Справа № 2-875/10

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2010 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Декаленко В. С. ,

при секретарі – Хіміч А. В., за участю: представника відповідача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк» про повернення внеску, стягнення моральної шкоди, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення внеску, стягнення моральної шкоди, мотивуючи тим, що між ним та ВАТ «Родовід Банк» було укладено Договір № ДРД.094.А06-278/08-2008 від 01.08.2008 року про строковий банківський вклад «Авансовий». Внеском на строковий депозитний рахунок № 26301000094.840.000278 є грошова сума, в розмірі 10 000, 00 (десять тисяч) доларів США 00 центів строком на 6 місяців. Внесення грошових коштів підтверджується квитанцією № 1513 6 від 01.08.2008 року.

Зазначає, що відповідно п. 1.1. ОСОБА_3 зобов'язався повернути йому суму вкладу 1 лютого 2009 року і проценти на неї. Таким чином, строк ОСОБА_3 сплинув 01.02.2009 року і він мав намір отримати від Банку суму свого вкладу, та звернувся до Дніпродзержинського відділення № 1. Однак 21.01.2009 року, з ініціативи відділення банку, між ним та ВАТ «Родовід Банк» в особі Начальника Дніпродзержинського відділення №1 ОСОБА_4 було укладено Договір на відкриття та обслуговування карткового рахунку №PP.VCLAD.002-3031 -01 -2009 і йому було пояснено у відділенні банку, що картку було оформлено з метою отримання ним вкладу, який він може отримувати кожного дня в розмірі 5 000 грн. І він погодився з умовами, запропонованими банком.

Згідно квитанції 2680_15 від 2 лютого 2009 року сума в розмірі 10 000,00 доларів США, що в еквіваленті складала 77 000,00 грн. була зарахована на відкритий на його ім'я картковий рахунок № 26251001930407 (власні заощадження).

Зазначає, що в подальшому, банк перестав виконувати свої зобов'язання, посилаючись на відсутність грошових коштів, і він отримав лише два платежі, а саме: відповідно чеку про видачу готівки від 02.02.2009 року отримав 1.000.00 $ та відповідно чеку про видачу готівки від 09.02.2009 року отримав 700.00 USD $.

Вважає посилання працівників банку на відсутність грошових коштів є порушенням норм Цивільного кодексу України та вимог ОСОБА_3.

Зазначає, що ним було направлено вимогу від 18.02.2009 року про повернення вкладу в повному обсязі до ВАТ «Родовід Банк» (м. Київ), копію якої він направив до Дніпродзержинського відділення № 1, однак до теперішнього часу відповіді на свою вимогу не отримав.

Крім того, вважає, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він змушений постійно нервувати, звертатись в різні інстанції та до суду, витрачати свій час та кошти. Він направляв відповідні листи до Генеральної прокуратури України, прокуратури Дніпропетровської області, Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Його страждання тривають і досі, оскільки він не має можливості у встановленому законами України порядку отримати належні йому грошові кошти, та змушений звертатись до суду.

У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на його користь в повному обсязі суму депозитного вкладу, що знаходиться на картковому рахунку № 26251001930407, відкритому на його ім'я у Дніпродзержинському відділенні № 1 ВАТ «Родовід Банк», в зв'язку зі сплином встановленого ОСОБА_3 № ДРД.094.А06-278/08-2008 від 01.08.2008 року про строковий банківський вклад "Авансовий" в сумі 8 300 дол. США, що в еквіваленті (по курсу НБУ) складає 63 910 (шістдесят три тисячі дев'ятсот десять) грн., а також просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Згідно уточнених позовних вимог від 31.07.2009 року, позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на його користь в повному обсязі суму депозитного вкладу в сумі 8 300 дол. США, що в еквіваленті (по курсу НБУ) складає 63 910 (шістдесят три тисячі дев'ятсот десять) грн., пеню в розмірі 770, 00 грн., суму збитків у вигляді інфляції у розмірі 3 515,05 грн., 3% річних у розмірі 879, 40 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Згідно останніх уточнених позовних вимог від 28.09.2009 року, позивач зменшив позовні вимоги, оскільки відповідач повернув йому суму вкладу та просить суду стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 770, 00 грн., суму збитків у вигляді інфляції у розмірі 3 515,05 грн., 3% річних у розмірі 879, 40 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, до суду надав заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності позивача на підставі ст. 169 ЦПК України .

Відповідач в судовому засіданні про вимог позивача заперечує, мотивуючи тим, що АТ «Родовід Банк» виконав зобов'язання перед ОСОБА_2 за депозитним договором в повному обсязі. Вважає вимоги позивача в частині відшкодування пені незаконними, оскільки відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом, регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком, а згідно з Постановами правління Національного банку України від 13.03.2009 року № 138, № 551 від 15.09.2009 року, № 616 від 15.10.2009 року було призначено з 16.03.2009 року по 15.03.2010 року тимчасову адміністрацію та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, строком на шість місяців - з 16.03.2009 до 15.12.2009 року. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань під час дії мораторію. Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань перед кредиторами. Крім того вважає незаконними вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно діючого законодавства України, особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених відповідними статтями Цивільного кодексу України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди. А відшкодування моральної шкоди у відносинах, що склались між сторонами, не передбачено ОСОБА_3 та ст.ст. 1058-1065 ЦК України. Також позивач у своїй позовній заяві не надав доказів спричинення відповідачем моральної шкоди, а також жодним чином не обґрунтовує суму заявлену до відшкодування. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 01.08.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» в особі Начальника Дніпродзержинського відділення № 1 ВАТ «Родовід Банк» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір № ДРД.094.А06-278/08-2008 про строковий банківський вклад «Авансовий» (а.с. 8-9).

Згідно умов вищезазначеного ОСОБА_3, банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26301000094.840.000278 грошову суму, кратну 1000, 00 доларів США, в розмірі 10000, 00 (десять тисяч) доларів США 00 центів строком на 6 місяців та зобов'язався повернути вкладникові суму вкладу 1 лютого 2009 року і проценти нараховані на неї на умовах та в порядку, встановлених цим ОСОБА_3.

Факт отримання коштів банком об'єктивно підтверджується наданою суду Квитанцією 1513_6 від 01.08.2008 року (а.с.Ю).

Відповідно до п. 4.3.2 ОСОБА_3, банк зобов'язався, зокрема на вимогу вкладника повернути вклад та виплатити проценти на нього на умовах та в строки встановленні цим ОСОБА_3.

Згідно наданих суду пояснень позивача, останній зазначив, що хоча відповідач на даний час повернув йому суму вкладу однак він вважає, що останній прострочив виконання зобов'язання, а тому він має право на отримання штрафних санкцій, однак з даним твердження суд погодитись не може виходячи з наступного.

Так відповідно до п 1.6 ОСОБА_3, повернення вкладу та виплата процентів вкладнику здійснюється Банком на підставі наданих вкладником документів в порядку, визначеному чинним законодавством України, включаючи нормативно-правові акти у сфері банківської діяльності (банківські правила).

Як вбачається з наданих суду матеріалів, 21.01.2009 року між ВАТ «Родовід Банк» в особі Начальника Дніпродзержинського відділення № 1 ВАТ «Родовід Банк» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений Договір на відкриття та обслуговування карткового рахунку №РР.УСЬАБ.002-3031-01 -2009, згідно умов якого банк на підставі заяви держателя відповідно до вимог чинного законодавства України, правил МПС, даного ОСОБА_3 та внутрішніх положень банку відкрив основний КР № 26251001930407 в доларах США та додатковий КР № 26262001930407 (а.с. 13-14).

Згідно наданої суду Заяви на видачу готівки 2680 16 від 02.02.2009 року (а.с. 11), ОСОБА_2 звернувся з вимогою до банку про видачу суми вкладу згідно договору № ДРД.094.А06-278/08-2008 від 01.08.2008 року.

Як вбачається з наданої суду Квитанції 2680 15 від 02.02.2009 року, сума вкладу ОСОБА_2 була перерахована на картковий рахунок № 26251001930407 Предперсон. Карта. (ОСОБА_5 заощадження), тобто банк належним чином виконав свої зобов'язання за депозитним ОСОБА_3 повернувши вклад вкладнику у встановлений в ОСОБА_3 строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних

від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у звязку з простроченням останнім виконання зобовязвання, а саме прострочення повернення суми депозитного вкладу, не знайшли свого підтвердження в судовому засідані, обєктивно спростовуються наданими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того не підлягає задоволенню і позовна вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди. Оскільки як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції ( 28.06.1996 року ) або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440 (1) ЦК та іншим законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію Закону від 12 травня 1991 р. N 1023-ХІІ ( «Про захист прав споживачів» чи інших законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини ж, що виникли між сторонами в розглядуваній справі, є договірними, оскільки випливають з депозитного ОСОБА_3, і як вбачається з положень Параграфа 3 Глави 71 ЦК України, яким вони регулюються, відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено.

На підставі викладеного, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 1058 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 169, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення пені в розмірі 770, 00 грн., суми збитків у вигляді інфляції у розмірі 3 515,05 грн., 3% річних у розмірі 879, 40 грн., моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя ОСОБА_5