КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26488/08 Головуючий у І інстанції Штих К.М.
Суддя-доповідач Костюк Л.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого – судді Костюк Л.О..,
суддів Горяйнова А.М.,
Хрімлі О.Г.,
при секретарі Бундукову С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду черкаської області від 28 травня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС за 2005-2007 роки в розмірі 5033,70грн., посилаючись на те, що він є особою, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інвалідом 2-ї групи, але зазначені виплати отримані ним в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 травня 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – частковому скасуванню з ухваленням у нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги за 2005-2006 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, з таким висновком суду не можна погодитись.
Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, що постраждав від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інвалідом 2-ї групи, що підтверджується даними відповідного посвідчення (а. с. 4).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується інвалідам 2-ї групи в розмірі 5-х мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога за 2005-й рік була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, позивачем пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до частини 2-ї якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України (а. с. 9-11), позовні вимоги за 2005-й рік задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення допомоги за 2006-й рік, колегія суддів виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006-й рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв’язку з чим позовні вимоги за цей період є безпідставними.
Що ж стосується позовних вимог про стягнення допомоги за 2007-й рік, колегія суддів зазначає наступне.
Судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік у вересні 2007 року, що підтверджується довідкою відповідача (а. с. 7), у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого вже не були чинними на момент здійснення такої виплати, порушив прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 травня 2008 року скасувати в частині стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006рр. та прийняти нову постанову в цій частині.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 рр.
В іншій частині постанову Канівського міськраойнного суду Черкаської області від 28 травня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 19 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: А. Горяйнов
О. Хрімлі