2-1755/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

     28 жовтня 2009 року                                      м. Лисичанськ

     Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

     головуючої судді                Лизенко І.В.,

     при секретарі судового засідання  Паршиковій Н.А.,  

     розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

встановив:

     Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 15.10.2005 року по 21.03.2009 року. Подружні стосунки припинили у вересні 2008 року. На цей час у відповідачки знаходяться речі, придбані ним до шлюбу, що належать йому на праві приватної власності, а саме: холодильник «LG», вартістю 4100 грн., телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», вартістю 2337 грн., пилосос «LG», вартістю 340 грн., обручка, 2,5 гр., вартістю 750 грн. Відповідачка відмовляється повернути належні йому речі, тому просив суд витребувати з чужого незаконного володіння у відповідачки перелічене майно, у разі відсутності майна чи його знищення стягнути з відповідачки його вартість у сумі 7590 грн., стягнути судові витрати у справі.

     У судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги, просив суд витребувати з чужого незаконного володіння у відповідачки також ланцюжок з золота форми «Арабка», довжиною 52 см, вагою 12,56 гр., вартістю 4 144,80 грн., посилаючись на те, що ланцюжок йому на день народження подарували друзі, тому він є його власністю. Ланцюжок знаходиться у відповідачки, яка добровільно його не повертає. Також просив суд поділити спільне сумісне майно подружжя, виділивши відповідачці в натурі серги з золота форми «Доріжка», вартістю 1 716 грн., каблучку з золота форми «Дельфін», вартістю 660 грн., телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», вартістю 2337 грн., стягнувши з неї на його користь 2 806,50 грн., а також 2 500 грн. сплачених за її навчання, стягнути з нього на користь відповідачки Ѕ частину банківського вкладу у сумі 1 150 доларів США станом на 15.10.2009 року. В обґрунтування даних позовних вимог зазначив, що він за свою заробітну плату у 2005 році під час шлюбу придбав відповідачці серги форми «Доріжка та каблучку форми «Дельфін», тому вважає їх спільною сумісною власністю, яка підлягає поділу. У серпні 2008 року сплатили за навчання відповідачки в ЛАВД 5 000 грн., які зняли з рахунку банківського вкладу, тобто витратили спільні кошти, тому вважає, що відповідачка повинна повернути 2 500 грн. Телевізор «Samsung CS 29 M205 PH» придбав до реєстрації шлюбу у кредит 23.08.2009 року. Сплатив зі своїх особистих грошей 900 грн., а після весілля дійсно сплатили кредит зі спільних коштів у сумі 1 437 грн., тому вважає, що його частка у придбанні телевізору складає 1 618 грн.

     Відповідачка звернулася до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що проживала з позивачем однією сім’єю з  11 серпня 2005 року. Під час спільного життя 23.08.2005 року придбали телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», вартістю 2337 грн., за спільні кошти, тому вважає телевізор спільним сумісним майном. Під час шлюбу між позивачем та ВАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір банківського вкладу «Строковий», за яким розміщено у банку 3300 доларів США строком на 12 місяців. Ці кошти є спільною сумісною власністю подружжя. Просила суд визнати телевізор «Samsung CS 29 M205 PH» і грошовий внесок у сумі 3300 доларів США спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на Ѕ частину телевізора та на Ѕ частину грошового внеску, виділити їй в натурі телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», стягнути з неї на користь позивача вартість Ѕ частини телевізору у сумі 1168,50 грн., стягнути з позивача на її користь Ѕ частину грошового внеску у сумі 12 540 грн. з нарахованими відсотками, стягнути судові витрати у справі.

     У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, зустрічний позов визнав частково та пояснив, що холодильник придбав до шлюбу 06.08.2005 року, тому він є його особистою власністю. Грошовий вклад у банку складає 2300 доларів США, оскільки у вересні 2008 року зняли 1000 доларів США для оплати навчання відповідачки. Перший внесок за телевізор у сумі 900 грн. сплатив з власних коштів, які дали батьки. Пилосос, холодильник, телевізор та його обручка і належний йому золотий ланцюжок знаходяться у відповідачки, але надати докази на підтвердження цього не може. За навчання відповідачки сплатила її мати у серпні 2008 року, однак, щоб повернути їй кошти, зняли 03.09.2008 року 1000 доларів США з рахунку банківського вкладу.  

     Відповідачка у судовому засіданні позов визнала частково, зустрічний позов підтримала, пояснивши, що почали проживати однією сім’єю з позивачем та вести спільне господарство з 11 серпня 2005 року. Подали заяву про реєстрацію шлюбу. 23.08.2005 року придбали телевізор, сплативши відразу зі спільних зароблених позивачем коштів 900 грн., потім повернули кредит з коштів, що подарували на весілля. Холодильник дійсно придбаний позивачем до шлюбу та є його власністю. Холодильник знаходиться у неї. Обручку свою позивач забрав, у неї його обручки немає. Пилосос також придбаний позивачем до шлюбу та є його власністю, однак позивач пилосос також забрав. У неї знаходиться ланцюжок форми «Арабка», який придбали позивачу за кошти, подаровані йому на день народження. Однак, позивач подарував їй цей ланцюжок. Серги та каблучку їй подарував позивач, вони знаходяться у неї. За навчання сплатила її мати у липні 2008 року. Про те, що позивач зняв 03.09.2008 року 1000 доларів США з банківського рахунку, їй до цього часу відомо не було.  

     Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позови такими, що підлягають задоволенню частково.  

     Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

     Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 2005 року, що ними не заперечується.

Шлюб розірвано, про що зроблено актовий запис №83 від 21 березня 2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.5) та не заперечується сторонами.

Сторони перебували у фактичних шлюбних стосунках, проживали однією сім’єю та вели спільне господарство з 11 серпня 2005 року, що підтверджується довідкою голови вуличного комітету (а.с.53).  

     Під час фактичних шлюбних стосунків сторонами придбано майно, що їх спільною сумісною власністю: телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», вартістю 2337 грн.

     Особистою приватною власністю позивача є холодильник «LG», вартістю 4100 грн., пилосос «LG», вартістю 340 грн., обручка, вагою 2,5 гр., вартістю 750 грн., що не заперечується відповідачкою.  

     Також особистою приватною власністю позивача є ланцюжок форми «Арабка», вартістю 4 144,80 грн.

     Особистою приватною власністю відповідачки є серги з золота форми «Доріжка», вартістю 1 716 грн., каблучку з золота форми «Дельфін», вартістю 660 грн.

     Вартість майна визнана сторонами у судовому засіданні.

     Задовольняючи позови частково, суд виходить з наступного.  

     Відповідно до ч.1, 2 ст. 57 СК України Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.  

  Отже, коштовності, а саме: обручка, вартістю 750 грн., ланцюжок форми «Арабка», вартістю 4 144,80 грн., є особистою приватною власністю позивача, також враховуючи те, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження дарування їй позивачем ланцюжка.  

     Холодильник «LG», вартістю 4100 грн., пилосос «LG», вартістю 340 грн. є особистою приватною власністю позивача, так як придбані до шлюбу, що не заперечується сторонами.  

  Коштовності, а саме: серги з золота форми «Доріжка», вартістю 1 716 грн., каблучка з золота форми «Дельфін», вартістю 660 грн., є особистою приватною власністю відповідачки, так як придбані для неї.

  Таким чином, серги та каблучка не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягають поділу. Отже, у задоволенні позовних вимог про поділ серг з золота форми «Доріжка», вартістю 1 716 грн., каблучки з золота форми «Дельфін», вартістю 660 грн. слід відмовити.  

  Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

  Відповідачкою визнано, що у її володінні знаходяться належні позивачу речі: холодильник «LG», вартістю 4100 грн., ланцюжок форми «Арабка», вартістю 4 144,80 грн., тому з огляду на наведене вище, позовні вимоги про витребування даних речей підлягають задоволенню.

   Факт перебування у володінні відповідачки пилососа «LG», вартістю 340 грн., обручки позивача, вартістю 750 грн., нею заперечується.

   Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

   Позивачем не надано суду доказів на підтвердження його твердження щодо перебування у володінні відповідачки на час припинення шлюбних стосунків пилососа «LG», вартістю 340 грн. та обручки, вартістю 750 грн.

   Отже, позовні вимоги про витребування від відповідачки цього майна задоволенню не підлягають.

   Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Згідно ст. 74 СК України (у редакції станом на серпень 2005 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

   Оскільки судом встановлено, що сторони проживали однією сім’єю до реєстрації шлюбу з 11 серпня 2005 року, то телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», вартістю 2337 грн., придбаний 23.08.2005 року, є спільною сумісною власністю подружжя.

   Також є спільною сумісною власністю подружжя грошовий внесок за договором банківського вкладу «Строковий» №26248/2008 від 15 липня 2008 року у сумі 3300 доларів США (а.с.17), що сторонами не заперечується.

   Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

  Згідно з ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

  Враховуючи рівність часток сторін у майні, що є їх спільною сумісною власністю, відсутність підстав для відступу від рівності часток, суд вважає за доцільне виділити відповідачці в натурі телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», вартістю 2337 грн., стягнувши з неї на користь позивача Ѕ частину вартості телевізору у сумі 1168,50 грн.  

  Отже, позовні вимоги позивача про виділення відповідачці в натурі телевізору, стягнувши з неї на його користь 2 806,50 грн. вартості телевізору, підлягають задоволенню частково. Зустрічні позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

  Відповідно до довідки (а.с.50) за договором банківського вкладу «Строковий» від 15 липня 2008 року початкова сума депозиту склала 3300 доларів США, 02.09.2008 року за заявою вкладника йому повернуто частину депозиту у сумі 1000 доларів США. По закінченню строку дії договору 15.07.2009 року позивачу повернуто депозит у сумі 2300 доларів США та нараховані відсотки у сумі 278,84 доларів США.

   Суд доходить висновку, що поділу між сторонами підлягають грошові кошти у сумі 2578,84 доларів США (що еквівалентно на час розгляду справи судом 20 650,32 грн. за курсом валют згідно довідки (а.с.55), отримані позивачем від банку після припинення подружніх стосунків та розірвання шлюбу 15.07.2009 року.

   Посилання відповідачки на те, що 1000 доларів США позивач без її відома зняв з депозитного рахунку, суд не бере до уваги, оскільки нею не надано доказів на підтвердження цього. З пояснень сторін вбачається, що станом на 02 вересня 2008 року вони проживали спільно, подружні стосунки не припинили.

   Отже, зустрічні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, слід стягнути з позивача на користь відповідачки Ѕ частину коштів, що перебували на депозитному рахунку, у сумі 10 325,16 грн.  

   Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки 2 500 грн. сплачених за її навчання, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження оплати навчання відповідачки саме з коштів, які перебували на депозитному рахунку. Окрім того, витрати на навчання відповідачки здійснено сторонами під час спільного подружнього життя, а тому відшкодуванню не підлягають.

  Не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про визнання за відповідачкою права власності на Ѕ частину «Samsung CS 29 M205 PH» та Ѕ частину грошового внеску  за договором банківського вкладу «Строковий» №26248/2008 від 15 липня 2008 року, оскільки заявлено позовні вимоги про поділ спільного сумісного майна в натурі, які задоволено частково та здійснено поділ майна в натурі, виходячи з права кожного зі сторін на Ѕ частину зазначеного майна. Визнання права власності на Ѕ частину майна в даному випадку окремо не потребується, так як не тягне правових наслідків.  

  Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (а.с.1,2,36,43)  пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 96,95 грн.

  Не підлягають відшкодуванню витрати позивача на правову допомогу у сумі 120 грн. (а.с.7), оскільки довідка про оплату не є платіжним документом та не містить переліку наданих послуг, розміру витраченого на їх надання часу та тарифу їх оплати.

   Згідно зі ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню судові витрати (а.с.9,10)  пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 140,02 грн.

   Не підлягають відшкодуванню витрати відповідачки на правову допомогу у сумі 100 грн. (а.с.13), оскільки довідка про оплату не є платіжним документом та не містить переліку наданих послуг, розміру витраченого на їх надання часу та тарифу їх оплати.

   На підставі викладеного, ст. ст. 60, 61, 70, 71 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належне йому майно: холодильник «LG», вартістю 4100 (чотири тисячі сто) гривень, ланцюжок з золота «Арабка», вартістю 4144 (чотири тисячі сто сорок чотири) гривні 80 копійок.

Визнати телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», вартістю 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) гривень та грошовий внесок за договором банківського вкладу «Строковий» №26248/2008 від 15 липня 2008 року у сумі 3300 доларів США спільною сумісною власністю подружжя.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, виділивши в натурі ОСОБА_2 телевізор «Samsung CS 29 M205 PH», вартістю 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості майна у сумі 1168 (одна тисяча сто шістдесят вісім) гривень 50 копійок, а також судові витрати у справі у сумі 96 (дев’яносто шість) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10 325 (десять тисяч триста двадцять п’ять) гривень 16 копійок, а також судові витрати у справі у сумі 140 (сто сорок) гривень 02 копійки.  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.

Суддя: