КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №22 а 25582/08 р. Головуючий у першій інстанції Ярмола О.Я.
Доповідач Маслій В.І.
УХВАЛА
Іменем України
29 жовтня 2009 року Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Маслія В.І. ,
суддів: Ситникова О.Ф., Літвіної Н.М.
при секретарі: Овчинніковій Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква про зобов»язання провести перерахунок доплати до пенсії, -
встановила:
ОСОБА_1.. звернулась до суду з позовом до УПФУ в м. Білій Церкві про зобов»язання провести перерахунок доплати до пенсії.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 травня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.
Зобов»язано УПФУ в м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1. згідно ст.. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року по 1 жовтня 2007 року та з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року з розрахунку 460 грн. щомісячно.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, дав їм невірну оцінку та ухвалив рішення яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований і постійно проживає в м. Біла Церква, яке відповідно до Постанови КМУ від 23.07.1991 року № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Проте, до пенсії позивача проводиться доплата відповідно до ч. 2 ст. 39 вказаного Закону в розмірі, передбаченому Постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач також керувався п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Статтею 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Тому, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Суд дав належну оцінку всім обставинам справи, вірно виходив з того, що право позивача на отримання доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення з 09.07.2007 р. було порушено, у зв’язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про необхідність проведення перерахунку доплати до пенсії позивачу з розрахунку мінімальної заробітної плати, ухвалив законне рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 травня 2008 року без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена протягом одного місяця в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.І. Маслій
Судді: О.Ф. Ситников
Н.М. Літвіна
(повний текст постанови виготовлений 3 листопада 2009 року)