Справа № 2-531/09

                                                    РІШЕННЯ

        Іменем України

29 жовтня 2009 року         Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді         Телешмана О.В.,

при секретарі             Бузило М.Л.,

з участю позивача                    ОСОБА_1,

відповідачів                               ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідачів       ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в  смт. Кельменці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики грошей, -

                ВСТАНОВИВ:

Відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов не визнали повністю.

Позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що 04.12.2007 року між ним та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якого він передав їм 13200 гривень. Підтвердженням укладення даного договору є розписка, яку відповідачі підписали і в якій зобов'язувалися повернути йому дані кошти до 14.12.2008 року. Проте у встановлений у розписці строк і на прохання позивача відповідачі позичені кошти не повернули. За даний період  відповідачі зобов’язані сплатити відповідно Цивільного кодексу України суму боргу та три проценти річних від простроченої суми   в сумі 8512 гривень. Також позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що 16.08.2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 та 20.08.2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якого він передав їм 9400 євро, що стверджується договором позики, який відповідачі підписали і в якому зобов'язувалися повернути йому дані кошти до 16.08.2009 року. Проте у встановлений у договорі строк і на прохання позивача відповідачі позичені кошти не повернули. За даний період  відповідачі зобов’язані сплатити відповідно Цивільного кодексу України суму боргу 13200 грн., 9400 євро та три проценти річних від простроченої суми   в сумі 8512 гривень.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала повністю та пояснила, що позичені кошти в сумі 13200 гривень та 9400 євро вони повернули повністю, що підтверджують свідки свідки. Позивач відмовився видати їм розписку про повернення боргу, запевнивши їх, що вони не мають боргів перед ним. Вони з позивачем часто мали справу з позиками, тому вона йому довіряла і не вимагала у нього розписки про повернення боргу. При поверненні боргу в сумі 13200 гривень та 9400 євро була присутня відповідачка ОСОБА_3 та її чоловік. 13000 гривень для повернення боргу вона позичила у своєї куми ОСОБА_4 Борг у сім 9400 євро позивачу повертала ОСОБА_3

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала повністю та пояснила, що позичені кошти в сумі 13200 гривень та 9400 євро вони повернули повністю, що підтверджують свідки. Позивач відмовився видати їм розписку про повернення боргу.

Судом досліджено такі інші докази: розписка  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.12.2007 року, договір позики грошей між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 16.08.2008 року .

З показів свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона позичила              ОСОБА_2  в червні 2008 року 13000 гривень купюрами по 100 та 200 гривень для того щоб остання могла повернути свій борг якомусь чоловіку.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що відповідачка ОСОБА_3 є її матір’ю. На початку 2009 року вона позичила матері 7000 євро купюрами по 100 євро для того щоб мати повернула свої борги.

З показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 є його дружиною. В червні 2009 року він з дружиною приїхали в смт. Кельменці на квартиру ОСОБА_2 і дружина тут повернула 9400 євро боргу позивачу. Сам процес передачі грошей він не бачив, так як при цьому не був присутній і перебував в іншій кімнаті, а гроші дружина повертала позивачу при ОСОБА_2 Гроші в сумі 7000 євро для повернення боргу дружина позичила у їхньої дочки.

Судом встановлено , що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14.12.2007 року був укладений договір позики грошей на суму 13200 гривень, що підтверджується розпискою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а 16.08.2008 року був укладений договір позики грошей на суму 9400 євро, що підтверджується письмовим договором позики і останні отримали дані суму грошей. Дану обставину відповідачі визнали. Отже, між позивачем та відповідачами відповідно до  ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання. Згідно даного договору повернення боргу в сумі 13200 гривень відповідачами мало відбутись  в строк до 14.12.2008 року, а в сумі 9400 євро – до 16.08.2009 року. Проте, до вказаних дати, а також на вимогу позивача відповідачі в порушення умов договору та  ст.ст.612, 1049 Цивільного кодексу України суму позики не повернули. Факт отримання відповідачами коштів за договором позики стверджується розпискою від 14.12.2007 року, яку підписали відповідачі і яку надав суду позивач та письмовим договором позики від 16.08.2008 року, який підписали відповідачі та який надав суду позивач. Сума 3 процентів річних від простроченої суми за вказаним вище договором на суму 13200 гривень складає 325,50 грн . (13200грн х 3%/100=396 грн. за період з 14.12.2008 по 14.12.2009 року. Щоденний розмір процентів складає  396 грн. /365 днів = 1,085 грн. Позивач просить стягнути проценти з 14.12.2007 року по 14.10.2009 року, проте суд вважає, що 3(три) проценти мають вираховуватись за період з 14.12.2008 року по 14.10.2009 року, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України б оржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої  суми, а не від всієї суми позики з початку дії договору. Стосовно вимоги позивача про стягнення 3 процентів річних до 14.10.2009 року, суд вважає,  що згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених ними вимог  . Прострочення боржників тривало з 14.12.2008 року по 14.10.2009 року( згідно вимог позивача) тобто  300 днів.  Таким чином сума 3 процентів річних від простроченої суми за договором позики 13200 гривень складає 300 днів *1,085 грн.  = 325,50 гривні.  Сума 3 процентів річних від простроченої суми за вказаним вище договором на суму 9400 євро( що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ станом на 29.10.2009 року складає 111288 гривень 48 копійок складає 274,50  грн. (111288,48 грн. х 3%/100=3338,65 грн. за період з 16.08.2008 по 16.08.2009 року. Щоденний розмір процентів складає  3338,65 грн. /365 днів = 9,15 грн. Позивач просить стягнути проценти з 16.08.2008 року по 16.08.2009 року, проте суд вважає, що 3 проценти мають вираховуватись за період з 16.08.2009 року по 16.10.2009 року, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України б оржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої  суми, а не від всієї суми позики з початку дії договору. Стосовно вимоги позивача про стягнення 3 процентів річних до 16.10.2009 року, суд вважає,  що згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених ними вимог  . Прострочення боржників тривало з 16.08.2009 року по 16.10.2009 року( згідно вимог позивача) тобто  30 днів.  Таким чином сума 3 процентів річних від простроченої суми за договором позики 9400 євро складає 30 днів *9,15 грн.  = 274,50 гривні.  

Таким чином загальна сума боргу відповідачів перед позивачем складає: основний борг 13200 грн. +  111288,48 грн. ( що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ станом на 29.10.2009 року складає 9400 євро ) + 274,50 грн. + 325,50грн. = 125088,48 грн .

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилися від своїх зобов’язань за цими договорами, порушили свої зобов’язання по поверненню суми позики за цими договорами. Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України  позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У справі немає будь-яких фактичних даних про те, що відповідачі            ОСОБА_2 та ОСОБА_3  своєчасно виконали своє грошове зобов'язання за вказаними вище договорами і не порушували умов договору, а відповідачі в порушення ст.60 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили ту обставину, що відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України борг в сумі 13200 гривень та 9400 євро, 3 проценти річних від простроченої суми встановлені ст.625 ЦК України вони  сплатили позивачу.

Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком наявних у справі доказів, досліджених судом, у їх сукупності.

Суд відхиляє докази відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їхнього представника ОСОБА_7 у вигляді показів свідків про те, що борги згідно договорів позики в сумі 13200 гривень та 9400 євро вони повернули позивачу, оскільки такі докази не є допустимими. Зокрема відповідно до ст.545 Цивільного кодексу України п рийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.  Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України н едодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином підтвердження виконання зобов’язання згідно цивільного законодавства не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.

Крім того, жоден із свідків, допитаних судом не підтвердив доводи відповідачів та той факт, що вони повернули позивачу 13200 гривень та 9400 євро, так як свідки, допитані судом за клопотанням відповідачів, не були навіть присутні під час ймовірної безпосередньої передачі коштів відповідачами позивачу.

Враховуючи наведені вище обставини суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню частково, а саме: з відповідачів  слід стягнути солідарно на користь позивача  124488,48 грн. основної суми боргу та 600 гривень процентів від прострочених сум за договорами позики, а всього 125088,48 гривень боргу, так як в ідповідно до ст. 540 ЦК  України я кщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Згідно ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.  Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суд вважає, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 625,44 грн. в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору та по 60 гривень витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі ст. ст. 525,526,540,545,612,625,629, 1046 – 1051 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3,8,10, 11,15, 59, 60, 79, 88, 179,  212 -215 ЦПК України, суд, -

                ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1   124488 (сто двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 48 ( сорок вісім) копійок в рахунок основного боргу за договором позики грошей,  600 ( шістсот) гривень процентів за договором позики, а всього 125088 ( сто двадцять п’ять тисяч вісімдесят вісім) гривень 48 (сорок вісім) копійок боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по  625  (шістсот двадцять п’ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору та по 60  (шістдесят) гривень судових витрат, пов'язаних з оплатою витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  або апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Кельменецького районного суду. Апеляційна скарга на рішення може бути подана  до апеляційного суду Чернівецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Кельменецький районний суд.  

Суддя

Копія. З оригіналом згідно.