2-1543/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

     23 жовтня 2009 року                                      м. Лисичанськ

     Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

     головуючої судді                Лизенко І.В.,

     при секретарі судового засідання  Паршиковій Н.А.,  

     розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину будинку, третя особа ОСОБА_4, -

встановив:

     Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом та з заявою про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що є власником будинку №90 по вул. Карла Маркса м. Лисичанська. У даному будинку зареєстровані відповідачі як члени його сім’ї. Відповідачі не проживають у будинку з жовтня 2006 року, проживають у квартирі ОСОБА_3 за адресою: м. Лисичанськ, вул. Лобачевского, Ѕ. На цей час він має намір продати будинок та виїхати на постійне місце проживання у інший населений пункт. Реєстрація відповідачів у будинку перешкоджає йому здійснити право розпорядження власністю. Просив суд, уточнивши позовні вимоги, усунути перешкоди у здійсненні права власності, зобов’язавши відповідачів знятися з реєстраційного обліку у належному йому будинку №90 по вул. Карла Маркса м. Лисичанська, стягнути судові витрати у справі.  

ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину будинку №90 по вул. Карла Маркса м. Лисичанська, оскільки під час подружнього життя будинок збільшився у своїй вартості внаслідок грошових та трудових затрат обох з подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час подружнього життя разом з позивачем за спільні кошти газифікували будинок, провели водопровід до будинку, переобладнали дах будинку, літньої кухні, гаражу. В будинку поставили нові вікна, переклали підлогу кразі сом, зробили ремонт. В літній кухні провели водопровід, газопостачання, зробили капітальний ремонт.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, зустрічний позов не визнав, підтримав викладене у власному позові, доповнивши, що перебував з відповідачкою у шлюбі з 14.08.1998 року по 2007 рік. Подружні стосунки припинились у 2006 році. З 1989 року по 1998 рік перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних стосунках. Дійсно провели воду на подвір’я, перекрили дах під час спільного життя, однак за його заробітну плату. Газифікували будинок за кошти, які він зайняв у племінника. Борг віддавав сам після припинення подружніх стосунків. Садиба мала водопровід до вселення відповідачки. Разом з відповідачкою лише замінили труби на нові. У будинку та літній кухні водопроводу немає. Дах на будинку, літній кухні та гаражу перекривали шифером, що вже був у користуванні. У кімнаті будинку, яку займав син, замінили одне вікно на металопластикове, але син його забрав. Капітальний ремонт будинку не проводився. Робили поточний ремонт: замінили шпалери. На садибі нічого не добудовувалось та не переобладнувалось. Має намір продати будинок, та вже має покупця, однак реєстрація відповідачів перешкоджає укласти договір купівлі-продажу. Будинок придбав за договором купівлі-продажу від 28.12.1981 року, коли перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 після розірвання з нею шлюбу добровільно поділили будинок, залишивши будинок йому, а ОСОБА_5 він повинен був сплатити 3000 рублів. Сплатив їй лише частину, а потім припинив сплату, бо вона до суду не зверталась.  

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позов підтримав, зустрічний позов не визнав, підтримав пояснення позивача.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, зустрічний позов підтримала, пояснивши, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних стосунках з 1986 року по 1992 рік та з 1995 року по 14.08.1998 року. 14.08.1998 року зареєстрували шлюб, який було розірвано 09.01.2007 року. У 2004 році вона виїхала на заробітки та, повернувшись, оплатила за зароблені гроші проведення газу у будинок, перекриття даху. Провели новий водопровід у двір. У літній кухні замінили підлогу, здійснили капітальний ремонт. У будинку замінили три вікна, одне з них на металевопластикове. Замінили підлогу у будинку. На оплату газифікації будинку гроші у племінника позивача не брали. Оплачували за спільні кошти. Будинок, у якому вона зараз тимчасово мешкає, належав її батькам. Окрім неї, спадкоємицею є її сестра. Спадщину на будинок не оформлювали. Вона не має у власності іншого житла. Позивач не мешкає у будинку протягом трьох років.  

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, не заперечував проти задоволення зустрічного позову, пояснивши, що за газифікацію будинку оплачували з коштів, які заробила мати на заробітках. Позивач працював, однак зловживав спиртними напоями, тому всі гроші витрачав на їх придбання. Іншого житла він не має, зі спірного будинку його вигнав батько у червні 2009 року. Зі слів позивача його знайомим відомо, що він не збирається продавати будинок, а покупець є фіктивним.  

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнала, не заперечувала проти задоволення зустрічного позову, підтримала пояснення відповідача.  

Третя особа ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення первісного позову, не заперечувала проти задоволення зустрічного позову та пояснила, що проживає неподалік спірного будинку. Бачила, що сторони разом газифікували будинок, перекрили дах. Вона перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі з 03.07.1981 року по 27.10.1987 року. Спірний будинок було придбано ними у період шлюбу. Однак, після розірвання шлюбу добровільно поділили будинок, домовившись, що будинок залишається позивачу, а їй позивач зобов’язався сплатити компенсацію її частки у сумі 3000 рублів, про що він написав розписку. Позивач частками сплачував компенсацію за будинок, що підтверджується талонами до поштового переказу, однак всю суму повністю не сплатив. Позов про поділ майна не заявляла.  

Судом досліджено наступні докази:

показання свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні пояснив, що є сусідом позивача. Відповідачі не проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2007 року. ОСОБА_2 навідується у будинок, коли батька немає вдома. Нові вікна ОСОБА_2 вийняв з віконних отворів та забрав, вивіз меблі. На садибі нічого не добудовувалось. У будинок подружжя ОСОБА_2 провели газ, завели воду на подвір’я. Замінили шифер на даху будинку;

показання свідка ОСОБА_9, яка у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивача. Знає сім’ю позивача з 2000 року. Приблизно у 2006 році сторони припинили подружні стосунки. Відповідач ОСОБА_2 залишився проживати у будинку, а позивач жив у літній кухні. ОСОБА_2 у червні 2009 року виселився з будинку, забравши речі. Залишив будинок у незадовільному стані: без меблів, без вікон, без люстр та світильників. Подружжя ОСОБА_2 нічого не добудовували. Провели газ разом;

показання свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні пояснила, що є подругою відповідачки. Знає сім’ю сторін з 1993 року. Газифікували будинок разом за спільні кошти. Позивач у той час зловживав спиртними напоями, тому все робила відповідачка. Перекрили дах на будинку, здійснили ремонт літньої кухні, замінили вікно у будинку. Відповідачка постійно проживає у будинку батьків, а у спірний будинок навідується. Відповідач проживав у спірному будинку, декілька місяців тому виїхав;

показання свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні пояснив, що є другом ОСОБА_2 Знає сім’ю сторін з 2004 року. У грудні 2005 року відповідач ОСОБА_2 за свої кошти робив ремонт у своїй кімнаті у будинку. Батько вигнав відповідача з будинку у червні 2009 року. ОСОБА_2 разом газифікували садибу. У будинку інші роботи не проводились;

показання свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивача. Відповідачка весь час доглядала за будинком та садибою: разом з позивачем газифікувала садибу, робила ремонти, замінили вікно, перекрили дах, провели нову водопровідну лінію. Воду у будинок не заводили. Будь-яких добудов чи переобладнань не здійснювалось;  

письмові докази: квитанції про сплату позивачем судових витрат, копія договору купівлі-продажу, копія рішення Лисичанського міського суду від 11.02.2009 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копія технічного паспорту будинку, копія домової книги, копія свідоцтва про розірвання шлюбу між сторонами, довідка голови вуличного комітету від 18.05.2009р., копія постанов про відмову у порушенні кримінальної справи, копії характеристик, витяг з газети «Деловая неделя» від 26.05.2009р. з оголошення про продаж будинку, довідка про витрати на правову допомогу позивача, довідка про зареєстрованих осіб, план газифікації будинку, фотокартки будинку, товарні чеки на придбання будматеріалів, довідка ЛКСП «Лисичанськводоканл»,довідка про газифікацію будинку, квитанції про сплату відповідачкою судових витрат, квитанції про оплату комунальних послуг позивачем, довідка ЛКП «БТІ» від 07.10.09, копія паспорту третьої особи, копія рішення Лисичанського міського суду від 06.11.1986 року, копія свідоцтва про розірвання шлюбу від 27.10.1987 року, копія розписки від 25.10.1986 року, копії талонів до поштового переказу, довідка ЛКП «БТІ» про відсутність у власності відповідачки житла.  

Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає позови такими, що не підлягають задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.  

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.08.1998 року, що ними не заперечується.  

Шлюб розірвано, про що 09 січня 2007 року зроблено актовий запис №4 (а.с.14).

Будинок №90 по вул. Карла Маркса м. Лисичанська належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 1981 року, посвідченого Лисичанською державною нотаріальною конторою, реєстровий №2-5768 (а.с.5-6).

Відповідачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 проживали та зареєстровані у спірному будинку як члени сім’ї власника, що підтверджується довідкою (а.с.42).  

Відмовляючи у задоволенні позовів, суд виходить з наступного.

         Відповідно до ч.1 ст. 24 КпШС України, що був чинним на момент реєстрації шлюбу між сторонами, вселення відповідачки у будинок, його газифікації, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.  

Відповідно до ст. 25 КпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачкою ОСОБА_3 не надано доказів щодо істотного збільшення вартості будинку внаслідок її трудових чи грошових затрат, або обох з подружжя. Окрім того, з пояснень сторін та показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 видно, що у спірному будинку здійснювався поточний ремонт, заміна шиферу на даху, проведення нового водопроводу. Дані роботи не є капітальними роботами, які б суттєво змінили якісні характеристики будинку та спричинили   істотне  збільшення майна у вартості, а є роботами по утриманню садиби. Газифікація будинку також не потягла   істотне  збільшення будинку у своїй вартості.

Не підтверджується факт істотного збільшення будинку у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат відповідачки також довідкою ЛКП «Бюро технічної інвентаризації» (а.с.88), у якій зазначена вартість будинку станом на 19.10.1984 року – 4 566 рублів, та станом на 25.03.2009 року – 28 501 грн., оскільки з довідки вбачається, що оцінка нерухомості проводиться по збірнику укрупнених показників з застосуванням фізичного відсоткового зносу та коефіцієнту інфляції. Значних змін у будівництві не відбулося, збудовано два деревяних сараї у 1985 році.

Отже, зустрічні позовні вимоги суд вважає необгрунтованими.  

Разом з тим, відповідно до ч.1, 4 ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.  

Згідно з ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, оскільки відповідачі вселилися та зареєстровані у спірному будинку як члени сім’ї власника, іншої угоди про порядок користування цим приміщенням за поясненнями сторін між ними не було, то відповідачі мають право користування житловим приміщенням у даному будинку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, на яку посилається позивач, власник має право вимагати усунення першкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Однак, оскільки відповідачі за законом мають право користування житловим приміщенням у спірному будинку, такими, що втратили дане право, не визнавались, то підстави для задоволення позову про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинок відсутні.

Письмові пояснення позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями створював умови, неможливі для спільного проживання, чим перешкоджає йому як власнику користуватися будинком, суд не бере до уваги, оскільки створення умов неможливості спільного проживання є підставою для виселення члена сім’ї власника на підставі ст. ст. 116, 157 ЖК України. Такі підстави суду не заявлено.

Реєстрація у спірному будинку відповідачів, які мають право користування приміщенням у ньому по цей час, не є перешкодою у здійсненні позивачем права власності, оскільки базується на нормах закону.

     Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок шляхом зобов’язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку.  

           На підставі викладеного, ст. ст. 24, 25 КпШС України, ст. ст. 64, 156 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

вирішив:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття з реєстраційного обліку відмовити за необґрунтованістю.  

    У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину будинку відмовити за необґрунтованістю.  

   Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.

               Суддя: