2а-  4060 /09  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И  

5 листопада 2009 року                             місто Маріуполь  

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:  

  головуючого судді – Мироненко І. П.,  

  при секретарі – Прихненко Г. Д.,  

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському  районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення строку та зобов’язання нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року, -  

В С Т А Н О В И В:  

15 жовтня 2009 року позивачка звернулася  до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі Донецької області про визнання неправомірними дій, що полягають у нарахування і виплаті у період 01.01.2006 року їй, як віднесеній до категорії дітей війни, соціальної допомоги не в повному обсязі і всупереч ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за якою вона має право на доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з порушенням її прав і інтересів на отримання соціальної допомоги протягом 2006-2009 років в розмірі, передбаченому Законом, просила зобов’язати  УПФУ здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та просила поновити строк для оскарження дій відповідача.  

Позивачка у судове засідання не з’явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, суду надана заява про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Крім того, вважає що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду за захистом прав.  

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.  

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії  дітей  війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі Донецької області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.  

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  

Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,  відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.  

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Згідно     України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року діяв правомірно, тому визнати неправомірними дії останнього за зазначений період неможливо.  

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 01 січня 2007 року („Урядовий кур'єр” від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня – 380 гривень, з 01 квітня – 387 гривень, з 01 жовтня – 395 гривень.  

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року („Урядовий кур’єр” та „Голос України” від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 01 січня – 380 гривень, з 01 квітня – 406 гривень, з 01 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 гривень 06 копійок та 415 гривень 11 копійок. Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 01 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривня, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень.  

Відповідно до ст. 54 розділу VI Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року (з подальшими змінами) встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та  для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. За частиною 2 наведеної норми розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Згідно із п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України  "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість  пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22  травня  -  48,1  гривні, з 1 липня - 48,2 гривні та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Згідно із змінами, внесеними до вказаної норми Постановою КМУ № 355 від 14.04.2009 року, встановлено, що, починаючи з 1 січня 2009 року для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування"  застосовується величина оцінки одного року страхового стажу 1,35 відсотка".  

Наведені норми Постанов КМУ № 530 і № 355 у 2009 році не визнавались у встановленому законом порядку неконституційними, тому є діючими.  

Відтак, правових підстав для зобов’язання УПФУ вчинити нарахування та виплату позивачеві доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року немає, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог в даній частині за безпідставністю.  

Втім, суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом «Про соціальний захист дітей війни».  

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня  2005 року по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.  

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Розглядаючи питання щодо строків нарахування та виплат спірних сум суд виходить із наступного.  

Відповідно до положень ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Доказів щодо наявності у позивача, яка звернулася із позовом до суду 13.10.2009 року, поважних причин пропуску звернення за судовим захистом як підстав для поновлення пропущеного строку, не надано суду.  

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов’язання провести нарахування і виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди: з 1 січня 2006 року по 8 липня 2007 року, з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, з 1 січня 2009 року і на час постановляння даного судового рішення є необґрунтованими по суті з вищенаведених мотивів, а за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 12 жовтня 2008 року, є обґрунтованими, але такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, беручи до уваги положення ст.ст. 99-100 КАС України.  

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково, а саме, з урахуванням положень ч. 2 ст. 99 КАС України, за період з 13 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

З метою відновлення порушеного права позивача, суд, частково задовольняючи позовні вимоги, визнає неправомірними дії УПФУ в Орджонікідзевському районі, що полягає у не нарахуванні і виплаті позивачеві щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 13 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, і зобов’язує Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста  Маріуполя Донецької області вчинити нарахування і виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з вищевикладеного вмотивування.  

Керуючись ст. ст. 8-11, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  

П О С Т А Н О В И В:  

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському  районі міста Маріуполя Донецької області про поновлення строку та зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року, задовольнити частково.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячні доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 13 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст.  186 КАС України.  

Суддя