дане підприємство не ставило, а також не заявляли будь- яких клопотань при передачі земельної ділянки яка знаходиться під будівлею. Вважає, що всі ці рішення сільким головою сфальсифіковані та прийняті із метою власних цілей, що підтверджується і притягненням її та керівника агрофірми « Верховина « з даних обставин до кримінальної відповідальності .
Крім цього, під час знаходження справи в судовому провадженні сільський голова знову вдається до незаконних дій та приймає рішення 20.12. 2007 року яким визнає за срадою право власноті на 45\100 даного приміщення та 16 .12. 2008 року отримує свідоцтво про право власності на дане майно в Коломийському МБТІ . Дані документи просить визнати незаконними, зобов»язати с раду укласти з нею договір купівлі- продажу земельної ділянки та визнати за нею право власності на вказане приміщення .
В зустрічному позові просить відмовити, оскільки закладений безпідставно.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнає, а свій позов підтримує та суду пояснила, що рішенням Джурівської сради від 8.09. 1996 року позивачці дано дозвіл на реконструкцію приміщення автозупинки та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться біля автостанції . Однак, по акту ні будівля, ні земельна ділянка не була передана позивачці, і враховуючи те, що реконструкцію позивачка провела без дозволу архітектури, а тому було прийнято рішення 7.04.2003 року про розподіл приміщення на одне робоче місце залишити позивачці, а решту закрипіти за срадою . Після чого було прийнято рішення 8.11.2004 року про дачу дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянку тільки розміром 0.0052 га . Що стосується рішень агрофірми « Верховина « від 23.07.2000 року та рішення с \ради від 29.09.2000року, то дані документи законні так як будівництво автозупинки проводилось даним підприємством, а в зв»язку із ліквідацією підприємства та відсутністю будь -яких документів на реєстрацію приміщення автозупинки було прийнято рішення про передачу його на баланс сради, де пізніше рішенням від 20.12.2007 року визнано право власності на частину даного приміщення за срадою і отримано свідоцтво в Коломийському МБТІ. Вважає, що такі дії сради правильні так як приміщення автозупинки повинно відноситись до комунальної власності, а позивачці вони виділили тільки частину приміщення, враховуючи той факт, що вона вносила власні кошти в капітальний ремонт. Тому з цих підстав просить задоволити зустрічний позов та скасувати рішення сради про надання дозволу на передачу у постійне користування земельної ділянки позивачці та державний акт на вказану земельну ділянку, оскільки всі комунальні об»єкти в тому числі і автобусна зупинка які знаходяться на території села мають переходити у відання с ради .
Просить в позові відмовити, а зустрічний задоволити .
Суд заслухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а в зустрічному слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно дот вимог ст.ст. 34, п.1, 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування « виключно на пленарних засідання сільської селищної ради вирішується питання регулювання земельних відносин відповідно до закону .
А згідно ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.
В судовому засіданні встановлено, що позивачці рішенням від 8.09. 1996 року Джурівської с ради дано дозвіл на реконструкцію малоцінного приміщення автобусної зупинки в блоці із торговими кіосками по продажу товарів та виділено приміщення для каси і почекальні .
В зв»язку із прийняттям даного рішення позивачкою проведено капітальний ремонт приміщення, про що свідчать оглянуті судом технічні матеріали погоджені архітектором Снятиського району.
Згідно технічних матеріалів вбачається, що замовником проекту є ОСОБА_2, як приватний підприємець, даним документом встановлено які роботи проведені по реконструкції об»єкту та підключення комунікацій, що погоджено з відповідними службами .
Заступником головного архітектора області ОСОБА_4 технічна документація затверджена та зазначено, що всі роботи проведені в межах рішення від 8.09.1996 року Джурівської сради, тобто будь -яких відхилень від проекту як зазначає представник Джурівської сради позивачкою не проведено.
Тому, в цій частині покази свідка ОСОБА_5 про те, що позивачці не може бути затверджена технічна документація райархітектурою, оскільки нею проведено відхилення від проекту, суд не може взяти до уваги.
Враховуючи дані обставини позивачка звертається до Джурівської срради про закріплення за нею земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування даного приміщення, де рішенням від 8.09.1996 року Джурівською срадою задовольняється заява позивачки та передається їй в постійне користування земельну ділянку розміром 0,0105 га, для обслуговування торгового павільону .
На підставі даного рішення позивачкою виготовляється технічна документація на земельну ділянку та акт встановлення і узгодження меж, який відповідно до ст.123 ЗК України погоджений Джурівською срадою .
Вказана технічна документація, згідно до даного закону затверджена срадою, після чого позивачці 12.11.1996 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Таким чином, ОСОБА_2 являється законним користувачем земельної ділянки згідно ст.125 ЗК України яка зазначає, що право постійного користуваня земельною ділянкою виникає тільки після одержання її власником або користувачем документа що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділякою, та його державної реєстрації .
В зв»язку із даними обставинами позивачка звертається до сради 28.09.2004 року із заявою щодо викупу земельної ділянки відповідно до діючої на той час ст.128 ЗК України яка передбачає, що громадяни зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність подають до органу місцевого самоврядування заяву, де зазнчають місце розташування земельної ділянки, її розмір та цільове призначення. До вказаної заяви додається державний атк на право постійного користування земельною ділянкою, план земельної ділянки та свідоцтво про реєстрацію суб»єкта підприємницької діяльності .
Зазначені документи були представлені позивачкою до Джурівської с ради, проте рішенням сесії с ради від 8.11.2004 року заяву позивачки повністю не задоволено, а надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження на земельну ділянку розміром тільки 0,00525 га, тобто на одне робоче місце.
Суд вважає дане рішення незаконним і таким, що суперечить вимогам земельного законодавства.
Зокрема, ст.149 ЗК України передбачено виключний перелік вилучення земельних ділянок які надані у постійне користування громадянам, де вказано, що вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувача і за рішенням органів місцевого самоврядування .
Проте, Джурівська с рада всупереч вимог даного закону вказаним рішенням вилучає у позивачки частину земельної ділянки без її відома та згоди і надає дозвіл на викуп тільки на 0,00525 га із частини приватизованої нею землі, чим позбавляє її законного права користування земельною ділянкою.
Також срадою при прийнятті даного рішення порушено і вимоги ст.128 ЗК України якою встановлено, що підставою для відмови у продажі земельної ділянки є неподання документів необхідних для продажі даної землі, виявлення недостовірних відомостей, або припинення діяльності суб»єкта підприємницької діяльності.
Однак, в даному рішенні не наведені будь-які мотиви про відмову у продажі позивачці земельної ділянки яка знаходиться у постійному користуванні.
Із оглянутих матеріалів справи вбачається, що срадою прийнято рішення від 29.09.2000 року про прийняття на баланс приміщення автобусної станції на підставі рішення агрофірми « Верховина « від 23.07.2000 року яким дане підприємтво передає приміщення автозупинки с. Джурів на баланс сради .
Суд вважає дані рішення також незаконними, оскільки вони суперечать наведеним обставинам по справі.
Зокрема, представник агрофірми в судове засідання не з»явився, представлена довідка від Снятиської РДА свідчить про те, що дане підриємство ліквідоване і знято із реєстраці. А в матеріалах справи відсутні будь- які документи які б підтверджували, що власником чи забудівником спірного приміщення є агрофірма « Верховина « чи дане майно знаходилось у них на обліку. Не представила таких документів і срада до компетенції якої входить згідно ст.31 ЗУ « про місцеве самоврядування « повноваження в галузі будівництва об»єктів які знаходяться на території даної ради.
Більше того, технічна документація яка знаходиться в матеріалах справи на вказане приміщення ніде не зазначає, що забудівником об»єкту є агрофірма « Верховина», не представлено рішення ради про те, що виділялась земельна ділянка підприємству на будівництво. Тобто із даних обставин видно, що агрофірмою «Верховина « прийнято формальне рішення для сради, оскільки матеріалів про реєстрацію даного об»єкту в відділенні МБТІ не представлено, відсутня довідка із бюро технічної інвентаризаці щодо оцінки даного майна, хоча в рішенні і зазначена вартість 2406 грн., однак вона нічим не підтверджена.
Крім того прийняте срадою рішення щодо передачі на баланс сради спірного приміщення суперечить і попереднім рішенням яким с рада позивачці дає дозвіл на реконструкцію даного приміщення, для торгового павільйону, а потім їй передає земельну ділянку в постійне користування, для його обслуговування.
Не може являтись законним і рішення Джурівської сради від 7.04.2003 року про проведення розподілу приміщення автостанції та передача позивачці права власності тільки на одне робоче місце. Так, приймаючи вказане рішення срада зобов»язана була вирішити питання щодо переоформлення технічної документації на вказане приміщення зі згоди позивачки так як із матеріалів справи видно, що реконструкція приміщення та його оформлення проведено виключно за кошти позивачки і на її прізвище, оскільки відповідно до діючого на той час законодавства ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва . Особа яка виготовила річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі, а до завершення будівництва особа вважається власником обладнання, матеріалів, що були використані в процесі цього будівництва .
А в судовому засіданні встановлено, що позивачкою вкладено в будівницвто об»єкту власні кошти та приміщення автостанції після реконструкції збільшилось у своїй вартості та об»ємі і практично об»єкт завершено.
Однак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на дане приміщення та зобов»язання укласти договір купівлі -продажу земельної ділянки, оскільки відповідно до зазначеного закону, зокрема ст.331 ЦК України п.4 особа яка виготовила ( створила) річ і у разі необхідності може укласти договір щодо об»єкта незавершеного будівництва право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі відповідних документів.
Тобто, при даних обставинах позивачка зобов»язана звернутись про реєстрацію прав власності на дане майно до органів, що здійснюють реєстрацію, після чого вирішити питання щодо купівлі -продажу земельної ділянки, так як згідно ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку може переходити на підставі цивільно -правових угод.
Крім того, слід визнати незаконним і рішення Джурівської сради від 20.12.2007 року в частині визнання права власності на 45\100 спірного приміщення автостанції та свідоцтва про реєстрацію права власності на дане майно, оскільки вирішення даного питання проводилось за відсутністю позивачки без її відома та погодження і всупереч вимог ст.31 ЗУ « Про місцеве самоврядування « якою встановлено, що до повноважень місцевих рад входить прийняття в експлуатацію закінчених будіництвом об»єктів порядку встановленому законодавством .
Із матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право власності на дане приміщення видано під час розгляду даної справи в суді 16.12.2008 року, а на вимогу суду від 1.05.2009 року Джурівською срадою представляється довідка якою зазначено, що будь -яких документів, в тому числі і свідоцтва про право власності на даний об”єкт срадою не видавалось. Даний факт свідчить про незаконні дії сради з приводу вказаного об»єкту та особисту зацікавленість сільського голови ОСОБА_6
З приводу незаконних дій щодо вирішення питання права власності приміщення автостанції с.Джурів посадових осіб - ОСОБА_7 керівника агрофірми « Верховина« та сільського голову ОСОБА_6 було притягнуто до кримінальної відповідальності, що стверджується вироком Снятинського райсуду відносно ОСОБА_8 про визнання його винним за ст.ст.364ч.2, 366 ч.2 КК України та постановою суду про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 передбаченої ст.367ч.1 КК України за спливом строків давності.
Із заначених обставин не підлягає до задоволення позов Джурівської сради в частині визнання незаконним рішення про передачу в постійне користування земельної ділянки для обслуговування приміщення та видачу державного акту, оскільки відповідно до ст. 149 ЗК України встановлено виключний порядок вилучення земельних ділянок у громадян наданих у постійне користування, що прямо передбачено вимогами і ст .33 ЗУ « Про місцеве самоврядування «.
А тому, на підставі наведеного ст.ст. 331, 332, 328, 346 ЦК України ст.ст.2,116,120,128.141,149, 152 ЗК України ст.ст. 26,29,33,46 ЗУ « Про місцеве самоврядування» та керуючись ст.ст.213 – 215 ЦПК України,
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Визнати недійсним рішення Джурівської сради від 8.11.2004 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення на одне робоче місце розміром 0.00525 га .
Визнати недійсним рішення Джурівської сради від 7.04 2003 року в частині розподілу автозупинки с.Джурів та рішення від 29.09.2000 року в частині прийняття на баланс автозупинки Джурівською с/ радою.
Визнати незаконним рішення агрофірми « Верховина « від 23.07.2000 року про передачу на баланс Джурівської сради приміщення автозупинки.
Визнати незаконними рішення Джурівської с Ради від 20.12. 2007 року в частині визнання права власності на 45\100 частини нежитлової будівлі автостанції та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.12 2008 року видане Джурівською срадою яке зареєстроване в Коломийському МБТІ .
В решті позовних вимог відмовити .
В зустрічному позові Джурівської сради до ОСОБА_2І про визнання незаконним рішення Джурівської сради від 8.09. 1996 року та державного акту на право приватної власності на землю видане на ім»я ОСОБА_2 від 12.11 1996 року – відмовити .
Рішення суду вступає в законну силу після десяти днів з дня проголошення, якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Косівського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: